Постанова № 62135859, 17.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р.м. ОдесаСправа № 814/1154/16Категорія: 11.5Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Домусчі С.Д.,

ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Олімпійський» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Олімпійський» до Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, Мале приватне підприємство фірма «Ерідон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Ірлен», Приватне акціонерне товариство «Аграрний фонд», про визнання незаконними та протиправними дій (бездіяльності), зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Олімпійський» звернувся до адміністративного суду з позовом до Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якому позивач просив: визнати незаконними та протиправними дії (бездіяльність) Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в особі начальника ОСОБА_3 у звязку з незакінченням всіх виконавчих дій про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Олімпійський» заборгованості в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 50961646; зобовязати Миколаївський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в особі начальника ОСОБА_3 вжити заходи щодо закінчення всіх виконавчих дій про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Олімпійський» заборгованості в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 50961646 та направити відповідні виконавчі документи для подальшого виконання ліквідатору.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року в задоволенні заявлених вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог позивача, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, в провадженні Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебуває зведене виконавче провадження № 50961646, боржником в якому виступає СГВК «Олімпійський».

Судом першої інстанції встановлено, що в зведеному виконавчому провадженні № 50961646 обєднані виконавчі документи: наказ Господарського суду Миколаївської області № 915/1475/15 від 13.10.2015 року по стягненню 634791,07 гривень на користь МПП фірма «Ерідон»; наказ Господарського суду Миколаївської області № 915/2256/14 від 24.02.2015 року по стягненню 100301,05 гривень на користь ТОВ «Науково-виробнича компанія «Ірлен»; наказ Господарського суду Миколаївської області № 915/818/15 від 24.07.2015 року по стягненню на користь ОСОБА_2 33958,04 гривень; виконавчий напис нотаріуса № 1686 від 12.11.2014 року по стягненню 348488,21 гривень на користь ПАТ «Аграрний фонд».

Звертаючись з даним позовом про визнання незаконними та протиправними дій (бездіяльності) відповідача, позивач послався на те, що 25.05.2016 року йому стало відомо про те, що в порушення вимог ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» станом на цю дату відповідачем продовжуються вчинятись виконавчі дії в рамках наведеного виконавчого провадження, виконавче провадження безпідставно не закінчено, а виконавчі документи не направлені ліквідатору у звязку з прийняттям засновниками рішення про припинення юридичної особи СГВК «Олімпійський» шляхом ліквідації та призначення ліквідатора, про що відповідача повідомлено листом від 13.04.2016 року.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні заявлених вимог позивача, суд першої інстанції, враховуючи, що СГВК «Олімпійський» не визнано банкрутом, ліквідатора та ліквідаційну комісію не призначено господарським судом, дійшов висновку, що у державного виконавця відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження за п. 7 ч. 1 ст. 49, ч. 2, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» та направлення виконавчих документів ліквідаційній комісії позивача.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Так, за правилами ч.ч. 2, 3 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинного та в редакції на момент подання даного позову) у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи наведені положення ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що закінчення виконавчого провадження шляхом направлення виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) є можливим лише у випадку визнання боржника банкрутом та лише на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 цього Закону, оскільки відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України юридична особа ліквідується як за рішенням її учасників, так і за рішенням суду у разі визнання суб'єкта господарювання банкрутом.

Колегія суддів зазначає, що доходячи наведеного висновку судом першої інстанції не враховано, що статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV було передбачено не лише підстави, а й порядок закінчення виконавчого провадження.

Зокрема, відповідно до ч. 3 наведеної статті про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, для закінчення виконавчого провадження з передбачених спеціальною нормою підстав, яка міститься в ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, положення ст. 49 цього Закону підлягають застосуванню лише в частині порядку закінчення виконавчого провадження, а не його підстав.

Разом з цим, надаючи оцінки спірним правовідносинам в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Згідно ч. 2 наведеної статті Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В прохальній частині заявленого адміністративного позову позивач просить суд визнати незаконними та протиправними дії (бездіяльність) Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в особі начальника ОСОБА_3 у звязку з незакінченням всіх виконавчих дій про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Олімпійський» заборгованості в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 50961646.

Разом з цим, звертаючись до суду з такими вимоги, позивач не визначив, які саме виконавчі дії підлягають закінченню відповідачем, які виконавчі дії ним вчиняються станом на момент подання цього позову, що порушують права позивача, а також не визначено відповідачем начальника Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_3, дії та бездіяльність якого він і просить визнати незаконними і протиправними.

В мотивувальній частині заявленого позову, позивач, як на підставу для його подання, посилається на положення ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Водночас, за правилами ч. 3 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинного та в редакції на момент подання даного позову) виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом, у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору).

Тобто, вказана норма повязує наявність підстав для закінчення виконавчого провадження саме з фактом надіслання виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору).

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, в даному випадку державним виконавцем виконавчі документи оскаржуваного виконавчого провадження не направлялись ліквідатору позивача, а тому за правилами наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» у останнього і не виникло обовязку щодо закінчення спірного виконавчого провадження.

В свою чергу, позивачем відмова (бездіяльність) відповідача щодо не направлення виконавчих документів виконавчого провадження ВП № 50961646 не оскаржується.

За таких обставин, враховуючи, що станом на момент розгляду справи відповідачем не направлені виконавчі документи виконавчого провадження ВП № 50961646 ліквідатору позивача, колегія суддів вважає, що відсутні законні підстави для визнання незаконними та протиправними дії (бездіяльність) відповідача у звязку з незакінченням всіх виконавчих дій про стягнення з СГВК «Олімпійський» заборгованості в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 50961646 та зобовязання відповідача закінчити такі виконавчі дії.

Також, вирішуючи спірне питання, колегія суддів враховує, що 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, положення якого не містять вимог щодо обовязку державного виконавця у разі ліквідації боржника - юридичної особи надіслати виконавчі документи ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок їх виконання та відповідно не містять такої підстави для закінчення виконавчого провадження.

Виключний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження визначають положення ст. 39 Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, серед яких: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обовязків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непредявлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у звязку з цим перераховані до Державного бюджету України; якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

В свою чергу, за правилами п.п. 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зобовязання відповідача надіслати виконавчі документи оскаржуваного виконавчого провадження ліквідатору позивача для вирішення питання про подальший порядок їх виконання та задоволення заявлених вимог позивача.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, проте із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 201 КАС України, підлягає зміні в частині мотивів, з яких суд першої інстанції виходив, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Олімпійський» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року змінити, виключивши мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та визначити мотиви за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець

17 жовтня 2016 р.