Ухвала суду № 62133489, 20.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року м. Київ К/800/4028/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області, Головного державного ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області Кірноса Артема Юрійовича, Головного державного ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області Резнікова Юрія Юрійовича про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (далі - Товариство, ТОВ ВТФ «Фармаком») заявлено позов до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Державна податкова інспекція, ДПІ), Головного державного ревізора - інспектора ДПІ Кірноса А.Ю., Головного державного ревізора - інспектора ДПІ Резнікова Ю.Ю. про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції від 11.08.2015 року № 91 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ВТФ «Фармаком» та визнання протиправними дій головних державних ревізорів - інспекторів ДПІ щодо ненадання вказаного вище наказу представнику Товариства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що Державна податкова інспекція при прийнятті оскаржуваного наказу про проведення перевірки діяла в межах та на підставі норм чинного законодавства.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги позивач зазначає, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки був прийнятий безпідставно, оскільки, отримані ним від Державної податкової інспекції письмові запити не відповідають вимогам ст. 73 Податкового кодексу України, а отже Товариство в силу приписів законодавства не було зобов'язане надавати на них письмову відповідь. Позивач також зазначає, що письмові пояснення та їх документальне підтвердження були б надані контролюючому органу після отримання належно складених запитів. Крім того, Товариство вказує на те, що його уповноваженому представнику не було вручено копію наказу про проведення перевірки, що також є порушенням норм Податкового кодексу України.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на адресу ДПІ у Московському районі м. Харкова надійшла податкова інформація від Головного управління Міндоходів у Харківській області (лист від 04.12.2014 року № 284/7/20-40-20-03-04 та лист від 05.01.2015 року №49/7/20-40-20-03-04), яка свідчить про порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача ТОВ «Автокарголім», ТОВ «Оптторг», ТОВ «Балтимор груп».

Державною податковою інспекцією на підставі пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням податкової інформації, яка може свідчити про формування показників податкової звітності з ПДВ за наслідками проведення безтоварних операцій з контрагентами, та у зв'язку з існуванням розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, на адресу позивача було направлено запити від 15.12.2014 року №8843/20-34-22-01-16/7 та від 12.01.2015 року № 441/10/20-34-22-01-16/7 про надання пояснень та їх документального підтвердження.

На вказані запити Товариство листами від 30.12.2014 року №533 та від 29.01.2015 року №21 повідомило контролюючий орган про недоліки запитів та зазначило, що письмові пояснення та їх документальне підтвердження будуть надані на письмові запити контролюючого органу в разі виправлення недоліків та їх відповідності діючому законодавству.

У зв'язку з ненаданням Товариством інформації, що визначена у запиті, та її документального підтвердження, відповідачем на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України прийнято наказ від 11.08.2015 року № 91 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства».

Державною податковою інспекцією 12.08.2015 року видані направлення на перевірку № 94 та № 95, на підставі яких 13.08.2015 року з метою проведення перевірки фахівцями контролюючого органу було здійснено вихід за податковою адресою ТОВ ВТФ «Фармаком», де представнику Товариства Григорєву М.Г. було вручено наказ від 11.08.2015 року № 91, в якому він власноруч зазначив про не допуск ревізорів до проведення перевірки, що засвідчив підписом.

Про відмову Товариства у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки фахівцями контролюючого органу було складено відповідний акт від 13.08.2015 року за № 79/20-34-22-02-05/30590731.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та пп. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок регламентовано ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, а також печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, запити контролюючого органу відповідають вимогам ст. 73 Податкового кодексу України, оскільки містить обґрунтовані підстави для його надіслання з посилання на норми законодавства, містять також опис запитуваної інформації та перелік документів, які пропонувалось надати позивачу, а тому враховуючи, що Товариством не було надано відповідних пояснень та документів, контролюючий орган цілком правомірно, на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, призначив проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства про що прийнято оскаржуваний наказ.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 11.08.2015 року № 91, як відсутні такі підстави і для визнання протиправними дій щодо ненадання представнику Товариства копії вказаного наказу, оскільки представник Товариства Григорєв М.Г. власноруч в наказі від 11.08.2015 року № 91(а.с. 133) зазначив про не допуск ревізорів контролюючого органу до проведення перевірки, вказав дату та засвідчив підписом.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі № 820/8241/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

Т.М. Шипуліна