Ухвала суду № 62126308, 13.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

13 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Прокопенка О.Б.,розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - Товариство) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2016 року у справі за позовом Товариства до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

встановила:

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 червня 2016 року скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, Товариство подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 54, 55, 57-60 Митного кодексу України (далі - МК), що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 18 листопада 2014 року, 12 лютого, 16 квітня, 6 серпня, 24 вересня, 22 жовтня 2015 року, 4 лютого, 17 березня, три від 19 травня, дві від 16 червня 2016 року (справи №№ К/800/61247/14, К/800/17473/15, К/800/29050/15, К/800/50025/14, К/800/29578/15, К/800/43525/15, К/800/52515/15, К/80038638/14, К/800/51197/15, К/800/43528/15, К/800/19044/15).

У заяві робиться посилання й на постанови Верховного Суду України від 10 березня і 30 червня 2015 року (справи №№ 21-9а15, 21-591а15), які, на думку заявника, підтверджують невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, та у рішеннях, наданих для порівняння, йдеться про застосування одних й тих самих норм митного законодавства, які регулюють відносини, пов'язані з визначенням митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, заявленням, документальним підтвердженням та декларуванням митної вартості, а також з контрольними повноваженими митних органів перевіряти правильність визначення митної вартості та коригувати її. Зі змісту цих рішень випливає, що в основі того чи того правозастосування лежать відмінні між собою фактичні обставини (різна доказова база), які зумовили відповідне трактування і застосування зазначених норм права й ухвалення судових рішень, які за юридичним значенням не можна визнати неоднаковими.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У правовому висновку Верховного Суд України від 30 червня 2015 року, сформульованого у справі № 21-591а15, наведено аналіз норм матеріального права, неоднаковість застосування яких оспорюється у заяві. Зокрема, мовиться про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження мають здійснювати у спосіб, визначений законом, як-от витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості мають право тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У контексті конкретних обставин справи, що зумовили застосування норм митного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд України не виявив відхилення від правильного їх розуміння і, зважаючи на те, що декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, надані документи не містили розбіжностей, піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, погодився з рішенням суду касаційної інстанції.

У рішенні, яке переглядається, не наведено тлумачення норм матеріального права, які відрізняються від їх точного нормативного розуміння та правозастосовного висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду України.

Посилання на постанову Верховного Суду України 10 березня 2015 року (справа № 21-9а15) є неприйнятним, позаяк це рішення не містить висновків, як саме має застосуватися норма, що була неоднаково застосована.

З наведеного висновується, що заява не містить необхідного обґрунтування підстав, за яких за законом справа може бути допущена до провадження Верховного Суду України.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко