Рішення № 62159465, 20.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/7383/15-ц 22-ц/774/1617/К/16

Справа № 214/7383/15-ц Головуючий у першій

Провадження № 22-ц/774/1617/К/16 інстанції ОСОБА_1

Категорія - 27 (ІV) Доповідач Михайлів Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Митрофанової Л.В.,

секретар: Гладиш К.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір № KRKRGK00150669 від 01.03.2007 року, за умовами якого ОСОБА_5 надано кредит у розмірі 13500 дол. США на термін до 28.02.2022 року зі сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором в частині сплати щомісячного платежу та відсотків за користування кредитом, виникла заборгованість, яка станом на 09.09.2015 року склала 11038,72 дол. США., що еквівалентно 247377,66 грн. й яку в добровільному порядку відповідач не сплатив.

За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, яка складається із: 9360,79 дол. США - заборгованості за кредитом; 876,64 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 158,36 дол. США - заборгованості по комісії за користуванням кредитом; 106,65 дол. США пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафів відповідно до договору: 11,16 дол. США штраф (фіксована частина); 525,12 дол. США штраф (процентна складова), а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2015 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ«ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KRKRGK00150669 від 01.03.2007 року у розмірі 260955 грн. 34 коп., що еквівалентно 11038,72 дол. США відповідно до офіційного курсу НБУ станом на день винесення рішення 03.12.2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого у справі рішення. Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, який покладено в основу рішення, є необґрунтованим, оскільки не включає сплату платежів за кредитним договором від 07.03.2008 року на суму 67,23 дол. США та від 05.03.2008 року від 54,15 дол. США, що підтверджується квитанціями про оплату, що призвело до завищення основної суми заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами. Крім того, вважає, що позивачем необґрунтовано збільшено суму основного боргу 02.03.2009 року, 29.02.2012 року, несвоєчасно зараховано плату за погашення кредиту від 07.05.2012 року та 07.06.2012 року, необґрунтовано підвищено процентну ставку з 12% річних до 14,04% річних з 05.11.2008 року, тоді як додаткову угоду про підвищення відсоткової ставки сторонами підписано 05.01.2009 року. Крім того, посилається на те, що укладеним договором не передбачено сплату комісії, яку стягнуто судом першої інстанції на вимогу позивача, й позивачем взагалі не доведено видачу кредиту відповідачу та його отримання ним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством ОСОБА_3 банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № KRKRGK00150669, за умовами якого ОСОБА_5 надано кредит у розмірі 13500 дол. США на придбання нерухомості житлового призначення на термін до 28.02.2022 року зі сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячною сплатою 190,47 дол. США в рахунок погашення кредиту.

05 січня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № KRKRGK00150669 від 01.03.2007 року, умовами якої сторони погодили збільшення відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 1,17% на місяць та розмір щомісячного платежу 207,75 дол. США (а.с. 11-13).

Відповідач ОСОБА_7 свої зобов`язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за вказаним кредитним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором та покладення на нього обовязку зі сплати виниклої заборгованості в сумі 11038,72 дол. США, еквівалент якої суд визначив в національній валюті в розмірі 260955,34 грн. на день постановлення рішення у справі.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України).

Свої зобовязання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_5 кредит в розмірі 13500 дол. США., що підтверджується його підписом в заяві на отримання готівки № 1 від 01.03.2007 року, що спростовує доводи апеляційної скарги представника відповідача про неотримання позичальником готівки (а.с.14).

Однак, відповідач ОСОБА_5 взяті на себе зобовязання належним чином не виконував, вчасно не вносив платежі за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За умовами кредитного договору № KRKRGK00150669 від 01.03.2007 року, сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником щомісячно в період з 01 по 05 число кожного місяця шляхом сплати щомісячного платежу, розмір який було визначено спочатку в сумі 190,47 дол. США, а за умовами укладеної додаткової угоди від 05.01.2009 року в сумі 207,75 дол. США, а також сплачує відсотки за користування кредитом та щомісячну винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати (п. 7.1кредитного договору).

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору за порушення позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого п.п. 2.2.2, 2.2.3, а саме: сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, позичальник зобовязується сплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Пунктом 7.4 кредитного договору передбачена сплата позичальником банку відсотків за користування кредитом у розмірі 2,49% на місяць за порушення позичальником зобовязань передбачених п.п. 2.2.4, 2.3.3 кредитного договору.

Згідно п. 5.4. кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більше ніж на 30 днів, у звязку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобовязаний сплатити штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України надано право позикодавцю у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязання за договором стосовно повернення позики частинами, в разі прострочення повернення чергової частини, вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно умов договору.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано ані відповідачем ані його представником, того, що позичальник ОСОБА_5 порушив свої зобов'язання стосовно щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також винагороди за надання фінансового інструменту.

Отже, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_5 зобовязання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування, а також винагороди за надання фінансового інструменту відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обовязок відповідача нести відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості по кредиту достроково.

Однак, колегія суддів не може погодитися з розміром стягнутої судом заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитом в розмірі 11038,72 дол. США, гривневий еквівалент якої він визначив в сумі 260955,34 грн. за курсом 23,64 грн. за 1 дол. США. При цьому, суд не врахував, що позивачем при зверненні до суду заявлено вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 11038,72 дол. США, гривневий еквівалент якої позивач визначив в сумі 247377,66 грн. за курсом 22,41 грн. за 1 дол. США.

Під час розгляду справи позивач не уточнював позовні вимоги й не збільшував їх, й в суді апеляційної інстанції представник позивача наполягав на задоволенні заявлених в суді першої інстанції позовних вимог.

Крім того, включаючи до складу заборгованості за кредитом, пеню та штрафи, суд першої інстанції не врахував, що останні є штрафними санкціями й не можуть бути її складовими частинами, а тому їх стягнення в доларах США суперечить діючому законодавству, на відміну від заборгованості за кредитом, якщо кредит наданий в іноземній валюті й позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості за кредитом саме в іноземній валюті.

Враховуючи, зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, перевіривши дані розрахунку позивача (а.с. 3-6), колегія суддів погоджується з розміром заборгованості за кредитом станом на 09 вересня 2015 року в загальному розмірі 10395,79 дол. США, що еквівалентно 232969,65 грн., виходячи з курсу 22,41 грн. за 1 дол. США, на застосуванні якого наполягав представник позивача в суді апеляційної інстанції, яка складається з:

- заборгованості за кредитом в сумі 9360,79 грн., що еквівалентно 209775,30 грн.

- заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 876,64 дол. США, що еквівалентно 19645,50 грн.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 158,36 дол. США, що еквівалентно 3548,85 грн.

Доказів на спростування правильності розрахунку в цій частині ані відповідачем ОСОБА_5, ані його представником ОСОБА_6, у відповідності до приписів ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, суду не надано.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі щодо не зарахування коштів, сплачених позичальником на погашення кредиту в повному обсязі та прострочка в їх зарахуванні спростовується матеріалами справи, зокрема наданою суду апеляційної інстанції представником позивача випискою по картковому рахунку позичальника ОСОБА_5 з 01.03.2007 року по 04.04.2016 року, з якою вбачається, що на погашення заборгованості за кредитом були враховані грошові кошти, сплачені 05.03.2008 року, та умовами укладеного кредитного договору, відповідно до п. 3.3. якого погашення заборгованості за кредитом з коштів, наданих позичальником, здійснюється з дотриманням черговості й зарахування коштів на погашення тіла кредиту здійснюється в останню чергу після сплати штрафних санкцій, простроченої комісії, винагороди, відсотків.

Суперечать умовам укладеного кредитного договору й доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо необґрунтоване стягнення банком комісії, оскільки 7.1 кредитного договору передбачено щомісячне стягнення винагороди за користування кредитним інструментом в розмірі 0,20% від суми простроченого кредиту.

Вважає безпідставними колегія суддів й доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо неправомірності застосування банком відсоткової ставки у підвищеному розмірі до укладення додаткової угоди 05.01.2009 року, якою це передбачено.

Так, наданими суду апеляційної інстанції представником позивача доказами підтверджено, що банк підняв відсотки за користування кредитом відповідно до листа від 03.10.2008 року, направленого на адресу ОСОБА_5 та п.п. 2.3.1 з 05.11.2008 року, а саме: відсотки по кредиту з 12% до 14,04%.

Оскільки таке підвищення процентної ставки здійснено банком до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року № 661-VI, яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, й у відповідності до умов п. 2.3.1 кредитного договору, то дії відповідача є правомірними.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення пені та штрафів, колегія суддів не може погодитися з вимогами позивача про їх стягнення в доларах США з включенням останніх до складу заборгованості за кредитом, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; уст. ст.47та49цьогоЗаконувизначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Відповідно дост. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннямидопускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Проте, положення ч. 2 ст.192, ч. 3 ст.533 ЦК України;Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом і не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення штрафів та пені, які не є складовою частиною основного зобовязання, а мірою цивільно-правової відповідальності позичальника, що виключає можливість стягнення їх в іноземній валюті надання кредиту.

Таким чином, пеня та штрафи мають обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням лише у національній валюті України гривні.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року № 3-29гс15, який у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обовязковим до застосування.

Крім того, відповідно до п.4.1 умов кредитного договору, сплата пені здійснюється у гривні, а згідно до п. 5.4 кредитного договору фіксована частина штрафу сплачується в розмірі 250 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про стягнення пені в розмірі 2390,03 грн. (106,65 дол. США х 22,41 грн.), штраф (фіксована частина) в розмірі 250 грн. та штраф (процентна складова) в розмірі 11767,94 грн. (525,12 дол. США х 22,41 грн.).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає судовий збір, сплачений за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 3710,66 грн. (а.с. 1).

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1, 4 ч. 1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України,колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № KRKRGK00150669 від 01 березня 2007 року станом на 09 вересня 2015 року в загальному розмірі 10395,79 дол. США, що еквівалентно 232969,65 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом в сумі 9360,79 грн., що еквівалентно 209775,30 грн.

- заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 876,64 дол. США, що еквівалентно 19645,50 грн.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 158,36 дол. США, що еквівалентно 3548,85 грн.,

а також пеню за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в розмірі 2390,03 грн., штраф (фіксована частина) в розмірі 250 грн. та штраф (процентна складова) в розмірі 11767,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 3710,66 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_8