Рішення № 62159542, 20.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2586/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2040/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Бойко М. Я.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Беркій О.Ю., Мелінишин Г.П.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Підмихайлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання нечинним рішення сільської ради та скасування реєстрації права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 (від 08.09.2016 року) на рішення Калуського міськрайонного суду від 25 серпня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у її користуванні перебуває земельна ділянка площею 0,19 га в с.Бережниця, Калуського району, що підтверджується викопіюванням з карти обліку та впорядкування присадибних та громадських земель села Бережниця.

Дана земельна ділянка колись належала її мамі ОСОБА_5 та складалась із земельних ділянок площею 0,07 га. під будинковолодінням та 0,12 га для саду. Її земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3 Я М. площею 0,11 га .

Доступ до свого саду позивач мала як із свого подвір»я, так і через відгалуження дороги вулиці Перемоги, яка слугувала одночасно під»їзною дорогою до говоду позивача і до домоволодіння відповідача.

Рішенням Підмихайлівської сільської ради від 10.05.2015 року №273 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1142 га, хоча за ним обліковувалось лише 0,11 га. Відтак в склад землі відповідача ввійшов спільний заїзд довжиною 15,86 м.

Посилаючись на ст.152 ЗК України, ОСОБА_2 вважає, що оспорюваним рішенням Підмихайлівської сільської ради порушено її право як землекористувача. Виділення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1142 га проведено без погодження з ОСОБА_2 як суміжного землекористувача.

З наведених підстав ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним та скасувати рішення Підмихайлівської сільської ради № 22 від 23.12.2015 року та скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1142 га на імя ОСОБА_3

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 25 серпня 2016 року позов задоволено.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення суду подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення вимог процесуального права.

Представник апелянта не погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_3 фактично належить земельна ділянка площею 0,11 га., а приватизувавши її, він збільшив площу до 0,1142 га за рахунок спірної дороги громадського користування.

Так, до матеріалів справи долучено викопіювання з генерального плану с.Бережниця та ситуаційну схему розміщення земельної ділянки ОСОБА_3 З обох вищенаведених письмових доказів вбачається, що по земельній ділянці ОСОБА_3 не проходить жодна дорога загального користування. Земельна ділянка відповідача межує з центральною вулицею с.Бережниця і не накладається на вулицю чи дорогу.

Відтак, висновок суду про те, що ОСОБА_3 приватизував дорогу не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно довідки Підмихайлівської сільської ради від 17.06.2015 року ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 0,1142 га для будівництва та обслуговування житлоаого будинку і господарських будівель та споруд.

Крім того, відділом містобудування та архітектури погоджено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 0,1142 га, з врахуванням зауваження про те, що згідно з генеральним планом с.Бережниця на частині вищезазначеної ділянки передбачено розширення дороги.

У матеріалах технічної документації інформації щодо земельних сервітутів немає.

Відтак, не відповідає дійсності висновок суду щодо наявності у складі земельної ділянки відповідача дороги загального користування.

Також, представник апелянта зазначив, що позивачкою не надано суду жодного доказу, який би вказував, що рішенням сільської ради від 23.12.2015 року порушено її права чи охоронювані законом інтереси.

З наведених підстав представник апелянта просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду представники апелянта вимоги скарги підтримали.

Позивач та її представник апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити.

Сторона відповідача сільської ради представництво не забезпечила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно карти обліку та впорядкування присадибних та громадських земель с.Бережниця Калуського району ділянка, що знаходиться по контуру 563-1130-К перебуває в користуванні ОСОБА_2 площею 0,19 га., а ділянка, що знаходиться по контуру 561-1132-К належить ОСОБА_3 площею 0,11га і перебуває у приватній власності (а.с.8-12). Ділянки є суміжними.

Рішенням Підмихайлівської сільської ради № 273 від 10.05.2015 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,1142 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Бережниця, вул. Перемоги,8 (а.с.17).

Рішенням Підмихайлівської сільської ради № 22 від 23.12.2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 в с. Бережниця Калуського району для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1142 га в с.Бережниця, вул Перемоги,8 та передано вказану ділянку останньому у власність (18).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1142 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Перемоги,8 в с.Бережниця Калуського району. Підстава рішення Підмихайлівської сільської ради від 23.12.2015 року (а.с.19).

На підставі рішення Підмихайлівської сільської ради від 10.05.2016 року спреціалістами ТзОВ «Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр» в присутності представників сільської ради, суміжних землевласників (землекористувачів) та землевласника проведено обмір земельної ділянки площею 0,1142 га, яка розташована в с.Бережниця Калуського району по вул. Перемоги,8 на території Підмихайлівської сільської ради. Цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зауважень з боку представників сільської ради, суміжних землевласників при встановленні меж земельної ділянки в натурі не було, про що складено Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), (а.с.35).

23.06.2015 року комісія у складі депутатів і секретаря Підмихайлівської сільської ради розглянувши заяву ОСОБА_3 щодо підпису та погодження меж з ОСОБА_2, вийшовши на місце встановила, що : між двома господарствами чітко є розмежування, а саме канава. Канаву вважати межею і причин для непогодження меж немає, про що складено Акт.

Комісія рекомендувала затвердити технічну документацію без підпису ОСОБА_2

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у склад земельної ділянки, яку приватизував ОСОБА_3 увійшла дорога загального користування, якою зокрема, користувалася позивач, чим порушено її право.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України у справі -№ 6-84цс14 від 03.09.2014).

Відповідно до ст.ст.10,59,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має в користуванні земельну ділянку , яка межує з земельною ділянкою відповідача. Предметом спору є право на користування під»їздною дорогою, оскільки позивач вважає його порушеним діями відповідача. Зокрема, вважає, що в силу приватизації земельної ділянки відповідачем, обмежено користування дорогою до городу, порушено її право на користування дорогою громадського призначення, тому просить його поновити.

Разом з тим, з наявних у справі матеріалів не вбачається доказів, які б вказували на як існування самого спірного заїзду чи під»їздної дороги, так і підтверджували право позивача на користування ним, відповідно і порушення такого права відповідачем.

Зокрема. як вбачається з даних викопіювання з генерального плану с.Бережниця (а.с.8,10), ситуаційної схеми розміщення земельної ділянки ОСОБА_3М.(а.с.34) частина проїзної дороги чи заїзду на спірній ділянці не вказана і графічно не визначена.

Крім того, згідно Акту комісії за участю депутатів сільської ради від 29.06.2015 року на підставі заяви ОСОБА_3 щодо погодження межі з ОСОБА_2, встановлено наявність розмежування між двома господарствами канави, яку і слід вважати межею, після чого 20.09.2015 року сесією сільської ради було вирішено затвердити даний акт без погодження ОСОБА_2

Як пояснила сама ОСОБА_2, заїзд до господарства вона має і з вул. Перемоги, проте спірною ділянкою користувалася багато років для вивозу урожаю, оранки і т.п., користування склалося впродовж багатьох років в силу родинних відносин.

Згідно Висновку Відділу містобудування та архітектури від 10.07.2015 року №131, розглянувши технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3, розташованої в с.Бережниця Калуського району, площею 0,1142 га, відділ погодив документацію із землеустрою, за умови врахування зауваження: згідно з генеральним планом с.Бережниця Калуського району, розробленим інститутом «Укрколгосппроект» в 1976 році, в частині вищезазначеної земельної ділянки передбачено розширення дороги (а.с.75).

Разом з тим, планування розширення дороги в даній ділянці не можна вважати підставою для задоволення позову, оскільки фактично будь-яке рішення про визначення заїзду, під»їздної дороги чи розширення дороги сільською радою у встановленому порядку не приймалося.

Таким доказом не може і слугувати і заява сільської ради від 17.08.2016 року № 206 (а.с.45), так як згідно іншої довідки сільської ради № 2680 від 19.10.2016 року, - по земельній ділянці ОСОБА_3 не проходить дорога загального користування.

Таким чином, в справі відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на наявність спірного заїзду, а відповідно, підстави вважати включення такої ділянки дороги до приватизованої відповідачем.

Позивачем зазначену обставину не доведено, як і наявність порушеного права.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин та ухвалив помилкове рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 задоволити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 25 серпня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Підмихайлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення ІІІ сесії сільської ради VII демократичного скликання Підмихайлівської сільської ради Калуського району Івано Франківської області № 22 від 23.12.2015 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянина ОСОБА_3М. та скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на дану земельну ділянку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Беркій О.Ю.

ОСОБА_6