Ухвала суду № 62157961, 17.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/1803/16-ц Провадження № 22-ц/772/3122/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Якименко М.М.

суддів: Стеблюк Л.П., Колоса С.С.,

при секретарі Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою товариства з обеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 серпня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 серпня 2016 року вказаний позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват- Плюс» заборгованість за договором № 000623 від 08.02.2010 в сумі 82265 (вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят пять) грн. 80 коп. Вирішено питання про судові витрати.

В частині задоволення позову до поручителів було відмовлено.

З таким рішенням в частині відмови не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Вважаючи, що рішення було ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що дана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 на підставі кредитного договору № 000623 від 08.02.2010 року та Додатків до договору № 2, №3 отримала від Товариства послуги щодо придбання товару, який зазначений в Додатку №2 до цього договору на умовах «Програми діяльності Приват-Плюс», що є Додатком №1 до цього Договору, а саме будівельних матеріалів вартістю 100000 грн.

Відповідно до Додатку №2 та п.4.2 Додатку №1 до Договору ОСОБА_2 зобовязалась сплачувати щомісячний загальний платіж в розмірі 685, 56 грн протягом 180 місяців до 07.12.2018 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов договору між Товариством та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 08.09.2010, згідно з умовами якого останні зобовязались перед кредитором солідарно відповідати за невиконання боржником зобовязань за договором № 000623.

В договорі поруки було зазначено, що він діє до повного виконання боржником своїх зобов'язань за Договором 000623 від 08.02.2010 року.

Також судом було встановлено, що 08 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та Товариством був підписаний Додаток №3 до Договору, відповідно до якого заборгованість відповідача на момент підписання Додатку №3 становить 68532,68 грн., 54868,12 грн ОСОБА_2 самостійно сплачено 54868,12 грн на користь Товариства за укладеним Договором.

11 березня 2016 року Товариство надіслало на адресу боржника та поручителів вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та повязаних з ним платежів не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 13.05.2016 року заборгованість ОСОБА_2 перед Товариством становить 68554, 84 грн. Вказана заборгованість виникла у звязку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення заборгованості за період з 01.11.2016 року по травень 2016 року.

В зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань судом було стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача борг в розмірі 82265,80 гривень, а також судові витрати.

Рішення в цій частині не оскаржується, отже апеляційною інстанцією не перевіряється.

Оскаржуючи рішення міськрайонного суду скаржник не погодився з ним в тій частині, що зазначений ним борг не стягнуто в солідарному порядку з відповідачів, зокрема поручителів, та не стягнуто з поручителів штраф.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд помилково вважав, що порука є припиненою. Оскільки в самому договорі вказано, що він діє до повного виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором. Крім того вказував на те, що порука може бути припиненою не стосовно всього договору поруки та суми заборгованості, а лише в частині суми коштів, стосовно якої збіг шестимісячний строк на момент пред'явлення позову.

Колегія суддів, перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а саме відповідальності поручителів, прийшла до висновку про законність рішення міськрайонного суду.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до умов Договору у ОСОБА_2 виникли зобовязання по поверненню коштів з відсотками шляхом їх сплати частинами - щомісячними платежами, як визначено в Додатку №2 до Договору.

А тому, як правильно вказав міськрайонний суд, сторони встановили строки виконання боржником окремих зобовязань - внесення щомісячних платежів, що входять до змісту зобовязання. Строк внесення боржником таких платежів спливає у відповідне число кожного місяця, у якому мають бути внесені відповідні платежі.

У правовій позиції ВСУ у справі № 6-18цс16 зазначено, що відповідно до вимог ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобовязання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Правова позиція ВСУ у справі №6-53цс14 наголошує, що виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

За змістом Договору та Додатків до нього боржник повинен сплачувати чергові платежі не пізніше 20 числа кожного поточного місяця. Прострочення сплати таких платежів має місце починаючи з 01.11.2011 року.

Суд першої інстанції, посилаючись на ч.4 ст.559 ЦК України вказав, що у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку, з чим також погоджується колегія суддів.

З огляду на зазначене вище, право Товариства на предявлення вимоги до поручителів виникло після 20.11.2011 року. З позовом Товариство звернулось лише в травні 2016 року, після спливу шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, а тому така вимога до поручителів є безпідставною у звязку з припиненням договору поруки.

За таких обставин висновок суду про припинення договору поруки та відмову у стягненні боргу та штрафу з поручителів є правильним.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків суду, а тому до уваги колегією суддів не беруться.

Рішення міськрайонного суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 307, 308, 313,314,315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" відхилити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: