Ухвала суду № 62133201, 11.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року м. Київ К/800/11897/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року

у справі №826/16270/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕОЛ-2007» (надалі - ТОВ «ЕОЛ-2007»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ «ЕОЛ-2007» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.10.2014 року №0000621530.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «ЕОЛ-2007» просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Крім цього, позивач просить замінити ТОВ «ЕОЛ-2007» на його процесуального правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна».

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за травень та червень 2014 року, результати якої оформлено актом від 16.09.2014 року №5903/-26-53-15-01/35551613.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «ЕОЛ-2007» п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного заявлення до бюджетного відшкодування в декларації за червень 2014 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, суми податку на додану вартість у розмірі 1070210,00 грн., в той час як позивач повинен був скоригувати вказану суму, вказавши її зі знаком мінус у графі 23.2 уточнюючого розрахунку до податкової декларації за червень 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 року №0000621530, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1070210,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 535105,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Норми ст. 201 ПК України, до яких відсилають правила п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України, в свою чергу, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Системний аналіз наведених податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Єдиного реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими Податкового кодексу України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

В спірному випадку судами встановлено, що позивачем 27.06.2014 року подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацією з податку на додану вартість за травень 2014 року, в рядку 9 якої відображено податкові зобов'язання в розмірі 1268376,00 грн., а в рядку 17 - податковий кредит у сумі 2338586,00 грн., у результаті чого від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене в рядку 19 декларації, склало 1070210,00 грн., яке зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в рядку 20.2 декларації.

21.07.2014 року ТОВ «ЕОЛ-2007» подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, в якій значення рядка 20.2 попереднього періоду (за травень 2014 року) в розмірі 1070210,00 грн. відповідно до положень п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України відображено у рядку 21.2 декларації та заявлено до бюджетного відшкодування в рядку 23.2 декларації.

З'ясувавши, що постачальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бєлтранс» не зареєстровано податкові накладні від 26.05.2014 року №401 на загальну суму 6534000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1089000,00 грн., та від 12.05.2014 року №861 на загальну суму 1521538,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 253589,67 грн., позивач 28.07.2014 року подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2014 року, яким зменшив суму податкового кредиту на 1342590,00 грн. (сума податкового кредиту, сформована на підставі незареєстрованих податкових накладних), у результаті чого різниця між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання в рядку 18 стала позитивною та становила 272380,00 грн.

Того ж дня ТОВ «ЕОЛ-2007» подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2014 року, яким суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлену в рядку 23.2 декларації, зменшено до 0,00 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1070210,00 грн.

Власне ж допущені при заповненні розглядуваного уточнюючого розрахунку недоліки, які не призвели до викривлення стану розрахунків ТОВ «ЕОЛ-2007» з бюджетом, на що посилався відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятого акту індивідуальної дії, цілком об'єктивно відхилено судами, позаяк це є проявом надмірного формалізму зі сторони контролюючого органу.

Отже, оцінюючі зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕОЛ-2007» на його процесуального правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецшина Україна».

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Т.М. Шипуліна