Постанова № 62153328, 06.10.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6880/16-а

Провадження № 2-а/369/534/16

ПОСТАНОВА

іменем України

06.10.2016 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПінкевич Н.С.

за участі секретаряДуплій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправною відмову в наданні публічної інформації та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Свої вимоги мотивував тим, що 02 червня 2016 року він звернувсь з запитом до сільської ради та просив надати інформацію про сайт, на якому можна ознайомитись з текстовими та графічними матеріалами генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка та генерального плану с. Чайки, а також надіслати копії текстових та графічних матеріалів генеральних планів сіл. 07 червня 2016 року отримав відповідь, яка фактично є відмовою в наданні такої інформації. Вважає дану відмову протиправною, прийнятою з порушенням чинного законодавства. Порушено його право на доступ до публічної інформації.

Тому просив суд визнати протиправною бездіяльність Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо відмови в наданні запитуваної інформації; зобовязати Петропавлівсько-Борщагівську сільську раду надати, надіславши на електронну пошту текстові та графічні матеріали генерального плану с. Петропавівська Борщагівка та с. Чайки, а також оприлюднити матеріали генерального плану у формі відкритих даних; судові витрати покласти на відповідача.

У судове засідання позивач не зявився. Подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.

У судове засідання представник Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не зявився. Подав суду письмові заперечення проти позову. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При розгляді справи судом встановлено, що 22 червня 2016 року до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради надійшов запит на інформацію ОСОБА_1

У запиті ОСОБА_1 просив надати відомості про сайт, на якому можна ознайомитись з текстовими та графічними матеріалами генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка та генерального плану с. Чайки; а також просив надіслати копії текстових та графічних матеріалів генеральних планів сіл на електронну адресу.

У відповідь на даний запит Петропавлівсько-Борщагівської сільською радою було направлено на адресу позивача листа за №57 від 30 червня 2016 року з розясненням, що генеральний план с. Петропавлівська Борщагівка розміщений на паперових носіях та знаходиться в архітектурному відділі Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради; відсутність технічної можливості для копіювання та розповсюдження генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка та с. Чайки; можливість ознайомитись з запитуваної інформацією в приміщенні сільської ради.

Не погоджуючись з вищезазначеними діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону визначено гарантії доступу до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону - доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно до ст. 19 Закону - запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту у письмовій формі.

Статтею 22 Закону визначено право розпорядника інформації відмови в задоволенні запиту. Зокрема, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 01 червня 2010 року - персональні дані відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Частина 2 ст. 5 Закону передбачає, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України - не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі № 2-рп/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 32, ч. ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України встановлено, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці. При цьому інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ч. 1 ст. 11 Закону № 2657). За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (ч. 1 ст. 20 Закону № 2657).

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Також, як висновок в аспекті конституційного подання положення ч. 1, 2 ст. 32, ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Крім того, ст. 7 Закону встановлено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст. 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у разі якщо запитуваний документ містить інформацію про особу, яка не надавала згоду на збирання щодо неї інформації, обмеженому доступу підлягає не документ, а лише інформація. Крім того, у разі відсутності витребовуваної інформації в раді, відповідач має враховувати положення ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Тому обґрунтованою є позовна вимога щодо визнання протиправними дій сільської ради щодо відмови в наданні запитуваної інформації.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача, що відповідь на запит позивача вже було направлено на електронну адресу, оскільки таке направлення вже відбулось після подачі позову. З поданих роздруківок не вбачається можливим встановити чи направлено та отримано позивачем графічні та текстові матеріали генеральних планів. Враховуючи викладене та те, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», тому суд зобов'язує відповідача розглянути повторно запит ОСОБА_1 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у порядки та строки, передбачені законом.

Встановлено, що на час розгляду справи генеральні плани сіл Петропалвівська Борщагівка та с. Чайки розміщені на офіційному сайті Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради http://pbrada.gov.ua, що підтверджено договором на виконання робіт, актом здачі-прийняття програмного забезпечення сайту, роздруківками з сайту. Оскільки на час розгляду справи генеральні плани сіл розміщені на веб-порталі сільської ради, тому в частині вимоги про зобовязання вчинити дії по розміщенню не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.71, 159, 160, 161, 163, 172, 177 ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною задоволити частково.

Визнати протиправною відмову Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо надання запитуваної інформації (документів), яка відноситься до публічної.

Зобовязати Петропавлівсько-Борщагівської сільську раду Києво-Святошинського району Київської області надати ОСОБА_1 належним чином завірену публічну інформацію по запиту від 22 червня 2016 року, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

У задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області у дводенний строк з дня їх проголошення.

Суддя