Ухвала суду № 62135847, 06.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/413/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Турецької І.О.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Разінкіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 р. у справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26 листопада 2015 року № НОМЕР_1 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 292 542 гривні 80 копійок за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене контролюючим органом без урахування факту належного ведення субєктом господарювання обліку товарних запасів та наявності первинних документів на підтвердження вказаних обставин.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 05.11.2016р. по 06.11.2016р. відповідачем проведено фактична перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (перебуває на загальній системі оподаткування) з питань дотримання порядку проведення розрахунків, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, результати якої оформлені актом від 06.11.2015 р. № 0068/14/29/22/НОМЕР_2.

У акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 допустила порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстрів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, здійснила реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем їх реалізації та зберігання.

26 листопада 2015 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0007152201, про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій у розмірі 292 543,80 грн.

Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв без врахування усіх обставин, що мають значення для справи. Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Отже, з аналізу вищезазначеного законодавства вбачається, що положення Закону № 265/95-ВР чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок господарюючих суб'єктів на ведення такого обліку у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Водночас, покладений на господарюючого суб'єкта обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.

При цьому, відповідно до приписів ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу, відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх в архів підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Бланки суворої звітності мають зберігатися у сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.

До документів, що є підставою для обліку товару, як правило, належать податкові, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Субєктом господарювання підтверджено наявність таких документів та ведення Книги.

У ході розгляду справи судом першої інстанцій встановлено наявність у позивача первинних документів, на підставі яких ним у відповідності до норм законодавства вівся облік товарів за місцем їх реалізації, зокрема, розхідні накладні, видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 16.11.2015 року позивачем до контролюючого органу були надані заперечення на акт перевірки, разом із якими були надані копії розхідних та видаткових накладних, проте, вказані документи не були прийняті до уваги органом державної податкової служби під час ухвалення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки, контролюючий орган встановив факт порушення встановленого порядку, виявленим надлишком (на суму 107074,70 грн) та нестачею (на суму 39196.70грн) товарно-матеріальних цінностей. Втім колегія суддів зазначає, що в даному випадку нестача товарів не має значення, оскільки ЗУ «Про застосування реєстрів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає відсутність лише у разі виявлення не оприбуткованих товарів, тобто у разі виявлення понад облікового надлишку товарів, а не за те, що товарів менше, ніж вказано в облікових документах, оскільки за відсутності облікових товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається.

Таким чином, визначений податковим органом штраф санкції з урахуванням суми товарів, яких не вистачає, є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного, обставин, встановлених судом першої інстанції про те, що на момент здійснення перевірки підтверджуючі облік товарів документи, копії яких були досліджені судом та знаходяться в матеріалах справи, були у наявності, тобто, позивачем було дотримано вимоги закону щодо обов'язку вести облік товарних запасів, а також враховуючи проведення перевірки в нічний час та не за місцем зберігання первинних документів (бухгалтерії підприємства), про що зазначалось ФОП ОСОБА_3 як під час проведення перевірки так і при наданні заперечень на акт перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Отже, вирішуючи спірні правовідносини, судом першої інстанції в повній мірі були досліджені матеріали справи та надана належна правова оцінка обставинам.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2016 р. за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0007152201 від 26.11.2015 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1.

Суддя:Турецька І.О.

Суддя:Стас Л.В.