Постанова № 62161842, 20.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2016 р. Справа№ 910/12950/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

за участю представників сторін:

від відповідача (апелянта): Хитрова Л.В. за довреністю № 52 від 22.01.2010;

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_3- особисто.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/12950/16 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Печерської філії публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про розірвання договору та стягнення 16 500 00 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Печерської філії публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк»/ відповідач/апелянт) про розірвання договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010; зобов'язання закрити поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 у Печерській філії публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", відкритого на ім'я фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 та всі інші рахунки, в тому числі № № НОМЕР_2, НОМЕР_3, 20685052734665; зобов'язання знищити всі персональні дані, отримані на підставі згоди фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 під час дії договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010 та видати довідку про зміст персональних даних фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 що залишилися після знищення таких даних, та чи обробляється ці персональні дані; стягнення 16 500,00 грн. (а.с. 6-10).

В обґрунтування підстав позову, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 посилається на те, що відповідачем не була виконана заява позивача про закриття банківського рахунку відкритого у відповідача згідно з договором банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010 та допоміжних рахунків і знищення персональних даних. Як стверджує позивач, згідно з умовами договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010 та ст.ст. 1071, 1075 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про захист персональних даних" позивач має право на задоволення даного позову. Також позивач зазначає, що 22.06.2016 публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг Бізнес Груп" платіжне доручення №16 про перерахування грошових коштів у розмірі 16 500,00 грн. з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг Бізнес", відкритого в установі відповідача, на рахунок позивача, відкритий в УкрСиббанку. Однак, замість виконання вказаного платіжного доручення, відповідач зарахував грошові кошти на рахунок позивача, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», після чого списав вказану суму на свою користь за меморіальним ордером HS022B06R15.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/12950/16 (суддя Зеленіна Н.І.) позовні вимоги задоволено повністю; за рішенням: розірвано договір банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010 укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк; зобов'язано публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" закрити поточний рахунок у національній валюті № 2600 1060 590 606 у Печерській філії публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", відкритого на ім'я фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та всі інші рахунки, в т.ч. № НОМЕР_2, НОМЕР_4; зобов'язано публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" знищити всі персональні дані, отримані на підставі згоди фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 під час дії договору банківського рахунку на комплексне обслуговування від 06.04.2010 та видати довідку про зміст персональних даних фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, що залишилися після знищення таких даних, та чи обробляється ці персональні дані; стягнуто з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 Олександровича 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. безпідставно списаних коштів та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст. ст. 509, 525-526, 530, 629, 651, 1066, 1068, 1071, 1073, 1075 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 15 Закону України "Про захист персональних даних" прийшов до висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриатБанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 598-599, 651, 654, 1068, 1071, 1075 ЦК України, п. 20.5 Інструкції НБУ № 492 від 12.11.2003, п. 1. 38 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» п. 26. ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Крім того, скаржник стверджує, що заява позивача про закриття банківського рахунку не містять всіх необхідних реквізитів, а саме відомостей головного бухгалтера банку або іншої уповноваженої особи банку щодо дати та часу отримання заяви, дати закриття рахунку та не засвідчені підписом відповідної особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/12950/16 призначено на 06.10.2016.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у зв'язку з припиненням повноважень судді Рудченка С.Г. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/12950/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.10.2016 для розгляду справи № 910/12950/16 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Чорна Л.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/12950/16 відкладено на 20.10.2016.

27.09.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ФОП ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує вимоги апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.04.2010 між публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" ( надалі - банк) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 ( надалі - клієнт) укладено договір банківського рахунка на комплексне обслуговування (надалі - Договір), згідно якого клієнту у Печерській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито поточний банківський рахунок у національній валюті № НОМЕР_5.

Також, позивачу відкрито допоміжні рахунки НОМЕР_6, НОМЕР_7.

Крім того, позивачем при відкритті рахунків була надана згода на збирання та обробку персональних даних.

За умовами договору, банк приймає і зараховує на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснює інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором та згідно з умовами регламенту/правилами на комплексне банківське обслуговування. З допомогою дистанційного керування рахунком банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта за всіма відкритими у нього рахунками на основі розрахункових документів в електронному вигляді. Сторони визнають юридичну силу платежів та виписок, здійснених через систему дистанційного обслуговування клієнта, як еквівалента паперових носіїв. Засобами мобільного зв'язку банк повідомляє клієнта про стан його рахунку (рахунків) у банку за допомогою коротких текстових повідомлень (sms) (п. 1.1. договору).

Пунктами 2.1.2., 2.1.4. договору, Банк зобов'язується здійснювати для клієнта операції, які передбачені для рахунків цього виду законами України та регламентом/правилами на комплексне банківське обслуговування, та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта; списувати грошові кошти з рахунків клієнта на підставі його розпорядження та/або здійснювати договірне списання та здійснювати списання у випадках, встановлених чинним законодавством.

Клієнт зобов'язаний здійснювати оплату за виконання банком операцій і надання послуг за цим договором згідно з чинними тарифами банку; не перевищувати платіжних лімітів, встановлених на КПК клієнта. У разі виникнення перевитрати платіжного ліміту за будь-якою з карток відшкодувати зазначені перевитрати та комісію Банку (пункти 3.2.5., 3.2.6. договору).

Відповідно до 4.1. договору сторони визначили, що договір укладений на невизначений термін, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками і припиняє свою дію відповідно до умов регламенту/правил на комплексне банківське обслуговування та чинного законодавства України.

06.04.2010 сторонами було підписано Регламент/правила на комплексне банківське обслуговування (надалі - регламент), який є додатком до договору банківського рахунку на комплексне обслуговування).

Пунктом 2.11 Регламенту, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на рахунках. Платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів (п. 2.12 Регламенту).

Так, пунктом 2.13 Регламенту передбачено, що у разі, якщо немає/недостатньо коштів на рахунку платника, то банк не здійснює облік заборгованості платника, несплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових документів, неоплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Здійснення розрахункових операцій можливе із застосуванням таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива (п. п. 2.14., 2.15 регламенту).

Згідно п. 3.1 Регламенту клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в цьому договорі/регламенті/правилах.

Під час використання систем дистанційного обслуговування рахунку клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом та прийняте банком до виконання, якщо клієнт: для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації, увів код операції та всі параметри, які запитуються системою, підтвердив це розпорядження. Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує. Під час оброблення електронних документів банк у тому числі здійснює перевірку електронного підпису кожного електронного розрахункового документа та пакета в цілому (п. п. 3.14, 3.15, 3.17 Регламенту).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось позивачем у судовому засіданні, останнім було прийнято рішення про закриття всіх рахунків в установі відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк» із заявками №6404074 від 23.12.2014, №6778790 від 25.02.2016, проте вказані заявки з боку відповідача залишились без відповіді та реагування.

Також, 06.04.2016 позивач цінним листом з описом вкладення надіслав до ПАТ КБ «Приватбанк» вимогу (претензію) про розірвання договору банківського рахунка, видалення та знищення персональних даних, а також заяву про закриття поточного рахунку, яка залишилась без відповіді відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 1075 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; в інших випадках, встановлених договором або законом. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Пунктами 20.1, 20.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за N 1172/8493 встановлено, що поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, підписується власником рахунку або уповноваженою ним особою. Заява про закриття поточного рахунку фізичної особи-підприємця засвідчується відбитком печатки (за наявності).

Пунктом 20.6 Інструкції передбачено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо). Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У заяві про закриття поточного рахунку (паперовій копії заяви в електронній формі) головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність істотних порушень відповідачем умов договору, а тому висновок місцевого господарського суду про розірвання спірного договору з урахуванням приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України визнається правомірним.

Також, як вбачається з матеріалів справи, що судами неодноразово досліджувались та встановлювались порушення договору з боку публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (справи господарського суду міста Києва №910/29981/15, №910/25700/13), відтак, вказані обставини не потребують доказування у відповідності зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» знищити всі персональні дані позивача, отримані відповідачем при відкритті рахунка, з огляду на наступне.

Статтею 8 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що суб'єкт персональних даних має право, зокрема, відкликати згоду на обробку персональних даних.

Статтею 15 Закону України "Про захист персональних даних" Закону встановлено, що персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону. Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі, зокрема, припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Як вбачається з позовної заяви ФОП ОСОБА_4 просить суд стягнути з відповідача 16 500,00 грн. безпідставно списаних коштів.

Позивач. звертаючись до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 16 500,00 грн. посилається на те, що 22.06.2016 відповідач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг Бізнес Груп" платіжне доручення №16 про перерахування грошових коштів у розмірі 16 500,00 грн. з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг Бізнес", відкритого в установі відповідача, на рахунок позивача, відкритий в УкрСиббанку.

Однак, замість виконання вказаного платіжного доручення, відповідач зарахував грошові кошти на рахунок позивача, відкритий в ПАТ "КБ "Приватбанк", після чого списав вказану суму на свою користь за меморіальним ордером HS022B06R15.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того що, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 ЦК України).

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

Списання грошових коштів з рахунку клієнта Банком можливе лише на підставі його розпорядження (ч. 1 ст. 1071 ЦК України).

Відповідно до пункту 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 (надалі - Інструкція), клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

В статті 1073 Цивільного кодексу України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з банку грошових коштів безпідставно списаних з рахунка клієнта є обгрунтованими та правомірними, а тому задоволена у повному обсязі.

Стосовно доводів скаржника щодо порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 35 ГПК України колегія суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 3 статті 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні ч. 3 ст. 35 ГПК України (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, з наступними змінами та доповненнями).

Преюдиціальні обставини є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, обставини, встановлені в рішеннях господарського суду міста Києва у справах №910/29981/15, №910/25700/13, які у вказаній вище частині набрали законної сили, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.

Колегією суддів не беруться до уваги твердження скаржника про порушення п. 1.38 ст. 1 та п. 26. ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та ст. 1071 Цивільного кодексу з огляду на таке.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п.п. 1.38, 1.39 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом; списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р., договірне списання - це списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до п. 26.1., 26.2. ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004, власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд (п. 1.6 Інструкції).

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції (п. 1.7 Інструкції).

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги інші твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи відповідачем, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 25.08.2016 у справі № 910/12950/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна