Постанова № 62161871, 18.10.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р.Справа № 916/2245/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ «Одеський коровай» - ОСОБА_1 за довіреністю;

від ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України - ОСОБА_2 - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 30 серпня 2016 року про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі №916/2245/16

за позовом Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай»

про стягнення

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 18.10.2016р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 18.10.2016р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

18.08.2016р. Державне підприємство «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (надалі позивач, ДП «Куліндорівський КХП») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» (надалі відповідач, ТОВ «Одеський коровай»), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором купівлі-продажу №204 від 26.05.2016р. у розмірі 2609044,36грн.; стягнути з відповідача судові витрати в сумі 39135,67грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.05.2016р. між ним (Продавець) та відповідачем (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №204, на виконання умов якого у період з 02.06.2016р. по 14.06.2016р. ДП «Куліндорівський КХП» відпустило ТОВ «Одеський коровай» борошно пшеничне вищого та першого сортів на загальну суму 6309549,60грн. Відповідачем частково було оплачено поставлений товар в сумі 3700505,24грн., проте на даний час відповідач не розрахувався за отримане борошно на суму 2609044,36грн., що і зумовило звернення ДП «Куліндорівський КХП» до суду з позовом.

З посиланням на приписи ст.ст.525,526, 610,612,625 ч.1 ст.692 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218, 220,230 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

22.08.2016р. ДП «Куліндорівський КХП» подало місцевому господарському суду заяву про зміну предмета позову, в якому просило стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором купівлі-продажу №204 від 26.05.2016р. у розмірі 2625061,14грн.; пеню у розмірі 145061,59грн. та 3% річних у сумі 13377,02грн.; стягнути з відповідача судові витрати в сумі 41752,50грн., усього 2825252,25грн.

До загальної суми основної заборгованості, крім несплаченої вартості борошна, позивач включив 16016,78грн. заборгованості за надані послуги з навантаження борошна, які за його ствердженням, незважаючи на тривале листування та гарантії погашення, так і не були оплачені відповідачем.

23.08.2016р. позивач подав суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ „Одеський коровай в межах ціни позову, з урахуванням понесених судових витрат при зверненні до суду 2825252,25грн., які знаходяться на рахунку №26009010034264 в АБ „Південний м. Одеси, МФО 328209, ІПН 393000015524, витяг з реєстру платників ПДВ №1415524500216, місцезнаходження банку: 65059, Одеська обл., м.Одеса, вул.Краснова, буд. 6/1, код ЄДРПОУ 20953647.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що ним було вжито заходів щодо досудового вирішення даного спору сторонами, надіслано на адресу відповідача ОСОБА_3 від 12.07.2016р. №25-ю з проханням погасити наявну заборгованість. Вказану ОСОБА_3 отримано Відповідачем 15.07.2016р., проте відповідач не здійснив дій щодо погашення наявної заборгованості. Позивач вважає, що ТОВ «Одеський коровай» ухиляється від сплати заборгованості відмовляючись від переговорів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2016р. (суддя Власова С.Г.) задоволено заяву позивача від 23.08.2016р. за вх.№2-4394/16 про забезпечення позову: накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський коровай» в межах ціни позову 2825252,25 грн. (з урахуванням судових витрат), які знаходяться на рахунку №26009010034264 в АБ „Південний м. Одеси, МФО 328209, ІПН 393000015524, витяг з реєстру платників ПДВ №1415524500216, місцезнаходження банку: 65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1, код ЄДРПОУ 20953647.

Ухвала суду вмотивована посиланням на норми ст.ст.66,67 ГПК України, розяснення, які містяться у пунктах 3, 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» та обґрунтована тим, що оскільки позовні вимоги мають майновий характер та їх розмір достатньо суттєвий, враховуючи доведеність обґрунтованості доводів позивача стосовно того, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову існує вірогідність неповернення грошових коштів позивача, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Не погодившись з ухвалою суду від 30.08.2016р., ТОВ «Одеський коровай» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що ухвала є необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з наступних підстав:

- виходячи з тексту оскаржуваної ухвали, позивачем не надано обгрунтованих причин або фактів щодонеобхідності накладання арешту на грошові кошти відповідача, а лише вказано, що вимоги маютьмайновий характер з достатньо суттєвим розміром та у випадку незастосування заходів забезпечення позову існує вірогідність неповернення грошових коштів позивача, що суперечить розясненням, які містяться у п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р.;

- відповідач стабільно працює, забезпечуючи місто ОСОБА_2 та Одеську область хлібобулочними виробами, робочий час та велика численність працюючих не скоротились, тим паче, що ТОВ «Одеський коровай» періодично проводив перерахування грошових коштів (значних розмірів) на рахунки позивача за отримане борошно, а саме: за платіжним дорученням №58277 від 16.06.2016р. перерахована сума позивачу в розмірі 1000000грн.; за платіжним дорученням №58385 від 21.06.2016р. - 1000000грн.; за платіжним дорученням №58775 від 04.07.2016р. - 400000грн.; за платіжним дорученням №59216 від 18.07.2016р. - 200000грн.; за платіжним дорученням №59523 від 28.07.2016р. -500000грн., тому висновок щодо ймовірності неповернення грошових коштів позивача є необгрунтованим та безпідставним;

- жодних доказів, або належного правового обгрунтування в підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову суду не було представлено. Позивачем не підтверджено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

- прийнята судом ухвала про вжиття заходів забезпечення позову від 30.08.2016 р. є такою, що порушує баланс інтересів сторін, а саме зупиняє діяльність відповідача через наступне: ТОВ «Одеський коровай» є одним із виробників хліба та хлібобулочних виробів в Одеському регіоні - накладення арешту на кошти відповідача призведе до значного зменшення обігу хлібобулочних виробів в Одеському регіоні та спричинить дефіцит хлібу по всій Одеській області;

- накладення арешту позбавляє відповідача можливості здійснювати розрахунки з усіма контрагентами, в т.ч. із постачальниками товару відповідачу задля виробництва та продажу його споживачам. В разі неможливості здійснення розрахунків з постачальниками, останні припинять постачання товару, що може мати наслідком припинення діяльності відповідача. Окрім того відповідач позбавляється можливості своєчасно перераховувати працівникам підприємства заробітну плату, тобто можуть бути порушені права, передбачені Конституцією України, не кажучи про відсутню можливість сплати податків.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2016р. відновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні; зобовязано господарський суд Одеської області у строк до 04.10.2016р. надіслати Одеському апеляційному господарському суду матеріали господарської справи №916/2245/16.

30.09.2016р. матеріали справи №916/2245/16 надійшли до Одеського апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ДП «Куліндорівський КХП» заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судом першої інстанції застосовано заходи забезпечення позову, передбачені абз.1 ч.1 ст.67 ГПК України.

Згідно із ст.67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд прийняв до уваги майновий характер позовних вимог; їх істотний розмір та врахував обґрунтованість доводів позивача стосовно того, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову існує вірогідність неповернення грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заяви ДП «Куліндорівський КХП» про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду наступного.

Відповідно до розяснень, які містяться у пунктах 1,3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У пунктах 7, 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» містяться наступні розяснення: «Обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого. У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником».

Позивачем надано докази того, що у період з 02.06.2016р. по 14.06.2016р. він відпустив борошно пшеничне на загальну суму 6309549,60грн. у кількості 1124,15тн. (товаро-транспортні накладні) та нарахував за послуги з навантаження борошна 62500грн. на підставі пунктів 3.1, 3.3 договору від 26.05.2016р. (відомості по рахунку 364 за червень-липень 2016 року), рахунок-фактура №7 від 26.05.2016р. на суму 14125035,0грн. (з ПДВ), включаючи послуги по навантаженню на суму 62500грн. (без ПДВ), рахунок-фактура №124 від 30.06.2016р. на послуги по навантаженню борошна на суму 16016,78грн. (з ПДВ), акт прийняття-передачі виконаних робіт від 30.06.2016р. на суму 33724,50грн., надіслані відповідачу та отримані останнім 19.07.2016р.

Востаннє оплата за борошно відбулась 28.07.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами №329 від 14.06.2016р. (а.с.57) та №339 від 21.06.2016р. (а.с.58) про погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 26.05.2016р., на які отримав відповіді ТОВа «Одеський коровай» №03-ДСН від 15.06.2016р. із зобовязанням погасити заборгованість у найкоротші терміни (а.с.59) та №03-ДСН від 23.03.2016р., в якому відповідач зобовязався сплатити заборгованість у строк до 05.07.2016р.

12.07.2016р. ДП «Куліндорівський КХП» було надіслано ТОВу «Одеський коровай» претензію (а.с.54) на суму 3309044,36грн. (отримана відповідачем 15.07.2016р. а.с.56), яка залишена відповідачем без реагування.

ТОВ «Одеський коровай» наразі не заперечує, що станом як на дату постановлення ухвали від 30.08.2016р., так і на дату перегляду в Одеському апеляційному господарському суді, підприємство має прострочену заборгованість за поставлене борошно та надані послуги з його навантаження, а також в апеляційній скарзі не заперечує цю заборгованість та настання обовязку з її погашення.

З матеріалів справи убачається, що у період з 28.07.2016р. по день звернення до суду з позовом (18.08.2016р.) позивач не отримував від ТОВ «Одеський коровай» коштів на погашення спірної заборгованості, хоча протягом червня-липня 2016 року здійснював періодичні платежі в погашення боргу.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на мотиви, викладені позивачем в обґрунтування клопотання, пов'язаність предмету спору (стягнення коштів у сумі 2783499,75грн.) з заходами забезпечення позову, вірогідність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення, суд першої інстанції правомірно задовольнив клопотання ДП «Куліндорівський КХП» та обґрунтовано застосував вищезазначені заходи забезпечення позову в межах суми стягнення (з урахуванням судових витрат).

Наведені ТОВ «Одеський коровай» в апеляційній скарзі доводи, якими скаржник на власний розсуд трактує поняття розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, - на переконання суду апеляційної інстанції не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не доводять помилковість цих висновків.

Доводи апелянта про те, що обрані заходи до забезпечення позову фактично зупиняють діяльність відповідача не приймаються до уваги, оскільки є необґрунтованими припущеннями.

Посилання скаржника на сплату останнім на виконання умов Договору від 26.05.2016р. протягом червня-липня 2016р. грошових коштів у загальній сумі 3100000грн. колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, останній платіж у сумі 500000грн. був здійснений відповідачем 28.07.2016р. (платіжне доручення №59523); позовна заява по даній справі була подана ДП «Куліндорівський КХП» 18.08.2016р. та всі суми проплат, зазначені скаржником в апеляційній скарзі, були враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача (обґрунтування розрахунку заборгованості а.с.114-118).

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали в суді апеляційної інстанції, ТОВ «Одеський коровай» не подало доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та оцінені судом апеляційної інстанції за приписами ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України, та доводили безпідставність забезпечення позову та незаконність оскаржуваної ухвали.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів залишає оскаржену ухвалу від 30.08.2016р. без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105, 106 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «Одеський коровай» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 30.08.2016р. у справі №916/2245/16 про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24.10.2016р.

Головуючий суддяМишкіна М.А.

СуддяБудішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.