Ухвала суду № 62132586, 20.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 696/1006/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Чебану М. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Чигиринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чигиринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Кам'янського районного суду Черкаської області з позовом до Чигиринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірною відмови від 13.07.2016 року № 2335/07 про донарахування їй раніше призначеної пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ з включенням у розрахунок суми матеріальних допомог на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, на які було нараховано, утримано та перераховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язання на підставі довідки про складові заробітної плати, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 5-1, провести з 07.07.2016 року донарахування сум, отриманих нею за місцем роботи за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року до призначення їй пенсії у розмірі 88 % (з урахуванням уточнення позивачем в ході судових засідань відсотку заробітної плати, що має бути включено до перерахунку) заробітної плати у відповідності до ст. ст. 33, 37, 37-1 Закону

Постановою Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач набула право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 18.01.2011 року.

При призначенні їй пенсії не були враховані матеріальна допомога на оздоровлення та соціально - побутові потреби, індексація заробітної плати.

Позивач 07.07.2016 р. звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії шляхом врахування при її обчисленні довідок про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 2072/20-16-05-030 від 05.07.2016 року (а. с. 9 - 11).

Листом від 13.07.2016 р. № 2335/07 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку (а. с. 15).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723), на підставі якого позивачу була призначена пенсія, було передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Статтею 37-1 вказаного Закону будо передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Згідно ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відмовляючи у задоволенні заяви про проведення перерахунку пенсії, відповідач зазначив, що пункт 4 постанови КМ України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 р. № 865 виключено на підставі постанови КМ України від 09.12.2015 № 1013.

Вказаним пунктом було передбачено перерахунок пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

В той же час, частиною 1 статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 статті 33 Закону № 3723 в редакції, що була чинною на момент призначення позивачу пенсії, передбачалося, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань входять до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» було врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини 1 статті 66 вказаного Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив наявність у позивача права на включення при перерахунку пенсії всіх складових заробітної плати, зазначених у довідці.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. № 1282-XI індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об'єктами індексації у відповідності до ст. 2 цього Закону є, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

З огляду на вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про належність індексації грошових доходів позивача до складової її заробітної плати.

Щодо доводів апелянта про зміни в законодавстві станом на день звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У справі «Великода В. Н. проти України» від 03.06.2014 року Європейський суд з прав людини визначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

Вказана справа стосувалася механізму виплати пенсії та її розміру, однак, в ній не йдеться про повне позбавлення особи права, яке вона вже набула одного разу.

Натомість, право на перерахунок пенсії позивач набула у 2011 році і, на думку колегії суддів, з огляду на принцип верховенства права, яким має керуватися суд при ухваленні судового рішення, це право є непорушним.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії.

Доводи апелянта про неможливість здійснення перерахунку у зв'язку з тим, що вказані складові можуть бути враховані виключно при призначення пенсії, колегією суддів не приймаються за необґрунтованістю, позаяк, пенсія позивача є періодичним платежем, а право позивача на включення відповідних сум для перерахунку - непорушним.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи колегією суддів встановлено порушення цього права, таке право підлягає безумовному відновленню.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Також у відповідності до ст. 88, 94 КАС України вирішенню підлягає питання стягнення з відповідача судового збору, сплату якого було відстрочено за його клопотанням.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Чигиринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чигиринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.

Постанову Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Чигиринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (ЄДРПОУ 40385090) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському районі міста Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 606, 32 грн. (шістсот шість гривень 32 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.