Ухвала суду № 62161005, 21.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 жовтня 2016 року Справа № 918/160/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиКузнецовського міського комунального підприємствана постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 р. у справі№918/160/16 господарського суду Рівненської областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"доКузнецовського міського комунального підприємстваза участюВідділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській областіпростягнення 480 099 грн. 93 коп.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.07.2016 р. у справі №918/160/16 задоволено скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства на дії органу державної виконавчої служби. Визнано незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016 р. в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб. Визнано недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 09.06.2016 р. в межах сум, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 р. у справі №918/160/16 ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.07.2016 р. скасовано, в задоволенні скарги Кузнецовського міського комунального підприємства на дії Відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016 р. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Кузнецовське міське комунальне підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.07.2016 р.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

При цьому, порядок і розмір сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Так, за приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Касаційну скаргу скаржником подано 14.09.2016 р.

Таким чином, станом на дату подання касаційної скарги (14.09.2016 р.) розмір судового збору, який підлягав до сплати повинен обраховуватися з обов'язковим урахуванням положень ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності 01.09.2015 р.

У даному випадку відповідачем оскаржується постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали, якою задоволено скаргу боржника на дії органу державної виконавчої служби.

В пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у відповідній редакції) закріплено, що ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги, зокрема, на ухвалу суду встановлюється у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Як роз'яснено в п.п. 2.1, 2.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" законом не передбачено справляння судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби (стаття 1212 ГПК); втім, з апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду таких скарг, судовий збір справляється на загальних підставах.

Так, пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду, а саме один розмір мінімальної заробітної плати. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Таким чином, станом на дату звернення Кузнецовського міського комунального підприємства до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, судовий збір за подання цієї касаційної скарги мав бути сплаченим у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, тобто в розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Проте, всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, при поданні касаційної скарги заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі, а саме, в сумі 40 грн. 00 коп., що підтверджується доданою до скарги квитанцією №0.0.616744956.1 від 14.09.2016 р.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що згідно з Листом Головного управління Державного казначейства України у місті Києві №06-08/512-1512 від 07.02.2012 р., судовий збір за подання до Вищого господарського суду України касаційних скарг повинен бути перерахований за такими реквізитами рахунка, відкритого з обліку надходжень до спеціального фонду державного бюджету судового збору за кодом класифікації доходів бюджету 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", символом звітності 254: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; рахунок отримувача - 31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві; код банку отримувача - 820019.

Однак, зазначені в квитанцією №0.0.616744956.1 від 14.09.2016 р. відомості (зокрема, в графі "отримувач" та в графі "призначення") не відповідають вищевказаним реквізитам сплати судового збору за подання до Вищого господарського суду України касаційних скарг.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Одночасно з цим, відповідно до ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Частиною 3 статті 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду прийнята 22.08.2016 р., отже, днем закінчення строку для подання касаційної скарги на вказану постанову є 12.09.2016 р. (понеділок).

Як вбачається з відбитку штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті касаційну скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 р. надіслано до господарського суду апеляційної інстанції - 14.09.2016 р., тобто з пропуском двадцятиденного строку, передбаченого ст. 110 Господарського процесуального кодексу України. Разом з цим, клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги скаржником не заявлено.

При цьому, в своїй касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржувану постанову апеляційної інстанції ним було отримано 26.08.2016 р., однак не вказує на те, що саме з цієї причини скаржником пропущено строк на звернення з касаційною скаргою, як і не просить суд його відновити.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Отже, з огляду на те, що касаційна скарга подана заявником після закінчення строку, встановленого для її подання, та скаржник хоч і наводить певні обставини що могли мати вплив на реалізацію ним свого права на касаційне оскарження у встановлений строк, проте, не просить суд відновити даний строк, вказана касаційна скарга підлягає поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 р. у справі №918/160/16 повернути скаржнику.

Матеріали оскарження у справі №918/160/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Ж.О. Корнілова