Ухвала суду № 62141990, 17.10.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 жовтня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1693/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжного Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1С,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до командування військової частини А2057, командування військової частини А1451 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2016 року ОСОБА_4 (надалі також - ОСОБА_4, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до командування військової частини А2057, командування військової частини А1451, у якому просить визнати протиправними дії командира військової частини А2057 ОСОБА_3, командира військової частини А1451 та зобов'язати відповідачів звільнити ОСОБА_4 з військової служби на підставі пункту "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.

В ході судового засідання 17 жовтня 2016 року представником командування військової частини А2057 заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що ОСОБА_4 допущено порушення частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх інтересів позивачем не надано, а тому відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

Представник командування військової частини А1451 підтримав заявлене клопотання.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини першої вищенаведеної статті, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини третьої вказаної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Згідно частини другої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що 10 січня 2013 року між ОСОБА_4 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А1451 полковника ОСОБА_5 укладений контракт про проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України /а.с. 74-75/.

Відповідно до наказу командира військової частини А1451 позивач зарахований до військової частини А2057 та отримав військово-облікову спеціальність - старшого планшетиста взводу зв'язку /а.с. 66/.

Пунктом 3 вищевказаного контракту встановлено, що він є строковим та укладений на три роки. Відповідно до пункту 4 контракту сторони не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії контракту зобов'язуються укласти новий контракт або повідомити одна одну про небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні.

В позовній заяві позивач зазначає, що за три місяці до закінчення строку дії контракту попередив командира частини А2057 ОСОБА_6 про небажання далі проходити військову службу за контрактом.

Таким чином, 10 січня 2016 року контракт з позивачем повинен був бути припинений.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем 11 січня 2016 року командиру військової частини А2057 подано мотивований рапорт про звільнення з військової служби, на підставі пункту "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Разом з тим, 23 лютого 2016 року наказом командира військової частини А1451 № 37 строк військової служби ОСОБА_4 за контрактом продовжено понад встановлені терміни на період до оголошення демобілізації /а.с. 67/.

Також зазначено, що впродовж усього часу перебування на військовій службі позивача командир військової частини А2057 ОСОБА_6 здійснював психологічний тиск на ОСОБА_4. В результаті чого останній змушений був повторно 27 вересня 2016 року подати аналогічний рапорт про звільнення /а.с. 11/.

Позивач звернувся до суду 28 вересня 2016 року, лише після того як в черговий раз відповідачі, в порушення вимог законодавства, не звільнили ОСОБА_4 з військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи вимоги Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" відповідачами виконані не були, не дивлячись на те, що позивач неодноразово звертався із рапортами про звільнення з військової служби.

За таких обставин, суд приходить висновку, що дії командира військової частини А2057 ОСОБА_3 та командира військової частини А1451, щодо не звільнення позивача з військової служби за контрактом, мали продовжуваний характер, а тому строк звернення до суду ОСОБА_4 не пропущений і підстави для застосування положень статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України та залишення позовної заяви без розгляду у суду відсутні.

В зв'язку з цим, слід вказати, що суд залишивши позовну заяву без розгляду позбавив би позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив би його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 5 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 20 жовтня 2016 року

СуддяС.С. Бойко