Постанова № 62138468, 05.10.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/1095/16

В справі № 760/13060/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Носачова А.К.

представника позивача - ОСОБА_1

представника 3-ї особи - Здоровила А.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 3-я особа: Військова частина А0515 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом і просить визнати бездіяльність державного виконавця при виконанні постанови Солом»янського районного суду м. Києва протиправною та зобов'язати вчинити дії - скласти та внести подання правоохоронним органам для притягнення боржника в особі його посадових осіб до кримінальної відповідальності.

Посилається в позові на те, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 26 червня 2015 року був задоволений її позов, яким зобов»язано боржника здійснити призначення та виплатиту їй одноразову грошову допомогу у розмірі десятирічного грошового забезпечення в зв»язку із смертю чоловіка на день його смерті за останньою посадою, яку він займав перед звільненням, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з врахуванням вимог Постанов Кабінету Міністрів України від 7 липня 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Рішення суду відповідачем не виконане до цього часу.

26 липня 2016 року на особистому прийомі державний виконавець відмовився скласти акт про невиконання рішення суду та його направлення до Подільського РУГУ Національної поліції у м. Києві для початку кримінального провадження за ч.3 ст.382 КК України відносно посадових осіб боржника.

Вважає таку бездіяльність державного виконавця неправомірною, так як відповідач перерахував на її банківський рахунок лише частину коштів, а саме в розмірі 15202, 80 гр., в той час, коли повна сума має складати щонайменше 794160, 00гр.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача вимоги останньої в судовому засіданні підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, просить розглядати справу в його відсутності.

Представник третьої особи проти адміністративного позову заперечував.

Посилається на те, що рішення суду Військовою частиною А0515 виконане, про що надані відповідні відомості державному виконавцю.

Виходячи з цього, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи, щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом

Судом встановлено, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 26 червня 2015 року був частково задоволений позов ОСОБА_3, а саме: визнано неправомірними дії військової частини А0515 щодо непризначення одноразової грошової допомоги в розмірі одноразової грошової допомоги у зв»язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_4 відповідно до постанови КМ України від 28 травня 2008 року №499; зобов'язано військову частину А0515 здійснити призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десятирічного грошового забезпечення на день його смерті за останньою посадою, яку він займав перед звільненням, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з врахуванням вимог Постанов Кабінету Міністрів України від 7 липня 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

/ а.с. 13; 107 - 114 /

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01 вересня 2015 року за заявою позивачки було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду №48597365.

06 червня 2016 року державним виконавцем направлено вимогу Військовій частині А0515 про добровільне виконання виконавчого листа №760/7631/15-а.

З листа Військової частини А0515 №222/4/1053 від 14 липня 2016 року вбачається, що боржник здійснив розрахунок одноразової грошової допомоги на день звільнення ОСОБА_4 17 квітня 1995 року.

Грошове забезпечення визначено в місячному розмірі 126 грн. 69 коп. та 11 липня 2016 року на підставі платіжного доручення №1630 позивачці здійснено виплату в розмірі 15 202 грн. 80 коп.

З листа Військової частини А0515 №222/4/1053 від 14 липня 2016 року встановлено, що боржник здійснив розрахунок одноразової грошової допомоги на день звільнення ОСОБА_4 17 квітня 1995 року. Грошове забезпечення визначено в розмірі 126 грн. 69 коп. та 11 липня 2016 року на підставі платіжного доручення №1630 здійснено виплату позивачці в розмірі 15 202 грн. 80 коп.

23 серпня 2016 року позивачка, не погодившись з розміром виплаченої суми, звернулася до державного виконавця з вимогою скласти акт про невиконання боржником рішення суду та його направлення до органу МВС України в Подільському р-ні м. Києва в рамках ч.3 ст.382 КК України.

/ а.с.50 - 58; 69 - 71 /

Представник позивач в судовому засіданні пояснив, що такі дії державним виконавцем вчинені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Уразі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону (ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Положеннями ст. 89 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що однією з обов'язкових умов накладення штрафу є відсутність поважних причин невиконання судового рішення.

Судом встановлено, що такі дії в межах виконавчого провадження щодо боржника державним виконавцем не вживалися.

Судом встановлено, що позивачці була нарахована сума до виплати і виплачена їй 12 липня 2016 року у розмірі 15 202 грн. 80 коп .

Встановлено та не спростовується сторонами, між ними виник спір з приводу суми, належної до виплати позивачці.

Відповідно до п.8 ч.3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання,

про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається і це підтвердили сторони, державний виконавець з такою заявою до суду не звертався.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року /у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування/ розтлумачено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про безпідставність адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.1 ч.1 ст.6, ч.ч.2, 3 ст.11, ч.1 ст.75, 89 Закону України « Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 69-71, 160,162, 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В позові ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя