Постанова № 62161006, 19.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 918/1932/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є.(доповідач у справі),суддів:Жукової Л.В., Коваленка В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову та ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року Господарського суду Рівненської області від 31.05.2016 року у справі№ 918/1932/14за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Карат"пробанкрутство,

В судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Карат"-Удовиченко С.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31 травня 2016 року у справі № 918/1932/14 (суддя Заголдна Я.В.), зокрема, затверджено ліквідаційний баланс банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" та звіт ліквідатора, банкрута - ТОВ "Карат" ліквідовано, провадження у справі припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року (судді: Огороднік К.М. - головуючий, Коломис В.В., Саврій В.А.) ухвалу Господарського суду Рівненської області від 31 травня 2016 року у справі № 918/1932/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник кредитор ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 31 травня 2016 року скасувати, провадження у справі припинити.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 15, 16, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року), ст. 110 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, ліквідатор боржника ТОВ "Карат" проти вимог касаційної скарги заперечує, вважає ухвалу Господарського суду Рівненської області від 31 травня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у січні 2015 року місцевим господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Карат" за правилами ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Постановою Господарського суду Рівненської області від 27 січня 2015 року визнано ТОВ "НВФ "Карат" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором товариства призначено ОСОБА_8

У листопаді 2015 року до господарського суду на затвердження від ліквідатора боржника надійшов звіт та ліквідаційний баланс банкрута ТОВ "Карат".

Місцевий господарський суд, висновки якого підтримав і суд апеляційної інстанції, ліквідаційний баланс банкрута - ТОВ "Карат" та звіт ліквідатора затвердив, банкрута - ТОВ "Карат" ліквідував; провадження у справі припинив.

Залишаючи без змін ухвалу Господарського суду Рівненської області, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд дійшов вірного висновку щодо вжиття ліквідатором ТОВ "Карат" всіх встановлених Законом про банкрутство заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Як вбачається, у межах справи про банкрутство визнано судом та включено до реєстру грошові вимоги кредиторів до боржника: вимоги по заробітній платі працівників ТОВ "Карат" ОСОБА_4 в сумі 56 552,00 грн., ОСОБА_9 в сумі 1 247,57 грн., ОСОБА_10 в сумі 6 666,00 грн., ОСОБА_8 в сумі 697,46 грн., судовий збір ОСОБА_4 в сумі 1218,00 грн. - перша черга; Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Рівне в сумі 223 538,78 грн. - друга черга; Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області в сумі 374 251,04 грн. - третя черга; ОСОБА_4 в сумі 3 245 560,33 - четверта черга; пеня, штраф в сумі 1 020,00 грн. - шоста черга.

На виконання вимог ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатором вжито заходів щодо розшуку майна банкрута, зокрема, вчинено дії по поверненню дебіторської заборгованості в сумі 40 868,00 грн., що були включені до ліквідаційної маси та спрямовані на погашення кредиторських вимог першої черги в порядку пропорційності.

В результаті діяльності ліквідатора, наявні активи банкрута були реалізовані у повному обсязі.

Інше майно у банкрута відсутнє, що підтверджується відповідними витягами та довідками реєструючих органів.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Таким чином, протягом ліквідаційної процедури ліквідатор вчинив дії, що були направлені на встановлення як активу, так і пасиву банкрута, тобто здійснив всі заходи, передбачені ст. 41 Закону про банкрутство, отже, виконав вимоги цього закону.

Встановивши, що основних і обігових засобів та інших активів банкрут не має, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, законно та обґрунтовано прийняв рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію банкрута.

Разом з тим, доводи скаржника про відсутність коштів достатніх для покриття судових витрат при порушенні справи про банкрутство відхиляються судом, оскільки матеріали справи свідчать про наявність коштів на депозиті нотаріуса, достатніх для покриття судових витрат при порушені справи про банкрутство.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо законного та обґрунтованого затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію банкрута, як юридичної особи.

У силу приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 року та ухвала Господарського суду Рівненської області від 31 травня 2016 року у справі № 918/1932/14, прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області 31 травня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 липня 2016 у справі № 918/1932/14 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді Л.В. Жукова

В.М. Коваленко