Ухвала суду № 62126651, 17.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/2472/16-ц 17.10.2016 17.10.2016 17.10.2016

Справа №473/2472/16-ц Головуючий по першої інстанції Ротар М.М.

Провадження №22-ц/784/2139/16 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

17 жовтня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання Лептугою С.С.,

за участі представника заінтересованої особи - ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2016 року, постановлену за скаргою ОСОБА_3 на дії (бездіяльність) начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Кірєєва К.Е. та зняття арешту з коштів, що знаходяться на банківському рахунку,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії (бездіяльність) начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (далі - Вознесенський міськрайонний ВДВС ГТУЮ) Кірєєва К.Е. та зняття арешту з коштів, що знаходяться на банківському рахунку.

В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні у Вознесенському міськрайонному ВДВС ГТУЮ знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з нього коштів на корить юридичних осіб.

В межах виконавчого провадження за №45589730 постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції від 19 червня 2015 року накладено арешт на кошти, що знаходяться на його рахунках, у тому числі і на рахунку НОМЕР_1, який відкритий у Миколаївській філії Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» (далі - ПАТ «Укрексімбанк»), на якому зберігається заробітна плата, стягнена на його користь з Комунального підприємства «Вознесенська друкарня» за виконавчим листом №473/4701/14-ц, виданим 17 листопада 2014 року.

Вважаючи, що зазначені дії державного виконавця вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості не більше 20%, ОСОБА_3 двічі звертався до начальника Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ з метою вирішення питання щодо зняття арешту з зазначеного рахунку, на що отримав відповідь про відсутність такої процесуальної можливості.

Посилаючись на викладенні обставини та бездіяльність начальника Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ Кірєєва К.Е., яка полягає в тому, що ним не було вжито заходів, спрямованих на зняття арешту, ОСОБА_3 просив визнати дії (бездіяльність) начальника Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в частині невжиття заходів спрямованих на зняття арешту з його рахунку, на якому зберігається заробітна плата неправомірними та зняти арешт накладений постановою головного державного виконавця ВДВС Вознесенського МРУЮ від 19 червня 2015 року на зазначений рахунок.

Представник Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ проти задоволення скарги заперечував, зазначав, що всі виконавчі дії були проведені у точній відповідності до вимог закону, а тому підстав для зняття арешту не має. Крім того, дії начальника Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2016 року у задоволені скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу.

Дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

За правилами ст.ст.1,5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі прав заявників, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період із надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Згідно із ч.2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

Зокрема, він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.82 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби необхідно враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 вказаного Закону України), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.7 ст.12 вказаного Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ перебуває зведене виконавче провадження №50950555 з виконання виконавчих листів, виданих Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитними договорами на користь юридичних осіб - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

В межах виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання виконавчого листа №473/3454/14-ц, виданого 14 листопада 2014 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 коштів на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», постановою відділу державної виконавчої служби від 19 червня 2015 року було накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих на ім'я боржника, в тому числі на кошти, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 відкритому у ПАТ «Укрексімбанк».

Постановою головного державного виконавця відділу ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції від 30 червня 2015 року цей виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції від 18 квітня 2016 року в межах зведеного виконавчого провадження було накладено арешт на всі кошти на всіх рахунках боржника ОСОБА_3, в тому числі на кошти, що знаходяться на рахунку, відкритому у ПАТ «Укрексімбанк».

Скаржник 21 квітня 2016 року та 13 квітня 2016 року звертався із заявами до начальника Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ з вимогою зняти арешт з його банківського рахунку.

Листом начальника Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ від 25 квітня 2016 року боржнику роз'яснено, що зняття арешту з його банківського рахунку неможливо, оскільки відповідно до ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік підстав для зняття арешту з майна боржника, а в матеріалах зведеного виконавчого провадження такі підстави відсутні.

Відповідно до ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Обґрунтовуючи вимоги даної скарги, ОСОБА_3 зазначав, що через бездіяльність начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Кірєєва К.Е., яка полягала в тому, що останнім не було вжито заходів, спрямованих на зняття арешту з коштів, що знаходяться на рахунку, на якому зберігається заробітна плата, було порушено конституційне право заявника щодо отримання винагороди за працю.

Разом з тим, оскільки оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби проводиться у чітко визначеному законом порядку, то вказане стосується і питання правомірності накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Проте, такого способу захисту, як звернення до начальника відповідного органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з коштів, що знаходяться на рахунках чинним законодавством не передбачено.

За такого, оскільки суд сам не може змінити підстави скарги, а саме з такою скаргою звернувся заявник, то міськрайонний суд і не міг прийняти рішення про таке.

До того ж, звертаючись зі скаргою на бездіяльність начальника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Кірєєва К.Е., заявник фактично просить вчинити певну дію по виконавчому провадженню, якого на тепер не існує, оскільки постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції від 30 червня 2015 року виконавчий лист №473/3454/14 виданий Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області 14 листопада 2014 року був повернутий стягувачу.

При цьому, при ухваленні рішення, суд оцінює докази з урахуванням вимог ст.ст.58 і 59ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ст.60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Недоведеність вимог є підставою для відмови у їх задоволенні, а недоведеність заперечень тягне за собою протилежний результат.

Втім, по даній справі належними та допустимими засобами заявник не довів, що начальник служби своєю бездіяльністю або діями чи рішенням порушив його права.

При цьому, наведені в апеляційні скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни ухвали суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 червня 2016 року постановлена з дотриманням норм процесуального права та підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко