Ухвала суду № 62156909, 04.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2781/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Димерлія О.О., Коваля М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобовязання здійснити на підставі положень ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виплату на користь позивачів, відшкодування грошових коштів по вкладах у розмірах, встановлених рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2015 р. у справі № 522/6328/15-ц, у безготівковій формі на рахунок позивачів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 29 червня 2016 року, постановленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням Конституції України (Справа № 9-у/2016).

Вимоги апеляційної скарги апелянти обґрунтовують тим, що оскаржена ухвала порушує їх право на захист, яке встановлено ст. ст. 3, 27, 48, 49 Конституції України.

Також апелянти зазначають про безпідставне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, з посиланням на ухвалу ВАС України від 02.04.2015 р., оскільки ухвала ВАС України на яку послався суд першої інстанції не піддає сумніву конституційність положень ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Посилаються апелянти також і на відсутність в оскарженій ухвалі жодних доводів для застосування приписів п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, що також на думку апелянтів порушує принцип рівності учасників процесу.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження по справі суд першої інстанції встановив, що 29 червня 2016 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд першої інстанції зазначив, предметом спору у даній справі є оскарження рішень та дій відповідача, що пов'язані з відшкодуванням позивачам коштів за договором банківського вкладу за рахунок Фонду. При цьому позивачі обґрунтовують свої вимоги з посиланням на приписи ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що при вирішенні справи застосуванню підлягають положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким згідно преамбули цього Закону встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Враховуючи викладене, з посиланням на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 року у справі № 826/9693/13-а, Постанову Пленуму Верховного Суду України № 13 від 03.07.2015 р. «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України», ухвалу Конституційного Суду України, 10 лютого 2016 р. про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що за результатами розгляду конституційного подання щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правове регулювання відносин, пов'язаних із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, в залежності від рішення Конституційного Суду України може змінитися, а тому прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі до результатів розгляду судом конституційної юрисдикції зазначеного подання, є неможливим.

Зважаючи на те, що предметом даного закону є встановлення правових, фінансових та організаційних засад функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи у судове засідання не зявились, у звязку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що предметом спору у цій справі є зобовязання відповідача здійснити виплату на користь позивачів, відшкодування грошових коштів по вкладах у розмірах, встановлених рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2015 р. у справі № 522/6328/15-ц, у безготівковій формі на рахунок позивачів, на підставі положень ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою від 10 лютого 2016 року, Конституційний Суд України відкрив конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI зі змінами.

Таким чином, відповідності Конституції України має бути перевірений весь Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI зі змінами, а не його окремі положення. За таких обставин апеляційний суд відхиляє доводи апелянтів щодо відсутності сумніву у конституційності положень ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції, що за результатами розгляду конституційного подання щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» може змінитись правове регулювання відносин, пов'язаних із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, в залежності від рішення Конституційного Суду України, а тому прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій адміністративній справі до результатів розгляду судом конституційної юрисдикції зазначеного подання, є неможливим.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

При цьому, приписи ч. 1 ст. 156 КАС України мають для суду імперативний характер.

Доводи апелянтів про відсутність в оскарженій ухвалі жодних обґрунтувань для застосування приписів п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, апеляційний суд відхиляє, як такі що не відповідають дійсності, оскільки мотивувальна частина ухвали містить обґрунтування судом першої інстанції мотивів застосування приписів п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України.

Помилковими вважає апеляційний суд також доводи апелянтів щодо порушення оскарженою ухвалою їх права на захист, яке встановлено ст. ст. 3, 27, 48, 49 Конституції України, оскільки положення КАС України в частині можливості та підстав для зупинення провадження у справі, спрямовані саме на прийняття законного та обґрунтованого рішення у адміністративній справі, що у свою чергою є гарантією права на доступ до справедливого суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

У звязку з відсутністю правових підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені апелянтами судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають (ст. 94 КАС України).

Керуючись ст. 2, 11, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Димерлій

суддя М.П.Коваль