Постанова № 62132467, 17.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2016 рокусправа № 804/4351/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Лащенко Р.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року у справі № 804/4351/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 6-17 від 30.06.2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення є протиправним оскільки порушує бюджетне законодавство, зокрема, зміни до будь яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 на праві власності належить транспортний засіб марки Mersedes-Benz GL 500, 2013 року випуску, з об'ємом циліндру двигуна 4663 куб см., реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 05.10.2013 року. (а.с. 8)

30.06.2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 6-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000 грн. (а.с. 7).

Відповідно до квитанції від 10 вересня 2015 року № 14252225 позивачем сплачено суму транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25 тисяч гривень, тобто в повному обсязі.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 р. № 7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста», якими встановлено податок на транспорт на 2015 рік прийняте після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. У зв'язку з цим суд вважав, що визначення позивачці грошового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік є протиправним.

При вирішенні колегія суддів виходить з наступного.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким, зокрема викладено статтю 267 Податкового кодексу України в іншій редакції та запроваджено транспортний податок.

Приписами статті 10 ПК України визначено, що податок на майно, в склад якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПК України входить транспортний податок, належить до місцевих податків. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

28.01.2015 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 7/60 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 "Про місцеві податки і збори", яким було встановлено на території міста транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно з п. 267.4 ст. 267 цього кодексу ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 р. власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку. При цьому, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року після набрання чинності Законом від 28.12.2014 року №71-VIII, та не поширено такий обов'язок на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року.

Як зазначалося вище транспортний засіб, який належить позивачу на праві власності, використовується нею з 05.10.2013 року, тобто на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, менше ніж 5 років, і має об'єм циліндрів двигуна 4663 куб.см, тобто більше ніж 3000 куб см. Таким чином, транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до п. 267.2 ст. 267 ПК України, а ОСОБА_2 є платником такого податку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. є правомірним.

В частині доводів позивача та суду першої інстанції, що зміни до законодавства про введення та сплату даного податку у 2015 році суперечать принципу стабільності податкового законодавства, закріпленому підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на певних принципах, зокрема, стабільності, який означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, суть такого принципу податкового законодавства як стабільність, полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

У свою чергу, п. 7.1 ст. 7 ПК України визначено обов'язкові елементи податків (зборів) і такими елементами є: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не вносились зміни до існуючих елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку «транспортний податок».

Крім того, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством взагалі не передбачено будь-яких наслідків внесення законодавцем змін до елементів податків раніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року.

Підпунктом же 4.1.1 визначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу (принцип загальності оподаткування).

Таким чином, оскільки стаття 267 ПК України, якою встановлено транспортний податок, набрала чинності з 1 січня 2015 року, не змінювалась та не скасовувалась протягом року, неконституційною не визнавалась, то визначені нею платники цього податку з вказаної дати повинні його сплачувати.

Посилання позивача на положення статті 58 Конституції України щодо незаконності зворотної сили вказаного закону є безпідставними, оскільки положення статті 267 в редакції Закону № 71 розповсюджуються тільки на звітний податковий період 2015 року і відповідачем на минулі податкові періоди не застосовуються.

Щодо висновків суду першої інстанції про можливість застосування транспортного податку лише з 2016 року колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Проте пунктом 12.3.5 п.12.3 ст. 12 ПК України надалі встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

При цьому колегія суддів не вбачає у вказаних положеннях будь-яких суперечностей, оскільки законодавцем чітко встановлений алгоритм застосування місцевих податків - у випадку відсутності рішення органу місцевого самоврядування місцеві податки справляються за мінімальними ставками, встановленими для цих податків Податковим кодексом України. При цьому будь-якого відтермінування їх дії у часі в такому випадку законодавством не передбачено.

Таким чином, оскільки рішення Дніпропетровської міської ради, якою встановлено транспортний податок, прийнято 28 січня 2015 року, то у 2015 році транспортний податок в повинен сплачуватись відповідно до приписів Податкового кодексу України, тобто в розмірі 25 тисяч гривень.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № 6-17, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позову.

Повний текст виготовлено 21 жовтня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року у справі № 804/4351/16 скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко