Ухвала суду № 62140583, 20.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/756/16-к Головуючий суддя І інстанції Гуренко М. О.

Провадження № 11-кп/790/2137/16 Суддя доповідач Плетньов В.В.

Категорія: Грабіж

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Плетньова В.В.,

суддів - Люшні А.І. і ОСОБА_1,

секретар - Вакула Н.С.,

за участю: прокурора - Золочевського С.О.,

адвоката - ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 623/756/16-к за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст.ст.186ч.2 та 296ч.2 КК України

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 травня 2016 року,

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 травня 2016 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РФ, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, зареєстрованого та проживає за адресою: Харківська область., м. Ізюм, пров, Лєрмонтова, 7, судимого:

17.05.2013 року за ст.185 ч.І КК України до 1 року позбавлення волі з випробувальним терміном на 1 рік;

04.12.2013 року за ст.185 ч.2 КК України до 3 року 6 місяцям позбавленні волі, згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 05.06.2014 року в силу ст.1 п. «а» ЗУ «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року звільнений 13.06.2014 року з Куряжської виховної колонії Харківської області;

26.10.2015 року за ст.І85 ч.2 КК України до 3 років позбавленні волі з випробувальним строком на 2 роки,

визнано винним та засуджено: за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; за ч.2 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, не відбуте за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.10.2015 року, та остаточно призначено покарання в виді 5 років позбавлення волі. Запобіжний захід залишено без змін - тримання під вартою. Строк попереднього увязнення з 06.02.2016 року по 18.05.2016 року зараховано згідно ч.5 ст.72 КК України із розрахунку 1 день перебування в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27 за 2 дні позбавлення волі.

Тим же вироком визнати винним і засуджено ОСОБА_4, щодо якого апеляційні скарги не подавалися.

З цим судовим рішенням не погодився обвинувачений ОСОБА_3, який подав апеляційну скаргу і просить змінити вирок та помякшити покарання, посилаючись на те, що він є єдиним годувальником у сімї, щиро кається в скоєному.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 6 лютого 2016 року, близько 00 годин 45 хвилин, знаходячись у стані алкогольного спяніння біля будинку №1 по вул. Калініна у м. Ізюм, Харківської області, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, виражаючи своє нехтування до існуючих правил та норм поведінки у суспільстві, безпідставно приєднався до розпочатих хуліганських дій з боку ОСОБА_4, при цьому, діючи з особливою зухвалістю, наніс ОСОБА_5 декілька ударів кулаком в область голови та поваливши ОСОБА_5 на землю і не припиняючи свої хуліганські дії, продовжив наносити удари ногами по тулубу потерпілого, завдавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді саден голови, синця на слизовій оболонці нижньої губи, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Таким чином ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.

Також ОСОБА_3 6 лютого 2016 року приблизно в 00 годин 45 хвилин, знаходячись у стані алкогольного спяніння поблизу торгівельного кіоску біля будинку №1 по вул. Калініна у м. Ізюм, Харківської області, після скоєння вищевказаного хуліганства, діючи повторно, з правого зовнішнього карману куртки потерпілого ОСОБА_5, відкрито викрав 4 пачки цигарок «Прилуки Класичні», вартістю 12 грн. 41 коп. за пачку, на суму 49 гривень 64 копійки, завдавши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України - грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчинених обвинуваченим злочинів. Кваліфікація його дій за ч.2 ст.186 та ч.2 ст.296 КК України відповідає встановленим обставинам справи, які ніким не оспорені.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції в цілому дотримався вимог процесуального і матеріального права, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Разом з тим, колегія суддів, ураховуючи незначний предмет викрадення, ставлення обвинуваченого до скоєного його щире каяття, позитивні характеристики, відсутність претензій потерпілого, вважає за можливе помякшити покарання, що було призначено за ч.2 ст.186 КК України до найменшої межі санкції зазначеної норми, й, відповідно, за сукупністю злочинів ат вироків. На можливість досягнення мети виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів таке помякшення не вплине.

Колегія суддів також вважає за необхідне застосувати вимоги ч.5 ст.72 КК України, яка є імперативною. При цьому, колегія судів ураховує, що термін з 6.02.2016 року по 18.05.2016 року за правилами цієї норми суд першої інстанції врахував у вироку.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 травня 2016 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Помякшити йому покарання за ч.2 ст.186 КК України до 4-х років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання цим, більш суворим покаранням, менш суворого покарання, призначеного за ч.2 ст.296 КК України призначити покарання у виді 4-х років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.71 КК України до призначеного окарання частково приєднати покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 жовтня 2015 року і остаточно ризначити ОСОБА_3 покарання у виді 4/чотирьох/років 6/шести/місяців позбавлення волі.

У решті вирок суду від18 травня 2016 року залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в строк покарання зарахувати попереднє увязнення з 19 травня 2016 року по 20 жовтня 2016 року з розрахунку: один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення ухвали, а засудженим в той самий строк з моменту отримання її копії.

Головуючий-суддя суддя суддя

_______ ___ _______

В.В.ОСОБА_6ЛЮШНЯ ОСОБА_1