Постанова № 62144348, 21.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2016 року Справа № 810/2663/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 6157-17, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб" за 2015 рік у сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не повинен сплачувати транспортний податок у 2015 році, тому податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином.

У призначений для розгляду справи день і час сторони до суду не зявились: позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника; відповідач до суду не зявився, про причини неявки представника суд не повідомив.

За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 10.10.2016 постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних в ній матеріалів і доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 є громадянином України (паспорт серії СТ № 374130, виданий Білоцерківським РС УДМС України в Київській області), якому належить на праві власності автомобіль марки TOYOTA CAMRY 2012 року випуску, обєм двигуна 3456 см3, державний номер НОМЕР_1.

Позивач зареєстрований та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

У червні 2015 року Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового Кодексу України, прийняла податкове повідомлення-рішення від 20.06.2015 №7457-17, згідно з яким визначила позивачу грошове зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб" у сумі 25000,00 грн. за 2015 рік.

Позивач не погодився з визначеним йому грошовим зобов'язанням та звернувся до суду з даним позовом. На думку позивача, податковий орган неправомірно визначив йому суму податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку, через те що Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області рішення з приводу встановлення податку на майно і транспортного податку не приймала і не оприлюднювала.

Надаючи правову оцінку відносинам, що винили між сторонами, суд зазначає наступне.

У грудні 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким запроваджено транспортний податок як різновид податку на майно. Вказаний закон набув чинності 1 січня 2015 року.

Так, відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (з урахуванням змін та доповнень, внесених Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII) транспортний податок є одним із складових податку на майно, що належить до місцевих податків (п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України).

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Щодо фізичних осіб, то обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування, які їм належать і зареєстровані в Україні, здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на підставі відомостей, необхідних для розрахунку податку, отриманих від органів внутрішніх справ.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Кодексу).

У справі, що розглядалась, предметом спору стала правомірність справляння транспортного податку як різновиду місцевого податку на майно у 2015 році, що запроваджений на підставі Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набув чинності з 1 січня 2015 року і діяв упродовж цього року.

Дослідивши питання щодо правового регулювання справляння транспортного податку у 2015 році, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей 6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Положеннями пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю.

Згідно з підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу положень підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Приписами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Ці норми також узгоджуються з принципом стабільності податкового законодавства, передбаченого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Зі змісту вказаних норм убачається, що в разі прийняття органом місцевого самоврядування у період з 1 січня 2015 року до 15 липня 2015 року рішення про запровадження місцевого податку, положення такого рішення могли набрати чинності не раніше 1 січня 2016 року і регулювати питання сплати податку з 2016 року. Якщо ж таке рішення прийнято органом місцевого самоврядування після 15 липня 2015 року, його положення можуть набрати чинності і застосовуватися не раніше 1 січня 2017 року.

Враховуючи момент набрання чинності Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", суд зазначає, що органи місцевого самоврядування не мали жодних підстав для прийняття рішень щодо запровадження передбачених цим Законом місцевих податків у 2015 році, адже такі рішення, в разі їх прийняття, порушують визначений Податковим кодексом України порядок і спосіб встановлення місцевих податків (у тому числі й транспортного податку як різновиду податку на майно), зокрема вимоги підпункту 12.3.4 пункту 12.3 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.

Положеннями підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що в разі, якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Тобто, Верховна Рада України у спосіб прийняття закону вирішила встановити розмір і порядок справляння місцевого податку, що є обов'язковим згідно з нормами цього Кодексу, якщо орган місцевого самоврядування не прийме відповідне рішення про встановлення відповідного місцевого податку чи збору.

Як вже зазначалось, у 2015 році органи місцевого самоврядування не мали жодних правових підстав для встановлення транспортного податку як різновиду місцевого податку на 2015 рік.

Це означає, що не мала такої компетенції й Верховна Рада України, адже згідно з пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Повноваження Верховної Ради України у сфері оподаткування визначені статтею 12 Податкового кодексу України, відповідно до якої Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори, а щодо місцевих податків і зборів - лише визначає перелік місцевих податків та зборів та граничні розміри ставок, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Положеннями пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів, згідно з положеннями пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, які здійснюють ці повноваження у порядку, визначеному цим Кодексом.

Саме тому пунктом 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році, зокрема, податку на майно (в частині транспортного податку). Цим же пунктом встановлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Принагідно, суд вважає за необхідно зазначити, що критично ставиться до наведеної норми, адже відповідно до її приписів Верховна Рада України по суті рекомендує органам місцевого самоврядування порушити закон, зокрема, приписи підпункту 12.3.5 пункту 12.3 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України, не виконувати приписи Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", чим порушити право громадян, суб'єктів господарювання, їх об'єднань, наукових установ та консультативно-дорадчих органів у здійсненні державної регуляторної політики, що є шкідливим для правопорядку і неприпустимо у правовій державі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Верховна Рада України не мала повноважень своїми рішеннями безпосередньо встановлювати місцеві податки і збори, тому підстави для справляння у 2015 році транспортного податку як різновиду місцевого податку на майно на підставі Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" відсутні.

У справі, що розглядалась, суд також встановив, що у 2015 році Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області жодного рішення з приводу встановлення податку на майно і транспортного податку не приймала і не оприлюднювала, такий чином цей податок як різновид місцевого податку не може вважатися встановленим на території Шкарівської сільської ради у розумінні Податкового кодексу України.

Розв'язуючи правову колізію, що утворилась у зв'язку із застосуванням норм Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII, суд керується презумпцією правомірності рішень платника податку як принципом податкового законодавства України (п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 ПК України) на положеннями пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до яких в разі, якщо норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОПДІ ГУ ДФС у Київській області від 18.06.2015 № 6157-17, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб" у сумі 25000,00 грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою та третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 18.06.2015 № 6157-17, згідно з яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб" у сумі 25000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривень 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.