Ухвала суду № 62165615, 24.10.2016, Селидівський міський суд Донецької області

1-кс/242/663/16

242/4646/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про застосування запобіжного заходу)

24 жовтня 2016 року Селидівський міський суд Донецької області у складі слідчого судді Моцного О.С., при секретарі Нарижній О.Г., за участі прокурора Черкасової Ю.Л., захисника ОСОБА_1, слідчого Процик Н.М., підозрюваного ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні в м. Селидове розглянувши клопотання слідчого СВ Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області, погодженого з прокурором, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу тримання під вартою відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого ПрАТ «АКХЗ», газовиком коксових печей, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Калініна), 54

підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, який призначений в даному кримінальному провадженні, про обрання заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу тримання під вартою.

В обґрунтування доводів органами досудового розслідування вказано, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та він може виїхати на тимчасово окуповану територію України, незаконно може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від викликів слідчого, вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення, а також іншими шляхами перешкоджання проведенню кримінального провадження.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.

В судовому засіданні захисник заперечував проти задоволення поданого клопотання та просив застосувати більш мякий захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, оскільки ОСОБА_2 раніше не судимий, має задовільні характеристики та не ухиляється від викликів слідчого.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 підтримав доводи захисника та просив застосувати відносно нього більш мякий захід забезпечення кримінального провадження.

Суд, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, захисника, слідчого, підозрюваного прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, досудове розслідування розпочате на підставі зареєстрованої заяви відповідно до ст. 214 КПК України та слідчим внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050140000766 від 21.09.2016 року.

Як вбачається з вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів повинно містити посилання на один або кілька ризиків, передбачених ст.ст. 177, 194 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад пять років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що цій особі повідомлено про вчинення іншого злочину.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином,тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Із поданого клопотання та матеріалів до нього слідчим суддею не встановлено, а прокурором та слідчим не доведено наявності ризиків, що підозрюваний ОСОБА_2 ухиляється від викликів слідчого, жодного доказу щодо його ймовірного переховування на тимчасово окупованій території, а тяжкість вчиненого правопорушення не є безумовною підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою, не вчиненого жодного іншого кримінального правопорушення й самостійне прибуття в судове засідання для розгляду поданого клопотання та компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для зясування обставин і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для закриття розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень (рішення ЄСПЛ «Давидов та інші проти України» (рішення від 01.07.2010 року, що набуло статусу остаточного 01.10.2010 року), бо зобовязання розслідувати не є зобовязанням результату, а зобовязанням засобу: не кожне розслідування обовязково повинно бути успішним чи привести до результату, який співпадає з версією подій заявника. Однак воно в принципі повинно бути спроможним забезпечити встановлення обставин справи та, якщо заяви виявляться достовірними, встановлення і покарання відповідальних осіб.

Суд, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку слідчого, прокурора, підозрюваного, вважає, що слідчим за погодженням з прокурором не надано переконливих доказів, що застосування більш суворого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_2 є доцільним та таким, що відповідає наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому з урахуванням вимог ст. 178 КПК України вважає, що до підозрюваного слід застосувати більш мякий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що буде необхідним для виконання ним процесуальних обовязків.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишити житло цілодобово або у певний період доби та він може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 22, 28, 115, 179, 181, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 277, 278, 295, 309, 372, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області, погодженого з прокурором, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Коксохіміків (Калініна), будинок №54, в період часу з 20 години до 06 години, крім виконання нижче встановлених обовязків, з покладанням на підозрюваного зобовязань, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

1. Прибувати до слідчого чи прокурора, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

2. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Калініна), будинок №54.

3. Зобовязати підозрюваного ОСОБА_2 прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого чи прокурора.

Виконання домашнього арешту здійснює слідчий СВ Авдіївського відділення поліції ОСОБА_3, контроль за виконанням ухвали слідчого судді здійснює прокурор Черкасова Ю.Л.

В разі невиконання покладених судом обовязків відносно підозрюваного ОСОБА_2 може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід ніж домашній арешт і на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту складає два місяця та починається з моменту його обрання, тобто з часу постановлення ухвали.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя