Постанова № 62141969, 13.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м.ОдесаСправа № 815/4714/16

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Іванова Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі ДПІ у Київському районі, відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення рішення відповідача №0018811301 від 06.09.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 лютого 2014 року між позивачем та ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» було укладено договір про припинення зобовязань за кредитним договором №010/15-54/08-163 від 19.05.2008 року та кредитним договором №010/15-54/08-164 від 19.05.2008 року. Згідно вказаного договору позивачу було анульовано (прощено) заборгованість: за кредитним договором №010/15-54/08-163 від 19.05.2008 року в загальному розмірі 21577,68 доларів США, з них 4565,90 доларів США за кредитом, 15024,48 доларів США за відсотками та 1987,30 доларів США по пені; за кредитним договором №010/15-54/08-164 від 19.05.2008 року в загальному розмірі 133576 доларів США, з них 31016,10 доларів США за кредитом, 86270,79 доларів США за відсотками та 16290,08 доларів США по пені. Проте позивач вважає, що прощений борг не є доходом платника податків в розумінні ПК, який підлягає оподаткуванню згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК.

В судове засіданні зявився позивач.

Представник відповідача в судове засідання зявився та надав до суду письмові заперечення на позов, які мотивовані тим, що ДПІ у Київському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1, за результатами якої складений акт №2619/1301 від 16.08.2016 року. Вказаним актом встановленні порушення п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст.162, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 179.7 ст. 179 ПК України та в результаті чого донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб у розмірі 228884,60 грн.; п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України, що виразилось у неподанні декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Відповідно до вимог частини 6 статті 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1, за результатами якої складений акт №2619/1301 від 16.08.2016 року.

Вказаним актом встановленні порушення п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст.162, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 179.7 ст. 179 ПК України та в результаті чого донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб у розмірі 228884,60 грн.; п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України, що виразилось у неподанні декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі винесено податкове повідомлення рішення від 06.09.2016 року №0018811301 яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 286275,75 грн., з яких 228884,60 за податковим зобовязанням та 57391,15 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду та просить їх скасувати.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового Кодексу України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом встановлено, що 19 лютого 2014 року між позивачем та ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» було укладено договір про припинення зобовязань за кредитним договором №010/15-54/08-163 від 19.05.2008 року та кредитним договором №010/15-54/08-164 від 19.05.2008 року.

Згідно вказаного договору позивачу було анульовано (прощено) заборгованість: за кредитним договором №010/15-54/08-163 від 19.05.2008 року в загальному розмірі 21577,68 доларів США, з них 4565,90 доларів США за кредитом, 15024,48 доларів США за відсотками та 1987,30 доларів США по пені; за кредитним договором №010/15-54/08-164 від 19.05.2008 року в загальному розмірі 133576 доларів США, з них 31016,10 доларів США за кредитом, 86270,79 доларів США за відсотками та 16290,08 доларів США по пені.

За наслідками укладання договору ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» подав до податкового органу звітність по формі-1ДФ щодо позивача по коду доходу « 126» (додаткове благо) в сумі 1347812,93 грн..

Згідно п.п. 14.1 47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 167 ПК України (в редакції станом на укладення договору від 19.02.2014 року) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Ставка податку, визначена абзацом першим цього пункту, застосовується до доходів у вигляді: процентів, нарахованих на суму поточного або вкладного (депозитного) банківського рахунку; процентного або дисконтного доходу за ощадними (депозитними) сертифікатами; процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; плати (відсотка), що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки; доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону; доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; доходу у вигляді відсотків (дисконту), отриманого власником облігацій від їх емітента відповідно до закону; доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому та одинадцятому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті.

Згідно п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Так, представником відповідача зазначено, що позивач в порушення п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи платника податків податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік.

Податковим органом зроблено висновок про те, що позивачу було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом у розмірі еквівалентному 1347812,93 грн., а тому позивачем занижена сума загального річного оподаткованого доходу у розмірі 1347812,93 грн. в звязку з чим відбулось заниження сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 228884,60 грн. яка підлягає сплаті до бюджету.

