Постанова № 62122155, 13.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/638/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

13 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача: ОСОБА_2;

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) з адміністративним позовом до Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Хмільницької РДА Вінницької області, відповідач ), про:

- визнання протиправним та скасування розпорядження голови Хмільницької районної державної адміністрації Буткевича Є.В. «Про увільнення ОСОБА_4.» від 14.04.2016р. №36-рк;

- поновлення на роботі на посаді начальника управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької районної державної адміністрації.

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.04.2016 року по день поновлення на роботі;

- стягнення з Хмільницької РДА 3000 грн. понесених витрат на оплату правової допомоги адвоката .

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 12.08.2010 р. згідно розпорядження голови Хмільницької районної державної адміністрації від 11.08.2010р. № 36-ос, ОСОБА_4 призначений на посаду начальника управління праці та соціального захисту населення Хмільницької райдержадміністрації.

15.02.2016р. розпорядженням голови Хмільницької районної державної адміністрації №58"Про оптимізацію окремих структурних підрозділів райдержадміністрації та внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 02.06.2005 року №288 «Про перелік управлінь, відділів райдержадміністрації та їх граничну чисельність", серед іншого, припинено управління праці та соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області, шляхом ліквідації.

Крім того, 15.02.2016р. ОСОБА_4 письмово повідомлено про припинення управління праці та соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації шляхом ліквідації та запропоновано посаду головного спеціаліста сектора з питань внутрішньої політики, зв'язків із ЗМІ і громадськістю апарату Хмільницької райдержадміністрації із посадовим окладом згідно штатного розпису, від якої позивач відмовився.

У зв'язку з відсутністю заяви позивача про згоду на призначення на іншу роботу та сплину строку вивільнення, 15.04.2016 року згідно розпорядження голови Хмільницької РДА Вінницької області №36-рк від 14.04.2016р., ОСОБА_4 увільнений з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Не погоджуючись з даним розпорядженням в частині увільнення та бажаючи поновитись на роботі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення в частині увільнення позивача з займаної посади, адже роботодавцем дотримані вимоги передбачені КЗпП України для випадку звільнення.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами регулюються відповідно до Конституції України, Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього ( далі - КЗпП України).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Статтею 40 КЗпП України передбачені підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Так, згідно вказаної статті трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, трудовим законодавством, передбачено, що трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця, зокрема у випадку коли установа на якій працює особа реорганізується або скорочується чисельність чи штат працівників.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників з'ясовувати реальність такої ліквідації із врахуванням вищенаведеного.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, мають перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони з метою, з якою це повноваження надано.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною по справі № 21-8а-14 від 04.03.2014 року

Як встановлено судом, 15.02.2016р. розпорядженням голови Хмільницької районної державної адміністрації №58"Про оптимізацію окремих структурних підрозділів райдержадміністрації та внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 02.06.2005 року №288 «Про перелік управлінь, відділів райдержадміністрації та їх граничну чисельність", серед іншого, припинено управління праці та соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області, шляхом ліквідації та утворено Управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької районної державної адміністрації.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається відсутність юридичного факту, зокрема, змін в організації виробництва і праці, який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Колегія судді зазначає, що 18 січня 2016 року головою Хмільницької райдержадміністрації Буткевичем Є.В. затверджено штатний розпис управління праці та соціального захисту населення в кількості 41 штатної одиниці з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 57 402 грн., який вводиться в дію з 01.01.2016 року.

В подальшому, 08 квітня 2016 року відповідачем затверджено перелік змін № 1 до штатного розпису на 2016 рік управління праці та соціального захисту населення в кількості 41 штатної одиниці з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 70 315 грн., який вводиться в дію з 07.04.2016 року.

Тобто, колегією суддів встановлено, що фактичного скорочення чисельності штату працівників не відбулося.

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Проте, зазначене зобов'язання Хмільницька РДА не виконала, і відповідно, трудові гарантії позивача як працівника були порушені. Зазначеній обставині суд першої інстанції належної оцінки не надав.

Крім того, не взяв суд першої інстанції до уваги і той факт, що пунктом 7 Положення про управління праці та соціального захисту населення Хмільницької РДА, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 11.08.2010 року № 438, встановлено додаткові гарантії захисту прав начальника управління, які полягають у тому, що начальник управління звільняється з посади головою райдержадміністрації за погодженням із відповідним заступником голови облдержадміністрації та начальником головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення статтями 105 та 162 КАС способів захисту не виключає застосування інших способів захисту, зокрема тих, які встановлені КЗпП при розгляді вимог про поновлення на роботі.

Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково, скасувати акт індивідуальної дії та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що іншого способу захисту порушеного права позивача окрім як поновлення на посаді начальника управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької РДА не існує. За таких обставин позивач підлягає поновленню на посаді з 15.04.2016 року.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення і поновлення його на посаді, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати Хмільницьку районну державну адміністрацію Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.04.2016 року по 13.10.2016 року.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постанові від 17 жовтня 2011 року № 21-237а11.

Також колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3000 грн. понесених витрат на правову допомогу, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт оплати зазначених коштів позивачем.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Хмільницька районна державна адміністрація Вінницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області "Про увільнення ОСОБА_4." від 14.04.2016 року № 36-рк.

Поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької районної державної адміністрації.

Зобов'язати Хмільницьку районну державну адміністрацію Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.04.2016 року по 13.10.2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 жовтня 2016 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Боровицький О. А.