Рішення № 62125585, 19.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/5549/13-ц 22-ц/774/1652/К/16

Справа № 214/5549/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1632/К/16 Ан О.В.

Категорія № 27 (3) Доповідач - Барильська А.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.

суддів: Бондар Я.М., Михайлів Л.В.

секретар: Гладиш К.І.

за участю: представника позивача ПАТ «КБ «ПриватБанк» - Бродько Анатолія Івановича,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк»(надалі - ПАТ «КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із вказаним позовом, який під час розгляду справи неодноразово уточнював, останній раз 16 липня 2014 року (а.с. 87-93) та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1/266-МК від 21.07.2008 року, в розмірі 58439, 19 доларів США, що за курсом 7,99, відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2013 року складає 466929,17 грн.:

- звернути стягнення квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № 1/26-mk/1 від 22.07.2008 року) з іншою особою-покупцем, ПАТ «КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, з отриманням Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у уповноважених державою фізичних осіб, які здійснюють нотаріальну діяльність, відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з наданням повноважень ПАТ «КБ «ПриватБанк» щодо реєстрації права власності у Державній реєстраційній службі України на нерухоме майно (та земельну ділянку).ю що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_9, ОСОБА_5, для чого надати право подавати, отримувати та розписуватись на необхідних документах згідно діючого законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (в т.ч., але не виключно, заяви, картки, рішення та витяги), надати ПАТ «КБ «ПриватБак» право отримувати у відповідних органах довідку про відсутність зареєстрованих осіб в квартирі (житловому будинку) за адресою: АДРЕСА_1, надати ПАТ «КБ «ПриватБанк» право отримувати в БТІ, з можливістю здійснення ПАТ «КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки;

- виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою : АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що, відповідно до укладеного договору № 1/266-МК від 22.07.2008 року, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 24000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 21.07.2018 року.

Свої зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_3 належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 18.05.2013 року виникла заборгованість в розмірі 58439,19 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2013 року становить 466929,13 грн., яка складається з: 21510,53 доларів США - заборгованість за кредитом, 24366,17 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 12662,49 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ «КБ «ПриватБанк, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 22 липня 2008 року було укладено договір іпотеки № 1/26-mk/1 , відповідно до якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та одночасно ставити вимогу про виселення мешканців житлового приміщення.

З метою надання можливості відновити платіжну дисципліну за кредитним зобов'язанням, Банк надіслав боржнику повідомлення про порушення основаного зобов'язання та /або іпотечного договору з вимогою добровільно звільнити житлове приміщення у разі продовження порушення.

Просили позов задовольнити.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення - задоволено частково.

Звернуто стягнення на квартиру загальною площею 48,90 кв.м., житловою площею 27,20 кв.м., яка розташована за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. 200 річчя Кривого Рогу 2/10, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № 1/266-mk/1 від 22.07.2008 р.) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у уповноважених державою фізичних осіб, які здійснюють нотаріальну діяльність, відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 3670 грн. 40 коп.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2016 року заява представника відповідача ОСОБА_3, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 10 грудня 2014 року у цивільній справі Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення - залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права та ухвалення нового рішення, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та залишення заяви без розгляду.

На його думку, судом при ухваленні рішення та встановленні того, що спірна квартира належить боржникам, в тому числі йому, не враховано, що він не є стороною договору іпотеки № 1/266-mk/1 від 22.07.2008 р., а тому не може бути відповідачем за позовом та, відповідно, боржником в оскаржуваному рішенні. Він не погоджується на продаж квартири, у якій мешкає і не давав згоди про передачу її в іпотеку.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Таким чином, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, виходячи із наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 була укладена кредитна угода № 1/266-МК, відповідно до якої останній 22 липня 2008 року отримав кредитні кошти в розмірі 24000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості, строком до 21 липня 2018 року, а ОСОБА_3 зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплачувати відсотки (а.с. 22-26).

Також в цей день 21 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір траншу № 1/266-МК/1, а також підписаний графік погашення кредиту та процентів (а.с. 27-28, 29-30).

22 липня 2008 року ОСОБА_3 було отримано кредитні кошти в сумі 240000 доларів США (а.с. 32-34).

З метою забезпечення виконання зобов'язань по вказаній кредитній угоді, між Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 21 липня 2008 року № 1/255-МК/1, відповідно до якого в іпотеку банку передано нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35-38). Вказана квартира належить відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло № С-577, виданого 15.02.2000 року Органом приватизації Управління житлово-комунального господарства Виконкому Криворізької міської ради народних депутатів , згідно з розпорядженням від 08.02.2000 року № С-113 та зареєстрованому Криворізьким міським БТІ за реєстраційним номером 16555288.

Відповідач ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитною угодою належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість станом на 18.05.2013 року в розмірі 58439,19 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2013 року становить 466929,13 грн., яка складається з: 21510,53 доларів США - заборгованість за кредитом, 24366,17 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 12662,49 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с. 12-15), в результаті чого ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

01 квітня 2013 року позивач звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з письмовою вимогою про добровільне звільнення ними та всіма зареєстрованими особами квартири АДРЕСА_1, яке останніми були залишені поза увагою (а.с. 17-21).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилались на те, що у зв'язку з порушенням позивальником взятих на себе зобов'язань за кредитною угодою, необхідно звернути стягнення на передану в іпотеку квартиру, що в свою чергу є підставою для виселення з нього всіх мешканців, які там проживають.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог банку, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та відсутності підстав для виселення відповідачів із житлового приміщення, на яке звернуто стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак, при ухваленні рішення суд не врахував вимоги ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку з чим рішення суду підляже зміні, з огляду на наступне.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку з порушенням позичальником ОСОБА_3 взятого на себе зобов'язання за кредитною угодою № 1/266-МК від 21.07.2008 року та виникненням у зв'язку з цим станом на 18.05.2013 року заборгованості в розмірі 58439,19 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2013 року становить 466929,13 грн., іпотекодержатель ПАТ «КБ «ПриватБанк» вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок суми заборгованості (а.с 12-15) та вважає його вірним.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року (справа № 6-2479цс15) і в силу ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Крім того, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 23 грудня 2015 року (справа № 6-1205цс15) і відповідно до положень ст. 214, 360-7 ЦПК Україну він також має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Пунктом 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» також передбачено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував вимоги частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку», не зазначив усіх складових кредитної заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та не визначив початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст. ст. 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Проте, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом і не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення штрафів та пені, які не є складовою частиною основного зобов'язання, а мірою цивільно-правової відповідальності позичальника, що виключає можливість стягнення їх в іноземній валюті надання кредиту.

Таким чином, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням лише у національній валюті України - гривні.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року № 3-29гс15, який у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим до застосування.

Як вбачається з позовної заяви, ПАТ «КБ «ПриватБанк» , при розрахунку суми заборгованості, застосований курс долара США по відношенню до гривні - 7,99, відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2013 року, у зв'язку з чим розмір заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 12662,49 доларів США, за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2013 року становить 101173, 30 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції та доповнення другого абзацу резолютивної частини рішення суду текстом наступного змісту: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1/266-МК від 22.07.2008 року, яка станом на 18.05.2013 року складається з заборгованості в розмірі 58439,19 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2013 року становить 466929,13 грн., яка складається з: 21510,53 доларів США - заборгованості за кредитом, 24366,17 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом, 101173, 30 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором». Також другий абзац резолютивної частини рішення суду після слів «та підпорядкування» слід доповнити словами «за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

Крім того, ухвалюючи рішення в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору, суд першої інстанції не врахував роз'яснення, викладені в п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.05.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до якого, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду також слід змінити в частині розподілу судових витрат та четвертий абзац резолютивної частини рішення суду викласти у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 3670 грн. 40 коп., по 1223 грн. 47 коп., з кожного».

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що він не є стороною договору іпотеки № 1/266-mk/1 від 22.07.2008 р., а тому не може бути відповідачем за позовом та, відповідно, боржником в оскаржуваному рішенні, що він не погоджується на продаж квартири, у якій мешкає і не давав згоди про передачу її в іпотеку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем ПАТ «КБ «ПриватБанк» були заявлені позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення у зв'язку з цим відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.

Як вбачається з довідки КП «Житлово-експлуатаційна організація № 35» від 03.02.2014 року, зареєстрованими у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 значаться: ОСОБА_3, ОСОБА_5, а також ОСОБА_6, який відповідно до уточненої позовної заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» був також зазначений відповідачем по справі (а.с. 74-78). Однак він не є співвласником квартири, що передана в іпотеку, у зв'язку з чим його згода на передачу спірної квартири в іпотеку, Законом не передбачена.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, доповнивши другий абзац резолютивної частини рішення суду текстом наступного змісту: «В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1/266-МК від 22.07.2008 року, яка станом на 18.05.2013 року складається з заборгованості в розмірі 58439,19 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2013 року становить 466929,13 грн., яка складається з: 21510,53 доларів США - заборгованості за кредитом, 24366,17 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом, 101173, 30 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором», а також доповнивши другий абзац резолютивної частини рішення суду після слів «та підпорядкування» словами «за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій». Крім того, рішення суду слід змінити в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому воно має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2014 року - змінити.

Доповнити другий абзац резолютивної частини рішення суду текстом наступного змісту:

«В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1/266-МК від 22.07.2008 року, яка станом на 18.05.2013 року складається з заборгованості в розмірі 58439,19 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2013 року становить 466929,13 грн., яка складається з:

- 21510,53 доларів США - заборгованості за кредитом,

- 24366,17 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом,

- 101173, 30 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Доповнити другий абзац резолютивної частини рішення суду після слів «та підпорядкування» словами «за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

Рішення суду змінити в частині розподілу судових витрат та четвертий абзац резолютивної частини рішення суду викласти у наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 3670 грн. 40 коп., по 1223 грн. 47 коп., з кожного».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: