Постанова № 62138463, 13.10.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/1020/16

Справа №760/12226/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, Міністерство внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.10.2014 року в нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання ним обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, та інших нормативно-правових актів у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Позивачем були подані заяви до відповідача про призначення йому вказаної одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання ним обов'язків військової служби.

Проте, відповідач відмовив ОСОБА_1 у реалізації його права на соціальний захист, що встановлений державою.

Вважає такі дії відповідачів неправомірними у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 09.09.2016 року справу було призначено до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідача Міністерства оборони України надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю в іншому судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими не лише при з'ясуванні обставин справи по суті, а й, як у даному випадку, при поданні клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтованого зайнятістю представника позивача в іншому судовому процесі.

Суд вважає дане клопотання необґрунтованим і таким, що може призвести до штучного затягування розгляду справи, в умовах існуючих процесуальних строків її розгляду, а тому вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Виходячи з цього, суд вважає неявку представника відповідача в судове засідання неповажною.

Крім того, від представника відповідача Міністерства оборони України надійшли на адресу суду письмові пояснення в яких проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено призначення та виплата позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим дії відповідача є законними.

Треті особи Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, Міністерство внутрішніх справ України в судове засідання своїх представників не направили, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Врахувавши заяву представника позивача, письмові заперечення представника відповідача Міністерства оборони України, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що позивач з 02.02.1987 року по 03.11.1988 року проходив військову службу, як військовослужбовець в складі обмеженого контингенту радянських військ в період бойових дій у Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою №5/5959 від 06.10.2015 року Івано-Франківського міського військового комісаріату.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1450 від 20.07.2012 року, встановлено, що позивач отримав вогнепальне осколкове поранення голови, у подальшому призвело до розвитку стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ.

08.10.2012 року при первинному огляді Обласною МСЕК №3 м. Донецьк, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи у зв'язку із пораненням (контузія) і захворюванням, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №375413 від 08.10.2012 року та висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №717/Ж.

15.10.2014 року позивачу при повторному огляді було встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК №0370080.

Таким чином, з 15.10. 2014 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від №975 від 25.12.2013 року у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IІ групи.

15.10.2015 року позивач звернувся до Військового комісара Івано-Франківського ОВК із заявою та всіма необхідними документами про виплату одноразової грошової допомоги.

Департамент фінансів Міністерства оборони України надіслав на адресу позивача відповідь від 17.11.2015 року, згідно якої відмовив у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності, на що слід зазначити наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 ст.16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року №975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 15.10.2014 року, прихожу до висновку, що Міністерство оборони України при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 6 Порядку, затвердженого Постановою 25 грудня 2013 року № 975.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 15.10.2014 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач Міністерство оборони України, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводи позивача.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом то слід зазначити наступне.

Як встановлено вище, Департамент фінансів Міністерства оборони України надіслав на адресу позивача відповідь від 17.11.2015 року, згідно якої відмовив у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Позивач дізнався про своє порушене право 17.11.2015 року та 25.03.2016 року в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України, звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з відповідним позовом.

29.03.2016 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу для подання до належного суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем з поважних причин було пропущено строк звернення до Солом'янського районного суду м. Києва, а тому відповідно до ст. 102 КАС України пропущений строк підлягає поновленню, про що також просив у своїй заяві представник позивача.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання дій Міністерства оборони України щодо непризначення та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності неправомірними.

Таким чином, на Міністерство оборони України повинен бути покладений обов'язок саме нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 167 КАС України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, Міністерство внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання службових обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 15.10.2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: