Рішення № 62161648, 10.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2016 р.

Справа № 916/2124/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Южна столиця” про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 199653,15 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „ПроКредит Банк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Южна столиця” про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту № 103.44372 від 27.01.2014 р. в загальній сумі 199653,15 грн., у т.ч. по кредиту – 99698,80 грн., по процентам – 1197,11 грн., по процентам за неправомірне користування кредитом – 32044,86 грн., по пені – 66712,38 грн., посилаючись на наступне.

27.01.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання овердрафту № 103.44372, згідно якого відповідачу було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту складала 100000,00 грн., процентна ставка - 21,00 % річних, строк - 12 місяців.

Відповідно до умов кредитних договорів (п.1.1; п. 3.1; п. 3.5) відповідач як позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором, платежі у порядку, передбаченому кредитними договорами.

Посилаючись на ст. 1049 Цивільного кодексу України, позивач вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач порушив умови кредитних договорів та вимоги законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у нього утворилась кредитна заборгованість.

Відповідно до п. 3.7.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний погасити використаний ліміт овердрафту (сума овердрафту, залишок кредиту) не пізніше дня закінчення строку дії овердрафту, встановленого цим договором.

Як зазначає позивач, повне погашення кредиту мало відбутися не пізніше 27.01.2015 р. Так, позивачем було надіслано відповідачу вимогу про повне дострокове погашення кредиту. Однак, як зазначає позивач, відповідач не виконав вимогу і взяті на себе зобов’язання, та до цього моменту кредит залишається непогашеним.

Відповідно до п. 3.7.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування овердрафтом у строк та відповідно до правил, встановлених договором.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення встановлених цим договором строків погашення грошових зобов’язань позичальник сплачує кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

Так, позивач вважає, що набув право у судовому порядку вимагати стягнення заборгованості з позичальника за капіталом по кредиту, відсотками по графіку, відсотками за фактичне користування капіталом та пенею, оскільки вжиті позивачем заходи досудового врегулювання не призвели до погашення боргу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2016 р. позовну заяву ПАТ „ПроКредит Банк” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2124/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Проте, надіслані судом копії ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з відміткою Укрпошти про відсутність адресату за зазначеною адресою.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (зі змінами), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

27.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Южна столиця” (позичальник) та Публічним акціонерним товариством „ПроКредит Банк” (кредитор) було укладено договір про надання овердрафту № 103.44372, відповідно до п. 1.1 якого позивач як кредитор на підставі цього договору зобов’язується надати позичальнику кредит (надалі – кредит, овердрафт) шляхом здійснення протягом строку дії овердрафту переказів грошей з вказаного у п. 1.2 цього договору рахунку позичальника згідно з розрахунковими документами позичальника понад залишок коштів на даному рахунку у межах ліміту овердрафту, встановленого цим договором.

В п. 1.2 договору визначені умови, на яких видається овердрафт: рахунок позичальника у кредитора – 26006210298154, розмір ліміту - 100000,00 грн.; строк дії овердрафту - з 27.01.2014 р. по 27.01.2015 р.; тип процентної ставки – фіксована, розмір процентів - 21,00 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році; цільове призначення кредиту – поповнення обігових коштів; комісія за встановлення овердрафту - 2,50 % від суми ліміту встановленого овердрафту, комісія за управління кредитом у зв’язку з заміною забезпечення та/чи виведення з-під застави та у зв’язку з внесенням змін у типові форми договорів – в розмірі 100 грн. за кожен випадок; комісія за управління кредитом у зв’язку з обробкою, збереженням даних та перевіркою їх у відповідних реєстрах /бюро – в розмірі 200 грн. нараховується при укладенні договору, мінімальний розмір чистих кредитових оборотів – 333335,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору, овердрафт може бути наданий з моменту початку дії. овердрафту та повинен бути повністю погашеним не пізніше дня припинення його дії. Видача овердрафту здійснюється у строк, встановлений сторонами для виконання розрахункових документів позичальника у випадку надходження кредитору розрахункових документів позичальника, про проведення переказу коштів з рахунку позичальника за умови відсутності чи недостатності на цьому рахунку коштів, необхідних для виконання цих розрахункових документів. Не підлягають виконанню за рахунок овердрафту розрахункові документи щодо списання коштів з рахунку позичальника, надані кредитору у порядку примусового списання.

Згідно п. 2.2 договору надання овердрафту оформляється формуванням дебетового сальдо поточного рахунку позичальника. Сумою овердрафту є дебетове сальдо поточного рахунку позичальника на момент закриття кожного операційного дня. Сума овердрафту не може перевищувати діючий на момент наявності такої суми розмір ліміту.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що кредит вважається виданим позичальнику та таким, що знаходиться у нього користуванні з моменту формування дебетового сальдо позичальника та до моменту повного повернення цих коштів.

Згідно п. 3.1 договору погашення овердрафту протягом строку дії овердрафту здійснюється шляхом щоденного автоматичного, без попереднього чи наступного погодження з позичальником, зменшення дебетового сальдо поточного рахунку позичальника на суму усіх коштів, які були зараховані на цей рахунок протягом операційного дня. Кожне погашення овердрафту поновлює використаний ліміт на суму такого погашення. Після закінчення строку дії овердрафту чи припинення його дії з інших підстав повернення овердрафту здійснюється у порядку договірного списання, передбаченому цим договором.

За умовами п. 3.2 договору якщо розмір дебетового сальдо рахунку позичальника досягає ліміту овердрафту, то позичальник зобов’язується не пізніше як до останнього банківського дня календарного місяця, у якому мав місце такий факт поповнити рахунок позичальника на суму, не меншу ніж розмір процентів за користування овердрафтом у цьому місяці. Якщо внаслідок зменшення розміру ліміту розмір використаного позичальником овердрафту перевищуватиме новий розмір ліміту, то позичальник зобов’язується не пізніше ніж через 5 банківських днів з моменту встановлення зменшеного ліміту поповнити рахунок позичальника на суму, що перевищує різницю між сумою дебетового сальдо рахунку позичальника та новим розміром ліміту.

Відповідно до п. 3.3 договору за користування овердрафтом позичальник у перший банківський день кожного календарного місяця, а у випадку повного погашення овердрафту - у день повного погашення, сплачує кредитору проценти у розмірі, вказаному у п. 1.2 цього договору. Проценти нараховуються у дні погашення процентів на суму залишку кредиту, існуючого на момент закриття кожного з операційних днів за кожен календарний день періоду між датою (включно), що передує поточному нарахуванню, та датою (включно) останнього нарахування процентів (датою видачі кредиту - для першого нарахування). При цьому залишком кредиту у небанківські дні є залишок на кінець останнього операційного дня, що передував цим дням.

Згідно п. 3.4 договору комісії, передбачені цим договором сплачуються у день вчинення кредитором дій, за які сплачується комісія. До сплати цих комісій дії, за які вони встановлюються, не набирають чинності.

Відповідно до п. 3.5 договору погашення процентів, комісій, пені, заборгованості по овердрафту та інших грошових зобов’язань здійснюється шляхом договірного списання, у т.ч. за рахунок овердрафту у порядку, встановленому цим договором.

Згідно п. 7.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що договір укладено на строк дії овердрафту, встановленого п. 1.2 цього договору. Закінчення строку дії договору має наслідком лише припинення його умов щодо можливості видачі позичальнику нових кредитів в рамках овердрафту. Усі інші умови договору, зобов’язання сторін, що виникли на його підставі і були неналежно виконані чи не виконані, зобов’язання щодо відповідальності, а також права та обов’язки сторін продовжують діяти до повного належного виконання таких зобов’язань та реалізації прав.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського обслуговування можливість надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитних договорів, є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як встановлено судом, ПАТ „ПроКредит Банк” свої зобов'язання за договором про надання овердрафту від 27.01.2014 р. виконав в повному обсязі. Так, в підтвердження надання відповідачу овердрафту та використання ним овердрафтних коштів позивач надав виписку з поточного рахунку відповідача № 26006210298154.980 за період з 27.01.2014 р. (дата укладання договору) до 27.09.2016 р.

Наявна в матеріалах справи виписка з поточного рахунку № 26006210298154.980 свідчить про те, що за класами вказаний рахунок класифікується як рахунок класу 2600.

Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. N 280 визначено, що призначення рахунку класу 2600 є відображення наданих кредитів овердрафт. За дебетом цього рахунку проводяться надані кредити овердрафт, а за кредитом цього рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, а також відображаються залишки кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості.

Наданий відповідачу кредит за договором від 27.01.2014 р за своєю правовою природою є позикою овердрафт.

Так, згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30-5/7021 від 09.12.2003 року кредитове сальдо поточного рахунку, що утворюється за позикою овердрафт відображається на підставі виписки з банку кредитного рахунку.

Отже, надана позивачем до суду виписка з поточного рахунку № 26006210298154.980 є належним доказом перерахування банком кредитних коштів відповідачу в силу вимог ст. 34 ГПК України.

Проте, як з’ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній прийняті на себе зобов'язання не виконав, отриманий овердрафт в обумовлені строки за вказаним договором відповідач не повернув та не сплатив відсотки за користування овердрафтом, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Однак, відповідач в порушення умов п. 3.7.2 договору не погасив заборгованість за наданим овердрафтом у строк до 27.01.2015 р., у зв’язку з чим з 20.02.2014 р. у відповідача виникла прострочена заборгованість за овердрафтом у розмірі 99698,80 грн., яка була перенесена на рахунки простроченого боргу, що підтверджується випискою по рахунку № 26006210298154.980.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Поряд з цим за положеннями ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. 1.2 договору процентна ставка за цим договором є фіксованою.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.12) вбачається, що відповідач має непогашену заборгованість по нарахованим відсоткам перед ПАТ „ПроКредит Бак” за користування кредитними коштами за договором про надання овердрафту № 103.44372 від 27.01.2014 р. в сумі 1197,11 грн. (нараховані по графіку) та 32044,86 грн. (за фактичне користування простроченим капіталом).

Несплатою позивачу отриманих кредитних коштів за вищевказаним договором, а також нарахованих процентів за користування кредитним коштами відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

При цьому слід зазначити, що розмір вказаної суми заборгованості відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, в підтвердження зазначеної заборгованості позивачем надано виписки по рахунку № 26006210298154.980 (а.с.48-71) та обґрунтований розрахунок заборгованості за договором. (а.с.12).

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором про надання овердрафту № 103.44372 від 27.01.2014 р., що складає згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості 99698,80 грн. по кредиту та 33241,97 грн. по процентам за користування кредитом .

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені слід зазначити наступне.

Згідно умов вказаного договору про надання овердрафту № 103.44372 відповідач зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Також порушення зобов'язань згідно приписів ч. 2 ст. 193 ГК України є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору про надання овердрафту № 103.44372 від 27.01.2014 р. встановлено, що при порушені встановлених цим договором строків погашення грошових зобов’язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80 % усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30 % від суми заборгованості.

За умовами п. 6.3 договору нарахування та сплата пені проводиться за. весь час існування заборгованості без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості. Понесені збитки відшкодовуються винною стороною у повному розмірі понад неустойку.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відтак, суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій у вигляді пені за прострочку повернення кредиту і сплати нарахованих відсотків. Так, згідно умов вказаного кредитного договору відповідач як позичальник зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови, зокрема, з довідки-розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині повноти та своєчасності сплати кредиту і відсотків.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за спірним договором про надання овердрафту № 103.44372 від 27.01.2014 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по кредиту та по нарахованим відсоткам, що узгоджується з вимогами приписів ч. 2 ст. 193, ст. 230 та ч. 1 ст. 549, ст. 1050 ЦК України. Так, за розрахунками позивача (а.с. 12) нарахована відповідачу як позичальнику пеня за несвоєчасне повернення кредиту складає 66712,38 грн., розмір якої не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банкк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Южна столиця” про стягнення 199653,15 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Южна столиця” (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115; код ЄДРПОУ 34996493) на користь Публічного акціонерного товариства „ПроКредит Банк” (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107„А”; код ЄДРПОУ 21677333; рах. № 3739600010600 у АТ „ПроКредит Банк”, МФО 320984) заборгованість за договором про надання овердрафту № 103.44372 від 27.01.2014 р. у розмірі 199653/сто дев’яносто дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят три/грн. 15 коп., у тому числі: 99698/дев’яносто дев’ять тисяч шістсот дев’яносто вісім/грн. 80 коп. – заборгованості по кредиту, 33241/тридцять три тисячі двісті сорок одна/грн. 87 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 66712/шістдесят шість тисяч сімсот дванадцять/грн. 38 коп. – пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 2294/дві тисячі двісті дев’яносто чотири/грн. 80 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2016 р.

Суддя В.С. Петров