Ухвала суду № 62163486, 18.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/7712/15-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н. П.Провадження № 22-ц/780/4558/16 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 18 18.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Олійника В.І.,

суддів Данілова О.М., Лівінського С.В.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на хвору дитину, заборгованості по аліментам, пені за несвоєчасну їх виплату та індексації, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь додаткові витрати на дитину в розмірі 500 грн. щомісячно, заборгованість по аліментах в розмірі 64558 грн., неустойку (пеню) в розмірі 264581 грн. 33 коп. та інфляційні витрати в розмірі 12487 грн. 67 коп., а всього - 341627 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12.03.2002 року з ОСОБА_3 стягнено аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі ? частини всіх видів заробітку. На виконання рішення суду 13.03.2002 року видано виконавчий лист №2-593/2002, але відповідач ухиляється від сплати аліментів.

14 січня 2016 року вона (позивачка) отримала від відділу ДВС Печерського районного управління юстиції міста Києва розрахунок заборгованості по аліментах на суму 64 558 гривень. Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 31.07.2014 року заборгованість по аліментам склала 38 021 грн., заборгованість від 01.08.2014 року до 14.01.2016 року склала 26 536 грн. 40 коп., а всього - 64 558 грн. Крім того вважала, що до стягнення підлягає не тільки заборгованість, а також неустойка (пеня) у розмірі 264 581 грн. 33 коп. та індексація боргу за рівнем щорічної інфляції у розмірі 12 487 грн. 67 коп.

Також зазначала, що їхня донька ОСОБА_4 є інвалідом дитинства і потребує лікування, а тому звернулася до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за аліментами у розмірі 64 558 грн., неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів у розмірі 15 100 грн. 03 коп., а всього: 79 658 грн. 03 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 796 грн. 58 коп.

На зазначене рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права просить його скасувати в частині відмови у стягненні додаткових та інфляційних витрат на хвору дитину та прийняти по цих вимогах нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на її користь 264581 грн. 33 коп.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що наданий суду розрахунок неустойки (пені) не відповідає дійсності, а вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат є безпідставними та необґрунтованими, оскільки така відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються сімейним законодавством.

Крім того, суд вважав безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину у розмірі 1 200 грн., оскільки при стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат, що позивачем не надано.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно виконавчого листа №2-593/2002 року від 13.03.2002 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_5 у розмірі ? частини всіх видів заробітку, але не менше ? частини неоподаткованого мінімуму доходу громадян і до її повноліття.

Встановлено, що відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах, виданої відділом ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, по виконавчому листу № 2-593 від 13.03.2002 року Вишгородського районного суду Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно від 20.02.2002 року до повноліття дитини, борг станом на 01.09.2013 року склав 24 189 грн. 60 коп. На підставі ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» заборгованість по аліментам станом на 31.07.2014 року становить 38021 грн. 60 коп.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості від 10.06.2016 року №1/231 по аліментах, виданої відділом ДВС Дніпровського РУЮ у місті Києві, по виконавчому листу №2-593 від 13.03.2002 року Вишгородського районного суду Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно від 20.02.2002 року до повноліття дитини, борг станом на 01.09.2013 року становить 24 189 грн. 60 коп, заборгованість по аліментам від 01.01.2013 року до 01.09.2013 року становить 10 024 грн.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 14.01.2016 року № 2760/16 відділ ДВС Печерського РУЮ у м. Києві на підставі виконавчого листа №2-593, виданого 13.03.2003 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини в розмірі ? частини всіх доходів починаючи від 20.02.2002 року до досягнення дитиною повноліття, згідно ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець обчислює розмір заборгованості по аліментах за період, коли боржник не працював, виходячи з середньої заробітної плати по місті Києву - заборгованість станом на 14.01.2016 року становить 64 558 грн.

За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі №6-2696цс15, неустойка (пеня) за один місяць нараховується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Виходячи з наведенного, суд першої інстанці дійшов вірного висновку про те, що наданий позивачкою розрахунок неустойки (пені) не відповідає вимогам закону, а її розмір від суми заборгованості по аліментах, що утворилася за період від 01.01.2013 року до 01.01.2016 року становить 15100 грн. 03 коп.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача інфляційних витрати є безпідставними та необґрунтованими, оскільки передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються сімейним законодавством, тобто зазначена стаття не поширюється на сімейні правовідносини. До даних правовідносин, що виникли внаслідок прострочення сплати аліментів може бути застосовано спеціальну норму права, а саме стаття 196 СК України, а не стаття 625 ЦК України.

Згідно зі ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору (ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.12.2009 року № 6-20478св09).

Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст.ст.181, 182 СК України. Батьки беруть участь у додаткових витратах на дитину рівною мірою, сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат, має надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у випадках стягнення додаткових витрат мова йде про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 10, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що позивачка не надала суду відповідних документів (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо) є такими, що відповідають обставинам справи.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, при стягнення коштів на додаткові втрати, які повинні бути понесенні в майбутньому, необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат, що не надано.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: