Ухвала суду № 62133470, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року м. Київ К/800/31652/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Вербицької О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 р.

у справі № 818/3555/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-СВ»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Темп-СВ» (далі - позивач, ТОВ «Темп-СВ») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. № 0003172203, № 0003182203.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. № 0003172203, № 0003182203; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.08.2014 р. по 15.09.2014 р., на підставі направлень від 11.08.2014 р. № 1666, № 1667, № 1668, № 1669 та від 20.08.2014 р. № 1727, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу від 01.08.2014 р. № 1528 та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у м. Сумах була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Темп-СВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 22.09.2014 р. № 3838/2203/23997042/49 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, всього у сумі 9457 грн.; - підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, всього у сумі 1 190 345 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 09.10.2014 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0003172203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 487 931,25 грн., з яких 1 190 345 грн. - за основним платежем та 297 586,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001382203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 11 821,25 грн., з яких 9457 грн. - за основним платежем та 2364,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як слідує з акту перевірки від 22.09.2014 р. № 3838/2203/23997042/49, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ «Сістем Енерджи Нью» та господарських операцій з реалізації м'яса яловичини, придбаного у ПАТ «Конотопм'ясо», у березні, липні, серпні та жовті 2013 року, які, за твердженням відповідача, були збитковими та не спрямовані на отримання доходу.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи із відображення господарських операцій є основою для податкового обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для включення сум до складу валових витрат є необхідність підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; для включення сум до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Сістем Енерджи Нью» щодо придбання холодильного обладнання на загальну суму 275 674 грн. (в тому числі 45 945,67 грн. - податок на додану вартість) згідно з податковою накладною № 1 від 06.12.2012 р. та видатковою накладною № 42 від 06.12.2012 р.

Транспортування вказаного товару здійснювалось відповідно до товарно-транспортної накладної за рахунок постачальника: № 038857 від 06.12.2012 р., автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_4, водій ОСОБА_4, автопідприємство КПФ «Скіф», замовник та відправник ТОВ «Сістем Енерджи Нью», отримувач ТОВ «Темп-СВ», пункт навантаження м. Київ, вул. Святошинська, 34, пункт розвантаження м. Суми, вул. Лінійна, 15.

Факт оплати товару (холодильного обладнання) в повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 2432 від 06.12.2012 р. підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки банку по особовому рахунку від 07.12.2012 р.

Таким чином, вказана господарська операція вплинула на майновий стан її сторін, тобто спричинила настання правових наслідків, що є підтвердженням її здійснення.

Придбане у ТОВ «Сістем Енерджи Нью» холодильне обладнання у грудні 2012 року було оприбутковано позивачем як основні засоби на субрахунку 10.4.1 «Основні засоби. Машини та обладнання», введене в експлуатацію та передане для використання у господарській діяльності підзвітнім особам у магазин № 10 по вул. Харківській, 4 в м. Суми, що підтверджується копією наказу № 77/1 від 07.12.2012 р., актами введення в експлуатацію основних засобів, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарними картками обліку основних засобів типової форми № ОЗ-06.

Крім того, зі змісту пункту 3.8 акту від 22.09.2014 р. № 3838/2203/23997042/49 вбачається, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача згідно з листом ДПІ у м. Сумах № 43659/18-19-22.03 від 20.08.2014 р. та наказу ТОВ «Темп-СВ» № 39 від 20.08.2014 р. проводилась інвентаризація основних фондів, товарно-матеріальних цінностей станом на 21.08.2014 р., за результатами якої надлишків та нестач не встановлено.

Таким чином, встановлені фактичні обставини, вказують на помилковість та необґрунтованість висновку податкового органу про відсутність реального здійснення господарської операції з купівлі-продажу товару між ТОВ «Темп-СВ» та ТОВ «Сістем Енерджи Нью».

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.03.2013 р. між позивачем (покупець) та ПАТ «Конотопм'ясо» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 19-03/13П, за умовами якого продавець зобов'язався передати товар (м'ясо яловичини та субпродукти в асортименті) у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується копіями податкових накладних, видаткових накладних, специфікацій, актів прийому-передачі товарів, ветеринарних свідоцтв, посвідчень про якість та сертифікатів походження товарів, вантажно-митних декларацій та міжнародних товарно-транспортних накладних, звітів комісіонера - ПП «КФ «Агроексім» та складених ним актів виконаних робіт (наданих послуг), платіжних доручень про перерахування оплати за придбаний у ПАТ «Конотопм'ясо» товар та комісійної винагороди.

Так, у березні, липні, серпні та вересні 2013 року ТОВ «Темп-СВ» було придбано у ПАТ «Конотопм'ясо» м'ясо яловичини 1-категорії кількістю 188 тон на загальну суму 6 397 800 грн. (в тому числі 1 066 300 грн. - податок на додану вартість), та передано на комісію ПП «Комерційна фірма «Агроексім» яловичини 188 тон на загальну суму 5 331 500 грн.

Комісійна винагорода ПП «КФ «Агроексім» склала 468 593,28 грн. (в тому числі 78 098,88 грн. - податок на додану вартість).

Загальна вартість товару, реалізованого на експорт покупцям: ТОВ «Ніка ХХІ» (РФ, м. Москва), ТОВ ТД «Профі Групп» (РФ, м. Москва) та ТОВ «СмоБелТранс» (РФ, м. Смоленск), становить 5 890 714,33 грн. за ціною, розрахованою та визначеною відповідно до приписів підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, згідно з якими за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає зокрема дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента, тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або від окремих операцій встановлюються положеннями цього кодексу.

Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, а згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом ІV цього Кодексу.

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивач придбав у ПАТ «Конотопм'ясо» м'ясо яловичини 1-категорії кількістю 188 тон на загальну суму 6 397 800 грн. (в тому числі 1 066 300 грн. - ПДВ), та передав на комісію ПП «Комерційна фірма «Агроексім» 188 тон яловичини на загальну суму 5 331 500 грн. Тобто вартість товару без податку на додану вартість складає 5 331 500 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними. Загальна сума комісійної винагороди, сплаченої ПП «КФ «Агроексім» склала 468 593,28 грн. (в тому числі 78 098,88 грн. - ПДВ), вартість зазначених витрат без податку на додану вартість складає 390 494,40 грн., а отже загальна сума витрат в даному випадку без врахування податку на додану вартість становить 5 721 994,40 грн.

В подальшому позивачем реалізовано ці товари іноземним контрагентам за ціною, визначеною без врахування податку на додану вартість (як це передбачено статтею 195 Податкового кодексу України), а саме за 5 890 714,33 грн.

Таким чином, зазначені обставини вказують на отримання позивачем відповідного доходу у сумі 168 719,93 грн.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 р. у справі № 818/3555/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.В. Вербицька