Рішення № 62124395, 03.10.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22509/16-ц

Провадження № 2/761/6172/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Данилевській Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Актив", третя особа без самостійних вимог Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» про визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Актив" про визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 липня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Актив" про визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та призначено попереднє судове засідання.

Позивачі ОСОБА_1 (яка є власником квартири в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 24 березня 2014 року), ОСОБА_2 (який є власником квартири в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17 липня 2014 року), ОСОБА_3 (який є власником квартири в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою №61326530 від 14 червня 2016 року), ОСОБА_4 (який є власником квартири в будинку АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16 липня 2014 року), ОСОБА_5 (яка є власником квартири в будинку АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15 липня 2014 року), зазначили, що будинки позивачів по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, впритул межують між собою, обидва будинки мають спільну прибудинкову територію, розташовані єдиним житловим комплексом. Відповідно до технічної документації на цокольному поверсі даного будинку, який є місцем загального користування мешканців будинку, розташовано технічні приміщення, комунікації, також було заплановано будівництво та облаштування машино-місць з подальшою передачею в розпорядження мешканцям даного будинку. Проте, станом на даний час вказані приміщення в статусі нежитлових належать на праві приватної власності ТОВ "Злато-Актив", на підставі свідоцтва про право власності від 01 вересня 2015 року НОМЕР_1, виданого Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в м. Києві. Зі слів представників відповідача право власності на вказані нежитлові приміщення було набуто в результаті внесення ОСОБА_6 паркомісць, належних їй на праві приватної власності, до статутного капіталу товариства. Проте відсутні документи щодо зміни цільового призначення вказаних приміщень, внаслідок чого паркомісця перетворилися в нежитлові приміщення та за рахунок чого суттєво збільшилася їх площа.

Позивачі, як власники квартир у багатоквартирному житловому будинку, відповідно до положень ч. 2 ст. 382 ЦК України є також співвласниками приміщень загального користування, опорних конструкцій будинку, механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання за межами або в середині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначенні для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Вказані приміщення призначені для забезпечення потреб всіх співвласників багатоквартирного житлового будинку, а тому вони не можуть належати будь-яким фізичним та/або юридичним особам на праві власності, в тому числі відповідачу. Позивачі вважають, що відчуження зазначених приміщень здійснене з грубим порушенням положень ч. 2 ст. 382 ЦК України, що є підставою для визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідача, виданого на спірні приміщення, у відповідності до положень ст. 215, 203 ЦК України. Враховуючи викладене просили суд визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 01 вересня 2015 року та скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Злато-Актив" на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

В письмових запереченнях представники відповідача ТОВ "Злато-Актив" не погоджуються з позовом, вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Вважають, що спірні приміщення в будинку АДРЕСА_2 не є допоміжними приміщеннями цього багатоквартирного будинку та відповідно не належать до спільної сумісної власності його мешканців. Зазначають, що права позивачів не порушені, нежитлові приміщення створені внаслідок здійсненої відповідно до закону реконструкції 29 машино-місць в будинку АДРЕСА_2, які раніше належали ОСОБА_6, але передані були нею як вклад до статутного капіталу ТОВ "Злато-Актив".

В поясненнях представник третьої особи Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" заперечує проти позовних вимог. Вважає, що машиномісця, про які позивачі зазначають у своїй позовній заяві, які мають бути розташовані на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_2 не можуть виконувати жодних функцій по забезпеченню експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, оскільки, згідно вимог ДБН В.2.3-15:2007, «Споруди транспорту, Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» цільовим призначенням паркінгу є тимчасове зберігання легкових автомобілів, а допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

03 жовтня 2016 року через загальну канцелярію суду надійшла заява голови ОСББ "Златодом" Д.Є. Боярчука, про вступ у справу № 761/22509/16-ц в якості третьої особи ОСББ "Златодом", яка заявляє самостійні вимоги на предмету спору на стороні позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за їх позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Актив", третя особа без самостійних вимог Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" про визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року у задоволені заяви голови ОСББ "Златодом" Д.Є. Боярчука, про вступ у справу № 761/22509/16-Ц в якості третьої особи ОСББ "Златодом", яка заявляє самостійні вимоги на предмету спору на стороні позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за їх позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Актив", третя особа без самостійних вимог Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" про визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено.

В судове засідання з'явились сторони представник позивачів, представники відповідача, представник третьої особи.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлений позов та просила його задовольнити а саме, визнати свідоцтва про право власності недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В судовому засіданні представники відповідача та представник третьої особи заперечили проти позовних вимог позивачів.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивачів пояснила, що набуття права власності на машино-місця в будинку АДРЕСА_2 здійснювалось на підставі окремих оплатних правочинів з забудовником, які іншими особами, крім ОСОБА_6, не укладались.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, в будинку АДРЕСА_2 громадянка ОСОБА_6 одноосібно набула у власність всі побудовані 29 машино-місць в будинку АДРЕСА_2.

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При розгляді справи доказів незаконності набуття права власності ОСОБА_6 на 29 машино-місць в будинку АДРЕСА_2 суду стороною позивачів надано не було.

Крім того, в судовому засіданні представник позивачів пояснила, що набуття ОСОБА_6 права власності 29 машино-місць в будинку АДРЕСА_2 не оспорювалось в судовому порядку, і судові рішення щодо незаконності такого набуття у власність зазначених машино-місць відсутні.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Пунктами 2, 6 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначено, що: допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

В п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" роз'яснено, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво - або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво - або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво - або багатоквартирного будинку.

Машино-місце (на автостоянці чи в гаражі) - це площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, яка складається з площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (захисних зон) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод (Додаток "Б" до ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки й гаражі для легкових автомобілів»).

Таким чином, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку та машино-місця є різними за своїм правовим режимом об'єктами цивільних прав. Функціональне призначення допоміжних приміщень багатоквартирного будинку полягає у забезпеченні експлуатації цього будинку та побутового обслуговування його мешканців, а машино-місць - у постійному або тимчасовому зберіганні легкових автомобілів.

При розгляді справи стороною позивачів не було надано доказів, що за своїм правовим режимом 29 машино-місць в будинку АДРЕСА_2 відносились до допоміжних приміщень цього багатоквартирного будинку.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 було правомірно набуто у власність 29 машиномісць в будинку АДРЕСА_2.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом 15.08.2014 р. відповідно до протоколу №01/14 Загальних зборів учасників ТОВ "Злато-Актив" було вирішено: прийняти до складу учасників ТОВ "Злато-Актив"; погодитись зі зверненням ОСОБА_8 про вихід зі складу учасників та передачу належної йому частки в статутному капіталі ТОВ "Злато-Актив" розміром 90%, що становить 90 грн. 00 коп. ОСОБА_6; збільшити розмір статутного капіталу ТОВ "Злато-Актив" за рахунок майнових внесків учасника ОСОБА_6 на суму 3 933 300 грн. 00 коп. у вигляді 29 машино місць в будинку АДРЕСА_2; перерозподілити статутний капітал ТОВ "Злато-Актив" наступним чином: частка ОСОБА_6 становить 99,99974577%, що складає 393390 грн. 00 коп.; частка ОСОБА_9 становить 0,00025423 %, що складає 10 грн. 00 коп.; затвердити та підписати нову редакцію Статуту ТОВ "Злато-Актив". Статут ТОВ "Злато-Актив" у новій редакції, затверджений протоколом №01/14 Загальних зборів учасників ТОВ "Злато-Актив", був зареєстрований Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією 29.08.2014 р., номер запису 10661050001010190.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом ТОВ "Злато-Актив" внаслідок реконструкції 29 машино-місць паркінгу в будинку АДРЕСА_2 була створена група нежитлових приміщень 1-8 (літ. "А"), площею 1109,10 кв. м.

Додатком Б до ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" визначено, що реконструкцією є перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри). Згідно з приміткою до Додатку Б ДБН А.2.2-3-2004 в поняття "існуюче" входить наявність конструктивної схеми з несучими і огороджувальними конструкціями та фундаментами.

В судовому засіданні представник позивачів пояснила, що в судовому порядку не оспорювався дозвіл органу державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт з реконструкції машино-місць в будинку АДРЕСА_2.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. п. 1, 2, 8, 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 01 вересня 2015 року) державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Пунктами 1-6 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 01 вересня 2015 року) передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 01 вересня 2015 року).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 01 вересня 2015 року) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

01 вересня 2015 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в м. Києві було видано ТОВ "Злато-Актив" оспорюване свідоцтво про право власності від 01 вересня 2015 року НОМЕР_1 та зареєстроване право власності на групу нежитлових приміщень 1-8 (літ. "А") в будинку АДРЕСА_2, площею 1109,10 кв. м. за ТОВ "Злато-Актив".

Згідно з висновком експерта №16146 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, складеним 03 жовтня 2016 року ОСОБА_10, який має кваліфікацію судового експерта з спеціальностей: 10.6. "Дослідження об`єктів нерухомості будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів", 10.7. "Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками", 10.10. "Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд" (свідоцтво від 24 лютого 2006 року НОМЕР_2, видане Міністерством юстиції України, дійсне безстроково), стаж експертної роботи з 2002 року, нежитлові приміщення площею 1109,10 кв. м, які було створено внаслідок реконструкції машино-місць паркінгу, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_2 відповідає вимогам нормативної документації в галузі будівництва.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що свідоцтво про право власності від 01 вересня 2015 року НОМЕР_1 було видано у встановленому порядку відповідно до закону, і права мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 цим порушені не були, що є підставою для відмови в задоволенні позову у даній справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачі не надали жодних доказів того, що видачею свідоцтва про право власності від 01 вересня 2015 року НОМЕР_1 та реєстрацією права власності на групу нежитлових приміщень 1-8 (літ. "А") в будинку АДРЕСА_2, площею 1109,10 кв. м. за ТОВ "Злато-Актив" порушені їх права. При цьому, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не є мешканцями будинку АДРЕСА_2, а отже у останніх відсутні правові підстави для звернення до суду з вимогою про визнання свідоцтва про право власності на вищевказані нежитлові приміщення недійсним та скасування державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно.

З матеріалів справи також вбачається, що позовні вимоги про визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно обґрунтовані нормами ст. ст. 203, 215 ЦК України, що регулюють правочини. Натомість, свідоцтво про право власності та записи про державну реєстрацію права власності не є за своєю правовою природою правочинами, а тому їх не можна визнати недійсними за правилами недійсності правочинів.

Наведена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, що викладена в його узагальненні від 24 листопада 2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з яким за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позові про визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовити.

Враховуючи вище наведене, керуючись ст. ст. 5, 9, 15, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст. ст. 115, 182, 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злато-Актив", третя особа без самостійних вимог Підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" про визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний сум м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Ф. Малинников