Рішення № 62143624, 11.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4995/15 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/783/4657/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 В. І.

Категорія:30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:головуючого судді Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Приколоти Т.І., за участю секретаря судового засідання Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (Транспортного) страхового бюро України на рішення Франківського районного суду м.Львова від 2 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АСК «Дністер» до ОСОБА_2, Моторного (Транспортного) страхового бюро України про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ »АСК» Дністер» 500 грн. франшизи, 83 грн. за оплату довідки ДАІ , 350 грн. оплати за експертне дослідження, 121,8грн. судового збору, а всього 1054,8грн. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України(ЄДРПОУ 21647131) в користь ПАТ «АСК» Дністер» 16430,33грн. сплаченого відшкодування, 121,8грн. судових витрат, а всього 16 438,99 грн.

Рішення суду оскаржило Моторне (Транспортне) страхове бюро України, просить таке скасувати в частині стягнення з МТСБУ на користь ПАТ «АСК «Дністер» 16430,33 грн. сплаченого відшкодування та 121,80 грн. судових витрат та у цій частині постановити нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом помилково застосовано регрес замість суборгації. «АСК «Дністер» не звернулась ні до ПрАТ «СК «Лафорт», ні до МТСБУ з заявою та відповідно доданими документами, які доводять право отримати страхове відшкодування, чим порушено ст. 37.1.4 Закону «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що тягне за собою наслідок застосування ст. 37.1.4 відмова у виплаті. Суд невірно застосував норми закону щодо строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_3, представника позивача «АСК «Дністер» - ОСОБА_4, у відсутності відповідача ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про розгляд справи, однак до суду не з»явився, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.03.2012 року ПАТ "АСК" "Дністер" та почесне консульство ФРН уклали договір про страхування наземного транспорту №075-3202/471-11, згідно якого було застраховано автомобіль марки "ОСОБА_5 КРУЗЕР 200 VX" д/з ВС 0029 ВС , 23.07.2012 року страховиком отримано повідомлення від власника застрахованого автомобіля, про те, що 21.07.2012 року близько 11.00 год. на дорозі західний обхід м.Львова, трапилась ДТП, за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої застрахований автомобіль зазнав пошкоджень.

Згідно звіту №558/12 від 26.07.12р. про оцінку автомобіля, вартість відновлювального ремонту автомобіля "ОСОБА_5 КРУЗЕР 200 VX" д/з ВС 0029 ВС становила 18986,16грн.

Відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 06.08.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 ОСОБА_3, та накладено адміністратьивне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі страхового акта №32-172-12-02/12 від 10.08.12р. позивачем 20.08.12р. проведено виплату страхового відшкодування в сумі 16930,33грн., що стверджено платіжним дорученням №340.

Згідно полісу №АВ/7791130 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31.06.12р. цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2., винної у ДТП особи, застрахована в ПАТ СК "Лафорт".

Сторонами в судовому засіданні не заперечувалась та обставина, що ПАТ СК"Лафорт" визнано банкрутом, а тому суд прийшов до висновку про підставність вимог в розмірі фактично понесених витрат позивачем - виплаченого страхового відшкодування, витрат на отримання довідки та проведення експертного дослідження. Окрім того, виходив з того, що за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання, виплата страхового відшкодування позивачем мала місце 20.08.12р., тому саме з цього дня почаввся перебіг позовної давності. Позов подано до суду 23.07.15р., в межах строку позовної давності, тому відсутні підстави для відмови в позові на підставі ст.267 ЦК України. Неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди вважав підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а не регресної виплати. Крім того зазначив про те, що вимоги позивача щодо відшкодування витрат, пов"язаних з ДТП, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 у розмірі 500грн. франшизи, 83грн. за оплату довідки ДАІ , 350 грн. оплати за експертне дослідження, а з Моторного (транспортного) страхового бюро Українив сумі- 16430,33грн.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Право зворотньої вимоги до винної особи визначене, крім того, ст.1191 ЦК України, в якій зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право регресу до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до статті 20.3. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів, обов'язки по договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки, для виконання яких у страховика, який ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами МТСБУ.

Відповідно до статті 41.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком,з гідно з договором страхування.

Положеннями ст. 36.6 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, на підставі договору відповідно до п. 9.1.5 ПАТ «АСК «Дністер» отримало право подати регресний позов до особи, яка винна в скоєнні збитку відповідно до чинного законодавства.

За загальними правилами відносини регресу стосуються тих випадків, коли саме зобов'язання змінюється, проте перехід прав не відбувається. Регрес має місце, коли фактично одне зобов'язання було виконано, а на його місці з'явилося інше. При цьому дані відносини будуть регулюватися ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону №1961-IV. Момент початку перебігу позовної давності в таких відносинах буде починатися з моменту виплати страхових відшкодувань.

Відповідно до ст. 993 ЦК України - до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» - до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувапьник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, право грошової вимоги, яке ПАТ «АСК «Дністер» отримало від свого страхувальника Почесного консульства Федеративної Республіки Німеччини у відповідності до п. 9.1.5 Договору страхування не може вважатись регресною вимогою, так як це є суброгацією та регулюється ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Отже, вимога ПАТ «АСК «Дністер» є суброгацією, тому суд помилково застосував норми ст. 1191 ЦК України замість ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Як видно з матеріалів справи та встановлених судом обставин, ПАТ «АСК «Дністер» у порядку суброгації та на підставі Договору страхування отримало право вимоги, що мав його страхувальник Почесне консульство ФРН, таке коло прав та відповідно обовязків за Законом змінюватись не може.

Для реалізації свого права отримати страхове відшкодування за договором АВ/7791130 виданого ПрАТ «СК «Лафорт» Почесне консульство ФРН, а замість нього ПАТ «АСК «Дністер», було зобовязане відповідно до ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернутися до ПрАТ «СК «Лафорт» із відповідною заявою та належно звіреними додатками, які доводять право ПАТ «АСК «Дністер» отримати страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 36.1 Закону - страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 37.1.4 Закону - підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначений строк звернення встановлений спеціальним законом позивач не дотримав, оскільки у зазначений строк ані до ПрАТ «СК «Лафорт», ані до МТСБУ не звернулось, а відповідно зазначене є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, відтак, суд помилково прийшов до висновку, що вимоги позивача є регресними та однорічний строк визначений спеціальним законом у даних правовідносинах не діє.

Як видно з матеріалів справи, чого не заперечували сторони, право на отримання страхового відшкодування за договором обовязкового страхування АВ/7791130, виданого ПрАТ «СК «Лафорт», у відповідності до п. г ст. 41.1 Закону стало неможливим через відсутність у ПрАТ «СК «Лафорт» (визнання такого банкрутом) зобовязання виплати страхового відшкодування перед ПАТ «АСК «Дністер», відтак страховик, позивач, набув право звернення до МТСБУ.

Відповідно до порядку звернення до МТСБУ, якщо страховик здійснює виплату страхового відшкодування на підставі договору страхування, то МТСБУ здійснює регламентну виплату страхового відшкодування виключно у випадках передбачених Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Тобто, для отримання страхового відшкодування від МТСБУ саме у відповідності до п. г ст. 41.1 Закону Почесне консульство ФРН або ПАТ «АСК «Дністер» були зобовязані виконати перед МТСБУ також вимоги ст. 35 Закону, а саме здійснити належне звернення у вигляді подачі відповідної заяви на виплату страхового відшкодування, до якої долучити документи у підтвердження свого права отримання страхового відшкодування відповідно до п. г ст. 41.1 Закону, зазначені дії вчинені не були, а відтак, підлягає застосуванню норма ст. 37.1.4 Закону щодо відмови у виплаті страхового відшкодування.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про стягнення відшкодування з МТСБУ в порядку регресної вимоги.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов`язаних з ДТП, а саме у розмірі 500 грн. франшизи, 83грн. за оплату довідки ДАІ , 350 грн. оплати за експертне дослідження, суд виходив з того, що особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, передбачена договором страхування , а оскільки в силу ст.36.6 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» така не компенсована, зазначену суму та витрати, пов»язані з ДТП, підлягають стягненню з винної у ДТП особи - відповідача ОСОБА_2.

З висновком суду погоджується і колегія суддів, оскільки у даному випадку такі вимоги є регресними, розмір заявлених до стягнення сум відповідачем ОСОБА_2 не оспорювався, як видно з рішення, позов такий визнавав.

Враховуючи наведене, рішення суду, як таке, що в повній мірі не відповідає дійсним обставинам справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права відповідно до вимог ч.1 ст.309 ЦПК України необхідно скасувати в частині задоволених вимог про стягнення з Моторного (Транспортного) страхового бюро України в користь Публічного акціонерного товариства «АСК «Дністер» 16430,33 грн. сплаченого відшкодування, 121,8 грн. судових витрат, а всього 16438,99 грн., у решті рішення залишити без змін.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст.ст.313, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

апеляційну скаргу Моторного (Транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 2 червня 2016 року в частині задоволених вимог про стягнення з Моторного (Транспортного) страхового бюро України в користь Публічного акціонерного товариства «АСК «Дністер» 16430, 33 грн. сплаченого відшкодування, 121,8 грн. судових витрат, а всього 16438, 99 грн., скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї частини вимог.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_7