Постанова № 62132252, 11.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 жовтня 2016 р. № 820/4908/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області: - податкове повідомлення-рішення від 17.08.2016 року №0000791409, яким визначено суму зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в сумі дві грн. 00 коп. - податкове повідомлення-рішення від 17.08.2016 року №0000781409, яким визначено суму зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в сумі шістдесят шість тисяч триста двадцять сім грн. 00 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в діях позивача відсутні порушення ст. 3п. 1,2,6,13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року та порушення гл. 2 п. 2.6 Постанови Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті України №637 від 15.12.2004 року у зв'язку з чим позивач вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення необґрунтованими, протиправними та такими що підлягають скасуванню.

У судове засідання, призначене на 11.10.2016 року представники сторін не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. При цьому представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пройшла передбачену законом процедуру реєстрації, та має статус фізичної особи - підприємця, основним видом економічної діяльності якої є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Пунктом 61.1. ст. 61 ПКУ визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Способом здійснення такого контролю, зокрема, є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового кодексу України, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин ( п. 62.1.3 ст. 62 ПКУ).

П. 75.1. ст. 75 ПКУ визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ( п.п.75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПКУ). Порядок проведення фактичних перевірок унормований ст. 80 ПКУ.

Головними державними ревізорами Інспекторами Головного управління ДФС у Харківській області Бондаренко С.В. та Бордунов О.М. 28 липня 2016 року було проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) кафе за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, вул.. Харківська, б. 82.

За результатами вказаної перевірки складено акт фактичної перевірки №002365 від 28.07.2016 року (а.с.15-16).

На підставі висновків вищевказаного акту, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення №0000791409 від 17.08.2016 року в якому зазначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2 грн., та №0000781409 від 17.08.2016 року в якому зазначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 66327,00 грн., (а.с.13-14).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 р. контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 1 ст. 3 розділу ІІ Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 р. суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Також на вищевказаних субєктів господарювання покладено обовязок видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обовязковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції ( п.2 ст.3 Закону).

Відповідно до п. 6 Закону України № 265/95-ВР субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Крім того, зазначені субєкти господарювання повинні вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку, а також забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (крім фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість) ( п.12, 13 ст. 3 Закону).

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Як вбачається із акту перевірки, перевіряючими було встановлено порушення законодавства у формі не оприбуткування в КОРО №3000064087р/4 готівкових коштів в період з 28.02.2016 року по 27.07.2016 року на суму 13265,40 грн.

Судом встановлено, що в кафе здійснюється господарська діяльність, за наслідками якої в кінці дня роздруковується «Z» звіти. Вказані фіскальні звітні чеки приклеєні до КОРО (додаток 8).

Відповідно до п.п. 1.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Таким чином, в останньому випадку, для оприбуткування готівки суб'єкт господарювання повинен провести готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень через реєстратор розрахункових операцій, роздрукувати фіскальні звітні чеки і здійснити їх облік у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО).

Книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг). Порядок ведення Книг ОРО визначений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614 "Про порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок" (далі

за текстом - наказ № 614), згідно п. 7.5 якого використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, зокрема, передбачає:

-наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

-підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

-щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при ньому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Виходячи з вищенаведеного, Положення № 637 зобов'язує, суб'єкта господарської діяльності, що здійснює готівкові розрахунки із застосування РРО: по-перше, провести отримані готівкові кошти через такий РРО, по-друге, роздрукувати фіскальні звітні чеки, та, по - третє, здійснити облік таких фіскальних звітних чеків у КОРО. Звідси випливає, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій є свідченням того, що готівкові кошти обліковані у КОРО, що свідчить про їх оприбуткування, а їх рух відображено у фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій.

В акті перевірки від 28.07.2016 року №002365 вказано, що перевіряючим не була надана під час перевірки книга КОРО №3000064087р/4.

Про те як встановлено судом, книга надавалась під час перевірки і перевіряючи мали можливість ознайомитись з доказами оприбуткування готівки за вказаний період.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 17.08.2016 року №0000791409 та податкове повідомлення-рішення від 17.08.2016 року №0000781409 не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 17.08.2016 року №0000791409, яким визначено суму зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в сумі 2 (дві) грн. 00 коп., податкове повідомлення-рішення від 17.08.2016 року №0000781409, яким визначено суму зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в сумі 66327,00 (шістдесят шість тисяч триста двадцять сім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Тітов О.М.