Рішення № 62140497, 13.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5829/16 Головуючий 1 інст. Король Т.В.

Справа № 617/555/16-ц Доповідач - Івах А.П.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Івах А.П.,

суддів Пономаренко Ю.А., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі Лашаковій Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 26 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вовчансько-Хутірської сільської ради Вовчанського району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 2004 році було розформовано ВАТ «Вовчанське», у звязку з чим виникла можливість придбати майно Товариства. Він придбав майстерню вартістю 853 грн. 00 коп.

З того часу добросовісно та безперервно володіє та відкрито використовує майстерню, утримує її.

Позивач просив визнати за ним право власності на майстерню за набувальною давністю.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 26 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ним право власності на нерухоме майно майстерню, розташовану за адресою: Харківська область Вовчанський район с. Тихе, вул. Садова, 1а.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступником керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області подана апеляційна скарга, в якій порушується питання про його скасування та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вимогам цивільного процесуального законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за ним право власності на нерухоме майно, суд виходив із того, що останній володіє приміщенням майстерні, яка розташована за адресою: Харківська область Вовчанський район с. Тихе, вул. Садова, 1а з 2004 року, це майно є його власністю.

При цьому суд керувався положеннями ст. 328, ч. 1 ст. 344 ЦК України та дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на нерухоме майно.

Погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки дійшов він його без повного і всебічного зясування дійсних обставин справи, прав та обовязків сторін у правовідносинах, що виникли, та належної правової оцінки доказів, наявних у справі.

Розглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 у 2004 році придбав у ВАТ «Вовчанське» за ціною 853 грн. під демонтаж на будівельні матеріали.

Ця обставина підтверджується накладною №55 виданою ліквідатором ВАТ «Вовчанське» від 11 травня 2004 року (а.с.6) та квитанцією до прибуткового касового ордеру №28 від 11 травня 2004 року (а.с.7).

Отже, правовий статус майстерні як нерухомого майна не визначений, оскільки ще у 2004 році попереднім власником вказана будівля була продана під демонтаж.

Згідно положення ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Ст. 328 ЦК України передбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності за набувальною давністю може бути набуто лише на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння).

Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню при ухваленні рішення суду.

Виходячи із тих обставин, що ОСОБА_1 у 2004 році придбав приміщення майстерню під демонтаж, він не позбавлений права власності на будівельні матеріали, а спірне майно-майстерня не можуть бути обєктом набувальної давності.

Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку.

Визнання права власності за набувальною давністю на обєкт самочинного будівництва, то це право не може бути визнано судом, оскільки з огляду на положення ст. 376 ЦК України передбачається особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване на земельній ділянці, не відведеній для даної мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Дійсні обставини справи свідчать про наявність спору про право власності на майно, яке не може бути обєктом набувальної давності, але суд на це не звернув уваги та ухвалив рішення на підставі ст. 344 ЦК України.

Неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, як неправильне застосування норм матеріального або процесуального права у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, тягар доказування обґрунтованості своїх вимог покладено на позивача.

ОСОБА_1 не довів обґрунтованість позовних вимог, у звязку з чим судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області задовольнити.

Рішення рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 26 квітня 2016 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді