Вирок № 62144158, 06.10.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1129/16-к

кримінальне провадження

№1-кс/489/341/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 р. м. Миколаїв

Ленінський районній суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Коновця М.С.

при секретарі - Михайловій А.О.

за участю:

прокурора: Бучко О.О.;

обвинуваченого: ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016150410000236 від 30.04.2016 р. на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, був військовослужбовцем за контрактом, раніше не судимий, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2016 р. о 08 год. 00 хв., старший солдат ОСОБА_1, діючи з метою тимчасово ухилитися від виконання обовязків з військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без поважних причин не зявився вчасно на службу до військової частини - польова пошта В2137 (м. Миколаїв, вул. Аеродромна 1) та незаконно без поважних причин перебував за фактичним місцем проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 до 08 год. 00 хв. 12.07.2016 р.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а саме у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Допитаний в ході судового засідання обвинувачений свою вину визнав повністю, показав, що 20.04.2016 р. не з'явився до розташування військової частини польова пошта В2137 та поїхав додому. Повернувся до частини 12.07.2016 р. Розташування частини залишив, оскільки контракт про проходження військової служби він укладав 19.03.2013 р. строком на 3 роки, але після спливу строку контракту його не було звільнено в запас. Також зазначив, що після спливу строку контракту писав рапорти та намагався оскаржити в судовому порядку дії командування частини, щодо звільнення його в запас після спливу строку контракту, але йому було відмовлено у звільненні, після чого він повернувся до частини.

Враховуючи те, що сторони кримінального провадження не оспорюють обставини вчинення злочину та судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд кримінального провадження щодо даних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись лише допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження.

Вина ОСОБА_1 у вчиненому злочині, окрім визнання вини самим обвинуваченим, також підтверджується іншими доказами, дослідженими судом.

Контрактом про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ від 19.03.2016 р., відповідно до якого, Міністерство оборони України в особі командира військової частини А4465 та ОСОБА_1, уклали контракт строком на 3 роки.

Наказом № 7-к від 19.03.2013 р. відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом та призначено водієм автомобільного взводу роти матеріального забезпечення 299 авіаційної бригади тактичної авіації, ВОС 837037А.

Наказом № 50 від 08.02.2016 р. відповідно до якого ОСОБА_1 продовжено контракт про проходження військової служби до оголошення демобілізації, а також на строк необхідний у разі прийняття рішення щодо укладення нового контракту.

Наказом № 320 від 20.04.2016 р. про проведення службового розслідування за фактом неприбуття на службу солдата ОСОБА_1

Актом службового розслідування від 10.05.2016 р. відповідно до якого встановлено факт неприбуття 20.04.2016 р. о 08:00 год. на ранкове шикування ОСОБА_1

Наказом № 213 від 12.07.2016 р. відповідно до якого з 12.07.2016 р. ОСОБА_1 вважають таким, що повернувся до військової частини.

Аналізуючи досліджені докази суд вважає, що вина обвинуваченого за вказаним обвинуваченням, доведена сукупністю досліджених судом доказів, а саме: показами обвинуваченого та письмовими доказами, які були досліджені судом під час судового розгляду та викладені вище. Сукупність цих доказів, суд вважає такою, що поза розумним сумнівом доводить вину обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину) в обсязі встановленому судом.

Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що вініз середньою спеціальною освітою, не одружений, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується позитивно.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину та сукупність усіх обставин, що характеризують даний злочин, особистість обвинуваченого.

Обставиною, що помякшує покарання, суд вважає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Враховуючи вищезазначене та з метою виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових злочинів, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі, однак, з урахуванням особи засудженого, який позитивно характеризується, раніше не судимий, вважає можливим виправлення засудженого без відбування покарання та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 100, 374, 375, 532 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст. 407 ч.4 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі пунктів 2,3 частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя