Ухвала суду № 62146329, 19.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7423/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» про стягнення компенсацій заробітної плати та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2016 року,

встановила:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 1969 року по 15.09.2003 року він працював в ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», як механік і груповий інженер.

Станом на березень 2002 року відповідач мав перед ним нараховану і задепоновану валюту на харчування (натомість добових), в сумі 4043,97 доларів США.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2004 року було стягнуто з ДП «Чорноморське-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» суму заборгованості в інвалюті на харчування (замість добових) у розмірі 21471,05 гривень, також було стягнуто моральну шкоду у розмірі 2500 гривень.

18.10.2004 року Приморським районним судом м. Одеси згідно вказаного рішення був виданий виконавчий лист. Проте, підприємство не розрахувалося з ним в повному обсязі.

Отже, з «Черазморшлях» необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з урахуванням податків з період з 15 вересня 2003 року по 07 вересня 2016 року в розмірі 108788,42 грн., а також додатково стягнути з відповідача заборгованість в інвалюті на харчування (замість добових) в розмірі 86854,77 грн.

В звязку з тим, що відповідач впродовж тривалого часу не розрахувався з ним щодо виплати йому в повному обсязі заборгованості по заробітній платі, вважає, що вказаними діями йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 27500 грн., що з урахуванням утриманих податків і військового збору становить 22137,50 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2016 року у задоволені позову було відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення з урахуванням уточнень про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 працював у ДП «Чоразморшлях» з 1969 року по 15.09.2003 року, як механік і груповий інженер.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2004 року позов ОСОБА_3 було частково задоволено та стягнуто на його користь з ДП «Чоразморшлях» суму заборгованості по інвалюті на харчування (замість добових) у розмірі 21471,05 грн. та моральну шкоду в розмірі 2500 грн.

18.10.2004 року Приморським районним судом м. Одеси на виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист.

19.11.2004 року постановою державного виконавця другого відділу державної виконавчої служи Приморського районного управління юстиції у м. Одесі було відкрито виконавче провадження за заявою стягувача № В-2/1048 по виконанню виконавчого листа № 2-4876 від 18.10.2004 року, що виданий Приморським районним судом м. Одеси.

Постановою державного виконавця другого відділу державної виконавчої служи Приморського районного управління юстиції у м. Одесі від 26.11.2004 року було приєднано виконавчі провадження в тому числі про стягнення з ДП «Чорноморське-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» на користь ОСОБА_3 до зведеного виконавчого провадження № 1-741.

Згідно листа ДП «Чорноморське-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» № 016/1329 від 16.05.2007 року та відомості № 10 від 09.09.2003 року ОСОБА_3 згідно рішення суду від 27.12.2004 року № 2-4876 сплачено 400 доларів США, еквівалент 2132,60 грн., на той період.

24.12.2015 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області приєднано виконавче провадження № 3288265 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4876, виданого 18.10.2004 року Приморським районним судом м. Одеси до зведеного виконавчого провадження № 48951333.

Відповідно до листа відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 06.06.2016 року № 091-7931/В-10/ЗВ ОСОБА_3 відмовлено у виведенні з зведеного виконавчого провадження виконавчого листа № 2-4876, виданого 18.10.2004 року Приморським районним судом м. Одеси.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2005 року було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Чоразморшлях» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який припинив свою дію 15.01.2008 року.

15.01.2008 року провадження по справі про банкрутство ДП «Чоразморшлях» за заявою МПП «Дарт» було припинено, мораторій на задоволення вимог кредиторів припинив свою дію.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2008 року за справою № 2/6-08-285 було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Чоразморшлях» та було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборонено проведення стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29 грудня 2014 року провадження у справі про банкрутство ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» припинено, також і дію мораторію на задоволення вимог кредиторів припинено.

Отже, у період з 20.12.2005 року по 15.01.2008 року та у період з 23.01.2008 року по 29.12.2014 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» в тому числі й щодо стягнення грошових коштів на користь позивача.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2004 року вже було стягнуто з ДП «Чоразморшлях» на користь ОСОБА_3 суму заборгованості по інвалюті на харчування (замість добових) у розмірі 21471,05 грн. та моральну шкоду в розмірі 2500 грн.

За таких обставин, всупереч доводів апеляційної скарги, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_3 щодо додаткового стягнення з відповідача заборгованості в інвалюті на харчування (замість добових) та моральної шкоди, з урахуванням утриманих податків і військового збору.

Крім того, у відповідності до п. 3.17 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року № 114/8713, витрати на колективне харчування плавскладу річкового, морського та рибопромислового флотів до фонду заробітної плати не належать.

Оскільки інвалюта на харчування (замість добових) не є складовою заробітної плати, тому до неї, всупереч твердженню апеляційної скарги, не може бути застосовані вимоги ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_3 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_4