Ухвала суду № 62133163, 18.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року м. Київ К/800/52848/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі за позовом комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об"єднаної державної фінансової інспекції про визнання неправомірними дій щодо встановлення порушень в ході ревізії фінансово-господарської діяльності, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача в частині встановлення в ході ревізії порушення позивачем вимоги п.6 Порядків №167, №30, п.6, 16 Порядку № 869, п.2.7, 2.8, 2.9 Порядку № 243, п.1 статті 14 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» від 6 грудня 2012 року №5515-VI із змінами, п.24 ст.14 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 201 року №719-VII із змінами внаслідок зайво отриманих коштів субвенції з державного бюджету внаслідок завищення підприємством відповідних розрахунків на загальну суму 807100,66грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при встановленні в ході ревізії порушень з боку позивача. Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №167 передбачено, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Відповідно до перерахунку, який був здійснений під час ревізії Нікопольською ОДФІ, сума заборгованості з різниці в тарифах за 2013 рік повинна була становити не 15495268 грн., а 14688167,34 грн. Тобто, виходячи з висновків ревізії, з боку позивача під час розрахунку суми заборгованості з різниці в тарифі було здійснено завищення фактичних витрат з надання послуг з водопостачання та водовідведення за 2013 рік на 807100,66 грн.

На думку позивача, нормативно-правові акти, на які посилається та на застосування яких наполягає відповідач, жодним чином не регулювали питання розрахунку суми заборгованості різниці в тарифах в 2013 році. У 2014 році також був передбачений механізм погашення заборгованості з різниці в тарифах згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30. В подальшому були внесені зміни до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30. Вказані зміни набрали чинності з 27 листопада 2014 року. Отже, необхідність врахування та застосування положень Постанови №869 від 1 червня 2011 року та Постанови №243 від 17 лютого 2011 року при здійснення розрахунку заборгованості з різниці в тарифах виникла лише після набрання чинності даних зміни. Враховуючи період набрання чинності даних змін, їх дія не розповсюджувалась на порядок, який діяв протягом 2013 бюджетного року та протягом першого півріччя 2014 року. Як вважає позивач, посилання відповідача на необхідність застосування позивачем вищевказаних постанов є незаконним.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що підприємство не повинно було виключати з розрахунків обсягу заборгованості із різниці в тарифах фактичні витрати на ремонт основних засобів, які перевищують ліміт, встановлений розділом III Податкового Кодексу України (10% балансової вартості основних засобів) з урахуванням питомої ваги населений на суму 807100,66 грн. Позивач вважає неправомірними дії відповідача в частині встановлення в ході ревізії порушень, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, в задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Нікопольської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання неправомірними дій щодо встановлення порушень в ході ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідачем була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 січня 2013 року по 28 лютого 2015 року за результатами якої складно акт від 8 квітня 2015 року.

У вищезазначеному акті ревізії визначено порушення позивачем, вимог п. 6 Порядків №167, №30, п.6, 16 Порядку №869, п.2.7, п. 2.8, п.2.9 Порядку №243, п.1 статті 14 Закону України від 6 грудня 12 року №5515- VI "Про державний бюджет України на 2013" із змінами, п.24 ст.14 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII, що полягає в наступному: Нікопольською ОДФІ шляхом співставлення даних, внесених КП "Нікопольводоканал" до розрахунку із різниці в тарифах за 2013 рік в частині понесених витрат на поліпшення основних засобів з лімітом витрат, передбачених розділом ІІІ Податкового кодексу України, було встановлено завищення фактичних витрат з надання послуг з водопостачання та водовідведення за 2013 рік на загальну суму 1117571,00грн., що з урахуванням питомої ваги населення складає 807100,66грн. В наслідок чого з фактичних витрат з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у розрахунку із різниці в централізованого водопостачання та водовідведення у розрахунку із різниці в тарифах за 2013 рік КП "Нікопольводоканал" не зменшено фактичні витрати на ремонт основних засобів, які перевищують ліміт, встановлений розділом ІІІ Податкового кодексу (10% балансової вартості основних засобів).

Як встановлено судом, що визначене у акті перевірки порушення, не знайшло відображення у вимозі, оскільки усунуто під час ревізії.

Зазначені обставини сторонами не спростовуються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача.

Вищий адміністративний суд України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова вішка ревізія.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 затверджено Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами.

Згідно розділу вказаного Порядку - Оформлення результатів ревізії та п. 35 вказаного Порядку, результати ревізії оформляються актом.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Таким чином дії фінансової інспекції щодо встановлення на думку інспектора виявлених порушень та зазначення їх у акті є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт ревізії не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України і є лише носієм інформації, встановленої під час проведення ревізії, отже не порушує права позивача.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :