Ухвала суду № 62135244, 11.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №753/7040/14-ц Головуючий у 1 інстанції Трусова Т.О.

Апеляційне провадження №22-ц/796/9894/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.,

за участю відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності, встановлення порядку користування квартирою, зміну ідеальних часток у праві власності на квартиру, стягнення грошової компенсації, вселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування квартирою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково: визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 80,82мІ в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_6 та на 1/12 частині цієї квартири в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_7; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, щов 1998 році на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спірна квартира була приватизована ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_3 в рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір сторін ОСОБА_6, у зв'язую з чим право на спадкування її ј частки квартири одержали спадкоємці першої черги: чоловік ОСОБА_7, дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_3, які успадкували по 1/12 частині спірної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін ОСОБА_7, який залишив заповіт на все належне йому майно на ім'я сина ОСОБА_3 Проте, оскільки на момент смерті батька ОСОБА_5 як непрацездатна особа у віці 58 років на підставі ч.1 ст.1241 ЦК України має право на спадкування незалежно від змісту заповіту на половину частки, яка належала її батьку, суд першої інстанції вважав обгрунтованими її позовні вимоги про визнання за нею права власності на частину квартири в порядку спадкування.

Оскільки постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білицької В.М. від 21.11.2013 відмовлено ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері з посиланням на відсутність у неї правовстановлюючого документу на спадкове майно, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 у частині визнання за нею права власності на частину квартири в порядку спадкування.

Виходячи з того, що право власності ОСОБА_5 на ј частину спірної квартири набуте в порядку приватизації, і це право ніким не оспорюється, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за нею права власності на цю частину квартири в судовому порядку.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_5 спірною квартирою не користується, належних і допустимих доказів на підтвердження створення їй перешкод у користуванні чи здійсненні права власності щодо спірної квартири не надала, - суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення її позовних вимог в іншій частині.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити і залишити без змін законне і обгрунтоване рішення. Позивач у судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином (ас43), заяв та клопотань не подала, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування, зміна ідеальних часток у праві власності на квартиру, вселення і встановлення порядку користування квартирою між її співвласниками, стягнення грошової компенсації та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою.

В частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 80,82мІ в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6 та на 1/12 частині цієї квартири в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_7, а також в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року у даній справі ніким не оскаржується. Отже, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про зміну ідеальних часток у праві власності на квартиру, її вселення та встановлення порядку користування квартирою між її співвласниками, стягнення грошової компенсації та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою.

Оскільки зміни часток співвласників спірної квартири фактично не відбулося, адже відбулося спадкування частин квартири спадкоємцями ОСОБА_5 і ОСОБА_3 після смерті їх батьків, - правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Що стосується позовних вимог про вселення та встановлення порядку користування квартирою, то правильним є висновок суду про відсутність передбачених законом підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суд першої інстанції правильно виходив з того, що належних і допустимих доказів про порушення, невизнання чи оспорення прав ОСОБА_5 щодо її вселення та користування спірною квартирою суду у передбаченому ст.ст.10,60,137 ЦПК України не надано, а підставою для судового захисту в порядку цивільного судочинства відповідно до ст.ст.3,11 ЦПК України є саме порушення, невизнання чи оспорення цивільних прав.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до засад захисту права власності (ст.386 ЦК України) власник вправі звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення іншою особою дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право спільної часткової власності відповідно до ст.358 ЦК України здійснюється співвласниками за їх згодою.

Встановлено і не заперечується жодною зі сторін, що ОСОБА_5 спірною квартирою не користується, проживає у квартирі АДРЕСА_2. У спірній квартирі фактично проживає ОСОБА_3 зі своєю сім'єю.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 створює перешкоди ОСОБА_5 користуватися своєю власністю - частиною спірної квартири, або що сторонами не досягнуто згоди з приводу здійснення права спільної часткової власності суду у передбаченому законом порядку не надано, а тому самі по собі посилання на ці обставини ОСОБА_5, які заперечує ОСОБА_3, без підтвердження іншими доказами не можна вважати доведеними і установленими судом. За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 про її вселення у спірну квартиру та встановлення порядку користування нею. З огляду на наведене передчасним є і вирішення у судовому порядку питання щодо користування та надання у натурі ОСОБА_5 тієї частини спільної квартири, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності (ч.3 ст.358 ЦК України).

Питання про виділ у натурі частки спірної квартири, що є у спільній частковій власності сторін, відповідно до визначеного ст.364 ЦК України порядку, не є предметом спору у даній справі.

За таких обставин суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог і заперечень, підтверджених наявними у матеріалах справи і дослідженими судом доказами, і, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обгрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги викладених у ньому висновків не спростовують і на їх правильність не впливають. Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,313,315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна