Ухвала суду № 62126649, 19.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/429/16-ц 19.10.2016 19.10.2016 19.10.2016

Справа № 468/429/16-ц

Провадження № 22ц/784/2189/16 Головуюча в першій інстанції Бойко Л.Л.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Прокопчук Л.М.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 серпня 2016 року по справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

(далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»)

до

ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

04 травня 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 18 312 доларів США 90 центів, що еквівалентно 477 417 грн. 30 коп.

Позивач зазначав, 16 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №NKT0GA00000062, відповідно до умов якого банк надав відповідачу 36 811 доларів США та строком до 15 жовтня 2017 року. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов'язків, станом на 06 квітня 2016 року утворилась заборгованість в сумі 18 312 доларів США 19 центів, яка складається з:

-заборгованість за кредитом - 14 501 доларів США;

-заборгованість по відсоткам - 1 873 доларів США 13 центів;

-пені - 1 937 доларів США 84 центів.

Посилаючись на вищезазначене та вимоги ст. ст. 525, 526, 1050, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 серпня 2016 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 312 доларів США 90 центів, що еквівалентно 477 417 грн. 30 коп. та 7 161 грн. 26 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в задоволенні позову. На думку апелянта рішення суду є незаконним та необгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №NKT0GA00000062, у вигляді не поновлювальної лінії, відповідно до умов якого банк надав відповідачу 36 811 доларів США, з яких: 35 000 доларів США на споживчі цілі, а 1 811 доларів США на сплату страхових платежів, строком до 15 жовтня 2017 року зі сплатою 1,03% відсотків на місяць на суму залишку заборгованості (а.с. 11-13).

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено погашення заборгованості щомісячно з «10» по «17» число кожного календарного місяця у сумі 512,96 доларів США (ануїтетний платіж).

Кошти, отримані від Позичальника для погашення заборгованості за кредитним договором, насамперед спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п. 2.2.9 цього договору, після чого сплачуються: пеня; прострочена комісія, відсотки та тіло кредиту (п. 3.3 кредитного договору).

При порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.2; 2.2.3; 2.2.9 (сплата процентів, комісії, збитки Банку) даного договору, банк нараховує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.1 кредитного договору).

Згідно розрахунку заборгованості, проведеного з суми кредиту 35 000 доларів США, станом на 06 квітня 2016 року утворилась заборгованість в розмірі 18 312 доларів США 90 центів, що за курсом НБУ (26,078 грн.) еквівалентно 477 417 грн. 30 коп. (а.с. 4-10).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наведені обставини свідчать, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідно до ст. ст. 526, 1050 ЦК України останній повинен сплатити Банку заборгованість за основним кредитом, відсотками та пеню.

Таким чином, з врахування вищезазначених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не отримував страховий платіж в розмірі 1 811 доларів США, а тому не повинен його сплачувати є безпідставними.

Так, з довідки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - ПАТ СК «Інгорсстрах») від 19 жовтня 2016 року вбачається, що 16 жовтня 2007 року між їх компанією та ОСОБА_4 було укладено договір страхування майна та договір особистого страхування. Страхові платежі за цими договорами здійснювались щорічно у період з 2007 року по 2014 рік.

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що страховий платіж за договором страхування майна складає 472, 68 грн. на рік, а за договором особистого страхування - 441, 88 грн. на рік.

Як вбачається з витягу особового рахунку відповідача, наданого позивачем до заперечень на апеляційну скаргу, Банком дійсно щорічно здійснювались страхові платежі та за період з 2008 року по жовтень 2014 року сплачено 811 доларів США 24 цента за курсом долара, який відповідає кожному періоду платежу.

Сплачені Банком страхові платежі зараховувались до тіла кредиту, що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 4-9).

Наприклад, 15 жовтня 2009 року Банком сплачено два страхових платежа - 54,55 доларів США та 58,36 доларів США, загальна сума складає 112,91 доларів США. На 10 жовтня 2009 року залишок поточної заборгованості за тілом кредиту складав 31 106,16 доларів США, а 15 жовтня 2009 року, після сплати страхових платежів - 31 219,07 доларів США, різниця складає - 112,09 доларів США (а.с. 5).

Розрахунок заборгованості та витяги з особового рахунку відповідача, які наявні в матеріалах справи, підтверджують нарахування заборгованості за кредитом з врахуванням 811 доларів США 24 центів страхових платежів, які були сплачені Банком до ПАТ СК «Інгорсстрах» відповідно до договорів страхування, а не 1811 доларів США, які були розраховані при укладанні кредитного договору виходячи зі строку його дії.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильність розрахунку заборгованості не заслуговують на увагу, так як відповідачем не надані суду будь-які докази в підтвердження зазначеного.

Відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Не заслуговують на увагу и посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущений строк позовної давності за процентами та пеня нарахована Банком за межами одного року позовної давності.

Так, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції, в суді першої інстанції клопотання щодо застосування строків позовної давності відповідачем та його представником не заявлялось.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем періодично проводилась сплата заборгованості та відбувалося переривання строків позовної давності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд в порушення вимог закону стягнув пеню в доларах США також не заслуговують на увагу, так як зі змісту резолютивної частини рішення вбачається, що загальна сума заборгованості, в тому числі і пеня, стягнуті в гривневому еквіваленті.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді: В.В. Коломієць

Л.М. Прокопчук