Постанова № 62135649, 17.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016р. Справа № 876/6028/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю апелянта(позивача у справі): ОСОБА_1,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): ОСОБА_2,

відповідача у справі: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. у справі № 813/113/16

за позовом ОСОБА_1

до Львівської митниці ДФС України

про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

16.01.2016р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що наказом Львівської митниці ДФС від 11.12.2015p. №1019-о Про звільнення ОСОБА_1Ю. позивача звільнено із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Угринів Львівської митниці ДФС на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Позивачем зазначено, що він не згідний з висновками службового розслідування, оскільки жодних порушень не вчиняв, діяв у відповідності до посадової інструкції. Позивач вважає, що у спірному наказі не обгрунтовано вчинення позивачем грубого порушення трудової дисципліни та заподіяння таким порушенням будь-якої шкоди. Позивач стверджує, що відповідачем не дотримано вимог ст. 148 КЗпП України щодо строків притягнення до дисциплінарної відповідальності та зазначає, що у спірному наказі не вказано дати звільнення позивача з посади.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позовних вимог відмовив, оскільки прийшов до висновку про те, що оскаржуваний наказ був прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачено законами України, а відтак, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (позивач у справі): ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних належних доказів вчинення одноразового грубого порушення трудового законодавства. Апелянт вказує, що станом на момент проведення службового розслідування та станом на момент розгляду справи в суді, його не визнано винним у вчиненні будь-якого злочину, немає жодного обвинувального вироку суду стосовно позивача. Апелянт вказує, що відповідачем було порушено строк накладення дисциплінарного стягнення. Також скаржник зазначає, що при проведенні службового розслідування відповідачем було грубо порушено вимоги порядку проведення службового розслідування. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

Львівською митницею ДФС було подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, прийнятим з дотриманням всіх норм чинного законодавства, з мотивів викладених у запереченнях.

У судове засідання 17.10.2016р. Львівського апеляційного суду зявились апелянт (позивач у справі): ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, якими повністю підтримано правову позицію, викладену у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Представник відповідача у справі: Львівської митниці ОСОБА_4 у судовому засідання апеляційної інстанції висловив свою правову позицію відносно апеляційної скарги, повністю заперечив її вимоги, відповідав на запитання суду та апелянта, наголосив, що підстави звільнення ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам КЗпП України, звільнення здійснено у межах повноважень керівництва Львівської митниці ДФС, з дотриманням вимог діючого законодавства України, тому постанова суду першої інстанції є законною, просив у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити повністю, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

ОСОБА_1 прийнятий на службу до митних органів 02.08.2010р. З 11.11.2014р. призначений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Угринів Львівської митниці ДФС.

Наказом Львівської митниці ДФС № 1019-о від 11.12.2015p. Про звільнення ОСОБА_1Ю., відповідно до вимог п.1 ст.41 Кодексу законів про працю України (КЗпП) за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Угринів Львівської митниці ДФС.

Відповідно до приписів ст.5 Закону України Про державну службу (Закон), державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Керуючись вимогами ст.10 Закону, основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до норм ст.14 Закону, дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Згідно із вимогами п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до норм ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Керуючись вимогами ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Вимог вказаної статті відповідачем не дотримано.

Колегія суддів бере до уваги доводи апеляційної скарги та звертає увагу на наступне:

Як вбачається з Наказу Про звільнення ОСОБА_1Ю., підставами для звільнення були: КЗпП України, Акт службового розслідування №27 від 12.11.2015р., пояснення ОСОБА_1 Відтак, на позивача при звільненні та поновленні на посаді розповсюджуються гарантії положень передбачених Кодексом Законів про правцю України. В наданих поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що свої службові обовязки не порушував, злочину не скоював.

Слід звернути увагу на те, що позивача звільнено на підставі норм п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обовязків, в той час, як з матеріалів службового розслідування вбачається, що дії позивача містять ознаки триваючого в часі порушення та повторності, оскільки як зазначає сам відповідач, вчинялись протягом певного періоду в часі та неодноразово повторювалися позивачем. Відтак, застосування п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України до таких діянь є неправомірним.

Відповідно до Поставнови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 Про практику розгляду судами трудових спорів, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Крім того, відповідач повязує вчинення порушення позивачем з діянням, яке містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, і встановлюється в рамках кримінального провадження №42015140000000163. Однак, станом на момент розгляду справи в суді, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності вироку суду, який набрав законної сили щодо ОСОБА_1 Встановлення характеру діянь позивача, наявність ознак кримінального правопорушення, вини особи, тощо може бути встановлено лише в межах кримінальної справи та за вироком суду.

Зазначену правову позицію висловлено у постанові Верховного суду України від 15.01.2015р. у справі № 21-587а14: законність звільнення позивача з огляду на встановлення факту отримання хабара може бути встановлена лише вироком суду в кримінальній справі, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав. Проте, такі процесуальні документи на момент звільнення позивача за вимогами п.1 ч.1 ст.41 КзпП України та на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій відсутні, а отже, звільнення на підставі матеріалів незакінченої кримінальної справи є неправомірним.

Керуючись вимогами ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами при застосуванні норм права.

Відповідно до приписів до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно із вимогами ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення - звільнення з підстави одноразового грубого порушення трудових обовязків (пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України), відповідач не навів у наказі про звільнення конкретного одноразового грубого порушення позивачем трудових обовязків. Крім того, відповідач не надав жодного беззаперечного, належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт вчинення позивачем порушення, за яке його було звільнено. Також відповідачем не було зазначено в наказі про звільнення і дату з якої ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, що є грубим порушенням вимог трудового законодавства, інтересів та прав позивача як працівника і як державного службовця.

Відтак, оскаржуваний наказ №1019-0 від 11.12.2015р. Про звільнення ОСОБА_1Ю. є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Враховуючи той факт, що Наказ Про звільнення ОСОБА_1 від 11.12.2015р. (пятниця) не містить дати звільнення позивача, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає поновленню з 14.12.2015р. (понеділок).

Згідно із наявної в матеріалах справи довідки від 03.03.2016р. за №13-70-05/40-102, станом на день звільнення 11.12.2015р. середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становила 5761,76грн., а середньоденна 281,06грн.(а.с.92).

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 14.12.2015р. по 17.10.2016р. Така кількість днів становить 207.

З врахуванням викладеного, сума, яка підлягає стягненню з відповідача, дорівнює 58179,42грн., за виключенням податків та обовязкових платежів.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України, підлягає стягненню на користь апелянта (позивача у справі): ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС України.

Згідно із квитанцією №ПН5133 від 22.01.2016р. апелянт за подання адміністративного позову сплатив судовий збір в розмірі 551, 21грн. (а.с. 28).

Таким чином, понесені судові витрати апелянтом підтверджено документально і підлягають стягненню.

Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ був прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Відповідно до приписів ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ч.3 статті 160, статей 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства, -

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. у справі № 813/113/16 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС України про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задоволити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016р. у справі № 813/113/16, - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволити.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівської митниці від 11.12.2015р. №1019-0 Про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Угринів Львівської митниці ДФС України з 14.12.2015р.

5. Зобовязати Львівську митницю ДФС України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.12.2015р. по 17.10.2016р. в сумі 58179,42 грн., за виключенням податків та обовязкових платежів.

6. В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 5768,67 грн. постанова суду виконується негайно.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС України сплачений судовий збір в сумі 551,21 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.10.2016р.