Постанова № 62160321, 11.10.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 р. Справа №818/846/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ ДФС про скасування вимоги та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково виробниче обєднання», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ ДФС в якому просить визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2016р. №10-000011400 та рішення №0000261400 від 04.07.2016р. про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем за результатами проведеної документальної планової перевірки та на підставі акту перевірки від 16.06.2016 р. №52/28-09-14- 07/05747991 були прийняті оскаржувані рішення.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення ПАТ «Сумське НВО» п. 2 ст. 6 Розділу II, пп. 1 п. 1 ст. 7, п. 5, п. 7 ст. 8 Розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальну суму 247 701,72 грн.

Позивач вважає, що донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій обумовлене помилковим віднесенням відповідачем сум сплачених підприємством за проживання працівників в найманих квартирах, які орендувались ПАТ «Сумське НВО» для проживання в них працівників підприємства, до складу заробітної плати у відповідності до ст.1, ст. 2, ст. 21, ст. 24, ст. 29 Закону України "Про оплату праці».

Позивач не погоджується з висновками акту, з огляду на наступне.

На зазначений дохід в розумінні п.п. «а» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України із дотриманням порядку, передбаченому законодавством, було нараховано та утримано податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується розрахунковими листами, в яких суми, сплачені позивачем за проживання працівників, відображені як додаткове благо (інше) за кодом зарахування 476. В той же час, суми сплачені підприємством за проживання працівників не являються базою для нарахування єдиного внеску, оскільки не відносяться до структури заробітної плати, оскільки ПАТ «Сумське НВО» не оплачувало працівникові вартість найманого житла, а надало таке житло у безоплатне користування як додаткове благо. ПАТ «Сумське НВО» самостійно здійснювало розрахунки за укладеними договорами оренди житлових приміщень з орендодавцями житла.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

До перевірки надано наказ ПАТ «Сумське НВО» від 29.01.2013 № 31 «Про забезпечення іногородніх робітників житлово-побутовими умовами». В наказі зазначено, що з метою забезпечення іногородніх робітників житлово- побутовими умовами, затверджено перелік керівних посад робітників ПАТ, яким, у випадку працевлаштування на них іноземних громадян, за рахунок ПАТ мають право частково або повністю сплачуватись житлово - побутові послуги та також послуги у відповідності до Додатку № 1 до наказу (в додатку вказані, також, послуги по проживанню робітників в готелях і харчуванню працівників, у разі якщо харчування входить в вартість послуг по проживанню в готелі).

Перевіркою встановлено, що єдиний внесок з сум сплачених за проживання в квартирах, договори по яким укладались ПАТ «Сумське НВО» для проживання робітників не утримувався на не нараховувався.

Відповідач вважає, що суми сплачені підприємством за проживання працівників є базою для нарахування єдиного внеску.

Відповідач зазначає, що перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено в Постанові КМУ від 22.12.2010 № 1170. Оплата найманого житла в цьому переліку не наведена. На підставі вищевикладеного, суми сплачені підприємством за проживання працівників в найманих квартирах, які орендувались підприємством для проживання в них працівників підприємства, відносять до складу заробітної плати у відповідності до ст. 1, ст. 2, ст. 21. ст. 24, ст. 29 Закону України "Про оплату праці».

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем проведена документальна планова перевірка Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче обєднання» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015. За результатами перевірки складено акт від 16.06.2016 №52/28-09-14-07/05747991 (т.1, а.с. 52 69).

В зазначеному акті перевірки встановлено порушення ПАТ «Сумське НВО»:

- п. 2 ст. 6 Розділу II, пп. 1 п. 1 ст. 7, п. 5, п. 7 ст. 8 Розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальну суму 247 701,72 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ПАТ «Сумське НВО» була направлені вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2016 року № 10-0000011400 про сплату єдиного внеску у сумі 247701,72 грн. та рішення № НОМЕР_1 від 04.07.2016 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 123 850,86 грн. (т.1, а.с. 8 9).

Донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій здійснено на підставі висновків акту перевірки про необхідність віднесення сум сплачених підприємством за проживання працівників в найманих квартирах, які орендувались ПАТ «Сумське НВО» для проживання в них працівників підприємства, до складу заробітної плати у відповідності до ст.1, ст. 2, ст. 21, ст. 24, ст. 29 Закону України «Про оплату праці».

Суд не погоджується з таким висновками контролюючого органу та вважає їх такими, що суперечать нормам законодавства виходячи з наступного.

З матеріалів справи суд вбачає, що враховуючи потреби ПАТ «Сумське НВО» в висококваліфікованому персоналі і повязану з цим необхідність залучення робітників, у тому числі із інших регіонів, з метою забезпечення іногородніх робітників житлово-побутовими умовами, наказом ПАТ «Сумське НВО» від 29.01.2013 № 31 «Про забезпечення іногородніх робітників житлово-побутовими умовами» затверджено перелік керівних посад робітників ПАТ, яким, у випадку працевлаштування на них іноземних громадян, за рахунок ПАТ мають право частково або повністю сплачуватись житлово - побутові послуги та також послуги у відповідності до Додатку № 1 до наказу (в додатку вказані, також, послуги по проживанню робітників в готелях і харчуванню працівників, у разі якщо харчування входить в вартість послуг по проживанню в готелі) (т.1, а.с.79 80).

На підставі зазначеного наказу позивачем (орендар) укладені договори оренди житлових приміщень з фізичними особами (орендодавцями). (т.1 а.с. 81 86, 89 94, 108 112, 114 122, 132 145, 170 178, 203 211, 236 241; т.2 а.с. 1 6 ).

Позивач самостійно здійснював розрахунки за укладеними договорами оренди житлових приміщень з орендодавцями житла, що підтверджується наданим до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.1 а.с. 87-88; 95- 107; 113; 123-131; 146-169; 179-202; 212-235; 243-252; т.2 а.с.7-18 том 2).

Крім того, з матеріалів перевірки суд вбачає, що на суми сплачені підприємством за проживання в житлових приміщеннях, які були орендовані ПАТ «Сумське НВО», підприємство нараховувало та утримувало податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що у відповідності до пп. 14.1.47 п.14.1 ст.14, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, дохід вказаних працівників у вигляді вартості використаного житла, що належать роботодавцю, наданого платнику податку в безоплатне користування є додатковим благом та не входить до структури заробітної плати.

Так, відповідно до термінів, наведених в пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.п.1 п.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, зокрема: Основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До інших заохочувальних та компенсаційні виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Компенсаційні виплати - це суми, які виплачуються працівникам понад оплати за працю для компенсації витрат, пов'язаних з виконанням ними своїх трудових обов'язків, а також витрат у зв'язку з переїздом при прийнятті на роботу в іншу місцевість.

Роботодавці вправі самостійно застосовувати заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі вводити виплати, не передбачені законодавством, а також самостійно встановлювати розмір компенсацій, зокрема у колективному договорі.

Введені такими локальними нормативними актами заохочувальні та компенсаційні виплати, будуть включатися до фонду оплати праці підприємства, а відповідно є базою нарахування соціального внеску.

Трудовий договір за приписами ст. 21 КЗпП України це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Стаття 97 КЗпП України визначає оплату праці на підприємствах, в установах і організаціях. Так, за частиною другою ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, заробітна плата (основна та додаткова) визначається за погодженням з працівником у трудовому договорі, інші заохочувальні, компенсаційні і гарантійні виплати встановлюються роботодавцем у колективному договорі.

Таким чином, критерієм для віднесення доходу працівника до заробітної плати (основної, додаткової чи інших заохочувальних та компенсаційних виплат) або до додаткового блага є обумовлення вказаної виплати у грошовій чи в натуральній формі трудовим договором (контрактом) чи колективним договором.

Відповідно до ст.18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до п.4.2 колективного договору, укладеного ПАТ «Сумське НВО» з відповідними профкомами (т.1 а.с.70-78) передбачені матеріальні заохочення, пільги та компенсації.

Зокрема, пп.4.2.5 п.4.2 вказаного колективного договору передбачено обовязок роботодавця здійснювати щомісячну часткову компенсацію згідно кошторису:

- працівникам, які знаходяться на квартирному обліку і проживають за договором найму чи піднайму в житлових приміщеннях, що належать громадянам на правах власності, у розмірі 150 гривень (видається одному із членів сімї);

- працівникам, які прибули для роботи у ПАТ з другої місцевості і не мають у місті Суми постійного житла або місця в гуртожитку та проживають за договором найму чи піднайму житлових приміщень, що належать громадянам на правах власності у розмірі 130 гривень;

- сиротам, які працюють у ПАТ на проживають у робітничих гуртожитках, компенсувати 70% вартості плати за житло.

Отже, саме вищезазначені заохочувальні та компенсаційні виплати по частковій компенсації найму житла, що передбачені колективним договором відносяться до структури заробітної плати з кодом нарахувань 421 «компенсація за проживання по договору найму» та на вказані суми нараховується єдиний внесок.

Суд погоджується з твердженням позивача, що у разі встановлення окремим рішенням роботодавця виплати працівникам, що не передбачена трудовим договором (контрактом) чи колективним договором - такий дохід є додатковим благом платника податку, водночас такий дохід не входить до структури фонду заробітної плати та не являється базою нарахування єдиного внеску.

Також судом встановлено, що з працівниками, які протягом 2014-2015рр. проживали в орендованих роботодавцем житлових приміщеннях, трудовий договір був оформлений відповідними наказами про зарахування (т.2 а.с. 110 - 119). Контракти з вказаними особами не укладалися.

Отже, суми сплачені ПАТ «Сумське НВО» за проживання окремих працівників в найманих роботодавцем житлових приміщеннях (відповідно до наказу ПАТ «Про забезпечення іногородніх робітників житлово-побутовими умовами» від 29.01.2013 №31) не відноситься до складу заробітної плати (інших заохочувальних та компенсаційних виплат) вказаних працівників, оскільки забезпечення житлом не передбачене ні трудовим договором, ні колективним договором, а тому не являється базою нарахування єдиного внеску, а являється додатком благом вказаних працівників.

Вартість безоплатно використаного працівниками житла відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України включалась позивачем до загального місячного (річного) оподаткованого доходу вказаних платників податку та оподатковувалась податком з доходів фізичних осіб з застосуванням натурального коефіцієнту. Зокрема, відповідно до пп. «а» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходом, отриманим платником податку як додаткове благо, зокрема, є: вартість використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

За таких обставин, відсутні підстави для нарахування на суми сплачені ПАТ «Сумське НВО» за проживання працівників в найманих квартирах єдиного внеску відповідно до статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою визначено базу нарахування єдиного внеску.

Водночас, посилання відповідача на п.п.2.3.4 п. 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій Наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, в якому визначено, що виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних і компенсаційних виплат, суд вважає необґрунтованими, оскільки у п. 1.1 Інструкції закріплено, що «Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці, як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Таким чином, виходячи з викладеного вище суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ ДФС про скасування вимоги та рішення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2016 року № Ю-0000011400.

Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС № НОМЕР_1 від 04.07.2016 року про застосування штрафних санкцій.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991, рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "ПУМБ", м. Київ, МФО 334851) за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 39779935) суму судового збору в розмірі 5 573,28 грн. (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят три гривні 28 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 17.10.2016 року.

Суддя В.О. Павлічек