Проте позивач не погоджується з вказаним висновком та зазначає, що Законом України від 09.04.2015 року №321-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобовязань», який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до кодексу в частині звільнення від оподаткування операцій з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Проте суд не погоджується з вказаним твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Законом України від 09.04.2015 року №321-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобовязань», який набрав чинності 07.05.2015 року підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено п. 8 такого змісту не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Проте станом відповідно до підпункту «д» п.п. 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК (станом на 19.02.2014 року, час укладення договору про припинення зобовязань за кредитними договорами) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Так судом встановлено, що у позивача дохід у вигляді додаткового блага виник 19.02.2014 року коли був укладений договір про припинення зобовязань за кредитними договорами.

У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1020 від 24 грудня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 46/18784 від 13 січня 2011 року, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

ПАТ «ОСОБА_2 банк Аваль» включив суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), а саме першому кварталі 2014 року у сумі 1347812,93 грн., що не заперечується сторонами по справі та відображено в акті перевірки.

Суд вважає помилковими посилання позивача на норми Закону України від 09.04.2015 року №321-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобовязань», оскільки він набрав чинності тільки 07.05.2015 року, а договір про припинення зобовязань був укладений 19.02.2014 року.

Таким чином позивач повинен був самостійно сплатити податок з суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором та відобразити їх у річній податковій декларації за 2014 рік.

Судом встановлено, що сума анульованого (прощеного) боргу становила за кредитним договором №010/15-54/08-163 від 19.05.2008 року в загальному розмірі 21577,68 доларів США (187443,14 грн.), з них 4565,90 доларів США за кредитом (39673,10 грн.), 15024,48 доларів США за відсотками (130516,15 грн.) та 1987,30 доларів США по пені (17263,47 грн.); за кредитним договором №010/15-54/08-164 від 19.05.2008 року в загальному розмірі 133576 доларів США (1160369,78 грн.), з них 31016,10 доларів США за кредитом (269433,75 грн.), 86270,79 доларів США за відсотками (750288,43 грн.) та 16290,08 доларів США по пені (141510,29 грн.).

Таким чином з матеріалів справи випливає, що сума прощеного боргу у розмірі 158773,76 грн. є пеня. Останнє зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин, оскільки анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість по пені не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З урахуванням викладеного, суд вважає помилковим посилання відповідача на положення пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України як на безумовну підставу для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказана норма повинна застосовуватись в кореспонденції з положеннями ст. 14, п. 163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України і не може їм суперечити.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним судом України в постанові від 16.09.2015року по справі №822/4487/14, в якій зазначається, що Верховний суд погоджується з позиціями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, вказавши, що прощена пеня не є доходом фізичної особи та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати. Пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК, який підлягає оподаткуванню згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК.

Відповідно до вимог ст.244-2 КАС України судове рішення Верховного суду України підлягає обов'язковому врахуванню судами загальної юрисдикції при застосуванні таких правових норм.

Таким чином сума пені у розмірі 158773,76 грн. не повинна включатися до суми доходу як додаткове благо та відповідно з неї позивач не повинен сплачувати податок на доходи фізичних осіб у сумі 26991,53 грн..

Разом з тим оскільки сума прощеного (анульованого) боргу включала в себе окрім пені, ще й заборгованість за кредитом у розмірі 4565,90 доларів США (39673,10 грн.) та 15024,48 доларів США за відсотками (130516,15 грн.) по договору №010/15-54/08-163 від 19.05.2008 року та заборгованість по кредиту у розмірі 31016,10 доларів США (269433,75 грн.) та 86270,79 доларів США за відсотками (750288,43 грн.) за кредитним договором №010/15-54/08-164 від 19.05.2008 року, що в загальному розмірі становить 1189911,43 грн., то у позивача виникло додаткове благо та він повинен був сплатити суму податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 202284,94 грн. та відобразити її в декларації про майно і доходи фізичних осіб за 2014 рік.

Таким чином оскільки судом встановлено, що у позивача виникло додаткове благо, то він зобовязаний був згідно п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України подавати декларацію про майно і доходи фізичних осіб за перевіряємий період, а тому відповідач протиправно застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 170 грн. за неподання декларації за 2014 рік.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що податкове повідомлення рішення №0018811301 від 06.09.2016 року підлягає частковому скасуванню, в частині нарахування суми податку на доходи фізичних осіб, що перевищує суму 202284,94 грн., та в частині суми штрафної санкції, що перевищує суму 50741,23 грн..

Керуючись ст.ст.2, 86, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0018811301 від 06.09.2016 року в частині нарахування суми податку на доходи фізичних осіб, що перевищує суму 202284,94 грн., та в частині суми штрафної санкції, що перевищує суму 50741,23 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

СуддяЕ.А. Іванов