Ухвала суду № 62133469, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/38875/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Борисенко І.В.при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: позивача - Левченко О.В.

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 р.

у справі № 804/6858/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Металургійна транспортна компанія») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2015 р. № 0004221503.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 р. скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 р. та задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» зареєстровано 04.08.2004 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 33115436 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

30.03.2015 р. ТОВ «Металургійна транспортна компанія» подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 р. (реєстраційний № 9081712242) з наступними показниками: у рядку 13 ЗП «Зменшення нарахованої суми податку» позивачем зазначено значення 16 243 451, у рядку 13.5.1 додатку ЗП «Сума, що відноситься в зменшення нарахованої суми податку» відображена сума зменшення нарахованої суми податку у розмірі 8 332 907,00 грн., а в рядку 13.5.2 «Сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах» зазначено «-».

10.04.2015 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Металургійна транспортна компанія», за результатами якої складено акт № 989/1503/33115436 від 10.04.2014 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині необґрунтованого відображення ТОВ «Металургійна транспортна компанія» у рядку 13 податкової декларації з податку на прибуток за 2014 р. зменшення нарахованої суми податку на прибуток у розмірі 16 243 451,00 грн., що призвело до виникнення суми неправомірної переплати в Інтегрованій картці платника податку по коду бюджетної класифікації 11024000 «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» у розмірі 4 331 278,00 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем 12.05.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004221503 про зменшення ТОВ «МТК» суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток на 4 331 278 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є висновок відповідача про необґрунтоване відображення позивачем у рядку 13 податкової декларації з податку на прибуток за 2014 р. зменшення нарахованої суми податку у розмірі 16 243 451 грн., оскільки частина суми авансових внесків у зв'язку з виплатою дивідендів, яку позивач зазначив у рядку 13.5.1 («сума, що відноситься до зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному (звітному) періоді») повинна зазначатися у рядку 13.5.2 додатка ЗП до декларації («сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних періодах»). Це призвело до виникнення суми неправомірної переплати в Інтегрованій картці платника податку по коду бюджетної класифікації 11024000 «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» у розмірі 4 331 278,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності таких висновків податкового органу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про необхідність зазначення частини суми авансовим внесків у зв'язку з виплатою дивідендів у рядку 13.5.2 є помилковими.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів касаційної інстанції, вважаючи їх передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України - платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, мають сплачувати у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).

Водночас, Законом України від 4 липня 2013 року № 403-VII, що набрав чинності 4 серпня 2013 року, до Податкового кодексу України внесено зміни, які дозволяють платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Так, після доповнень згідно із цим Законом до Податкового кодексу України у його абзацах п'ятому та шостому пункту 57.1 статті 57 встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Таким чином, зміни внесені до Податкового кодексу України надали можливість платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Отже, сума авансових внесків з податку на прибуток, щомісячно сплачувана та самостійно узгоджена платником цього податку згідно з пунктом 57.1 статті 57 цього кодексу, підлягає зменшенню на суму раніше сплачених таким платником податку авансових внесків при виплаті дивідендів. Відповідне зменшення самостійно узгодженої платником суми щомісячних авансових внесків застосовується до повного погашення перевищення за авансовими внесками, сплаченими таким платником раніше при виплаті дивідендів (абзац шостий пункту 57.1 статті 57).

З аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що щомісячні авансові внески з податку на прибуток та авансові внески із податку, сплачені у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів є по своїй суті частиною податку на прибуток.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач зменшив податок на прибуток як на суму авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів, так і на суму щомісячних авансових внесків. В результаті цього ним була задекларована переплата з податку на прибуток (від'ємне значення рядка 14 Декларації).

Однак, таке одночасне декларування авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів та щомісячних авансових внесків може призвести до подвійного зменшення нарахованої суми податку на суму авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів у випадку, коли грошові кошти за щомісячними авансовими внесками фактично сплачені не були, так як були зменшені за рахунок авансових внесків у зв'язку з виплатою дивідендів, проте задекларовані шляхом додавання рядків 13.5.1 («сума, що відноситься до зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному (звітному) періоді») та 13.7 («сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України»).

Таким чином, судам попередніх інстанцій для правильного вирішення справи по суті необхідно було встановити: чи відбулася фактична сплата щомісячних авансових внесків; чи були місячні авансові внески зменшені за рахунок авансових внесків у зв'язку з виплатою дивідендів та фактично сплачені не були, що дало б можливість оцінити правомірність зменшення позивачем нарахованої суми податку на суму 16 243 451 грн.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 р. у справі № 804/6858/15 - скасувати.

Справу № 804/6858/15 направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) І.В. Борисенко