Ухвала суду № 62132352, 28.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"28" вересня 2016 р. справа № 808/1880/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача Бурі О.Є.,

представника відповідача-1 Доргової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2016 р. у справі №808/1880/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (відповідач-1), Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжя Запорізької області (відповідач-2),

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені, -

встановив:

У червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, яка виразилась у неподанні Головному управлінню Державної казначейської служби України у м.Запоріжжя висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" по декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 30 004 938,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі) на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за березень 2016 року, в розмірі 467 781 грн. 90 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2016 р. у справі №808/1880/16 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ЄДРПОУ 38025409) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул.

Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за березень 2016 року в розмірі 467 781 грн. 90 коп.

У решті позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивачу не було відшкодовано податок на додану вартість у встановлений ПК України строк, тому відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України за час прострочення такої виплати нараховується пеня.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач-1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідач-1, зокрема, зазначив, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування була перевірена і оскільки позивач відповідав критеріям платників, які мають право на отримання бюджетного відшкодування, визначеним пунктом 200.19 ст.200 ПК України, СДПІ було сформовано реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування платникам податку, до якого включено і ПАТ "ЗЗФ" на суму 30 004 938 грн. Вказаний реєстр у відповідності до приписів пп.200.12 ст.200 ПК України було отримано Управлінням Державної казначейської служби України - 01.06.2016 року, крім того разом з реєстром канцелярією УДКСУ отримано і висновок про суми відшкодування ПДВ від 31.05.2016 року № 566-07.

Законодавець чітко врегулював алгоритм процедури бюджетного відшкодування, зокрема поклавши на органи виконавчої влади ряд обов'язків. До обов'язків податкового органу відноситься перевірка заявлених до відшкодування сум ПДВ, у разі їх підтвердження податковим органом формується реєстр з висновком, які направляються до УДКСУ. Безпосереднє відшкодування вказаних сум на розрахунковий рахунок підприємства є обов'язком казначейства, а не податкового органу, це чітко встановлено в пп.200.13 ст. 200 ПК України: "На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу". На думку відповідача-1, обставини, встановлені судом, свідчать про вчинення відповідачем-1 всіх дій, передбачених податковим законодавством.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимоги та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача-1 апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача-2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1 та представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 20.04.2016р. позивачем подано відповідачу-1 податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року № 9060881680, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на рахунок платника у банку в розмірі 30 004 938 грн. (а.с.27-45).

Заявлена позивачем у декларації від 20.04.2016 сума бюджетного відшкодування була перевірена відповідачем-1 і, оскільки позивач відповідав критеріям платників, які мають право на отримання бюджетного відшкодування, 31.05.2016р. відповідач-1 сформував висновок про суми відшкодування податку на додану вартість № 566-07 в розмірі 30 004 938 грн.

Вказаний висновок та реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість отримані відповідачем-2 01.06.2016р., про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції (вх. №8-1506).

Листом №04-08.14/556-1688 від 09.06.2016р. відповідач-2 повернув відповідачу-1 висновок №566-07 від 31.05.2016р. у зв'язку з тим, що у відповідача-2 відсутня узагальнена інформація щодо визначених у висновку обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (а.с.75).

Судом встановлено, що відповідач-1 неодноразово направляв до відповідача-2 висновки та реєстри висновків (за вх. від 09.06.2016р. № 8-1591, 17.06.2016р. № 8-1654), однак такі документи відповідач-2 повертав відповідачу-1 (а.с.66-72).

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 467 781 грн. 90 коп., оскільки позивачу не було здійснено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 30 004 938,00 грн. у встановлений ПК України строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача, з наступних підстав.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на момент подання позивачем декларацій з податку на додану за березень 2016 року) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України (п. 200.17 ст. 200 ПК України).

Пункт 200.4 ст.200 ПК України визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки ю дати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п.200.12 ст. 200 ПК України).

Пункт 200.13 ст.200 ПК України встановлює, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Сторонами не заперечуються обставини, що позивач відповідає критеріям платників, визначених п.200.19 ст.200 ПК України, тобто має право на отримання бюджетного відшкодування в загальному порядку, визначеному пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Пункт 200.23 ст.200 Податкового кодексу України визначає, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, позивач повинен був отримати бюджетне відшкодування за декларацією за березень 2016 року до 03.06.2016р., що не заперечується відповідачем-1.

Таким чином, з 04.06.2016 сума податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 30 004 938, 00 грн., яка не була відшкодована позивачу, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Пунктами 8, 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:

- трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

- п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Натомість, зазначеним Порядком не передбачено, що у разі відсутності узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби здійснює повернення таких висновків до органів державної податкової служби.

Крім того, п.200.13 ст.200 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування здійснюється органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган.

Отже, зазначені норми не ставить здійснення бюджетного відшкодування в залежність від того, отримано чи не отримано органом казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Такої вимоги також не містить ПК України.

Таким чином, отримання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не повинно порушувати права та інтереси позивача по справі.

Право на бюджетне відшкодування є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантовано частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р., і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.

Неповернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право позивача, зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування з бюджету при відсутності з його боку порушень вищевказаних законодавчих актів.

В матеріалах справи містяться розрахунки пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ за березень 2016 року (а.с. 46, 58). Правильність наданих позивачем розрахунків відповідачем-1 не заперечується.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Так в рішенні від 02.07.2004 року "Шмалько проти України" Європейського суд з прав людини, зокрема, зазначив, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини "кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів."

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача-1 пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за березень 2016 року в сумі 467 781, 90 грн. за період з 04.06.2016р. по 30.06.2016р., є обґрунтованою та є належним способом захисту порушеного права позивача, а тому підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2016 р. у справі №808/1880/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун