Ухвала суду № 62138921, 21.10.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36858/16-к

Провадження № 1-кс/761/22438/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В., розглянувши клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва юриста 1 класу Вільчинського О.В.про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу прокуратури міста Києва юрист 1 класу Вільчинський О.В., 21.10.2016 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100000000616від 17.07.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 364-1 КК України, згідно якого просивнакласти арешт на земельні ділянки, які розташовані на території Щасливської сільської ради, Бориспільського району, Київської обл., зокрема на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3220888000:06:001:0050, 3220888000:06:001:0052, 3220888000:06:001:0053, 3220888000:06:001:0054, 3220888000:06:001:0056, які належать TOB «Бізнес - Парк 3000» (ЄДРПОУ 36108425), шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись будь-яким чином зазначеними земельними ділянками до постановлення у кримінальному провадженні № 12015100000000616 від 17.07.2015 року кінцевого рішення.

Кримінальне провадження №12015100000000616, зареєстроване за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 364-1 КК України, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на майно, оскільки, арешт накладається виключно на підставі рішення суду.

Клопотання мотивовано тим, щов провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2015 за № 12015100000000616 за фактом зловживання повноваженнями, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України КК України.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що воно підлягає поверненню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу (ч. 2 ст. 171 КПК України).

Крім того, ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор просить накласти арешт на майно, власником якого відповідно до Інформаційної довідки є TOB «Бізнес - Парк 3000» (ЄДРПОУ 36108425), а тому враховуючи вимоги ч. 10 ст. 170 КПК України, слідчим не надано доказів на підтвердження того, що арешт майна необхідний для забезпечення збереження речових доказів, крім того, відсутнє обгрунтування в зв`язку з чим слідчий прийшов до висновку, що дане майно може бути використано як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому ним не зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на вищезазначене майно, а тому подане клопотання про арешт майна не відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні..

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 131, 132, 163, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва юриста 1 класу Вільчинського О.В. про арешт майна- повернути прокурору та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя