Постанова № 62121254, 19.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Справа № 922/3018/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників сторін:

позивача - Мецгер Ю.Ю. (довіреність від 08.06.2016р.)

відповідача - Пелепецького В.Д. (довіреність від 27.04.2016р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ (вх. 2644 Х/2-8)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2016 по справі №922/3018/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ в особі відділення "Харківське відділення № 5" АТ "Сбербанк Росії", м. Харків

про визнання недійсним договору застави в частині,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2016 по справі №922/3018/16 заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Зокрема, заборонено Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом шляхом позасудового врегулювання (прийняття у свою власність або продажу третій особі), а саме щодо звернення стягнення на майно, що належить Приватному акціонерному товариству "Термолайф" - автомобіль марки Volkswagen, модель Multivan, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, видане 31 серпня 2012 року ВРЕР №1 ГУМВС України в м. Харків.

Заборонено приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвій О.Д. та\або будь-яким реєстраторам або іншим особам вносити записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за Договором застави, укладеним між Приватним акціонерним товариством "ТЕРМОЛАЙФ" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК"), посвідченого 22.01.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., зареєстрований в реєстрі за номером 255, а саме на автомобіль марки Volkswagen, модель Multivan, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, видане 31 серпня 2012 року ВРЕР №1 ГУМВС України в м. Харків, який належить Приватному акціонерному товариству "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182).

Заборонено Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" подавати документи приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвій О.Д. та\або будь-яким реєстраторам або іншим особам для внесення записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження за Договором застави, укладеним між Приватним акціонерним товариством "ТЕРМОЛАЙФ" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК"), посвідченого 22.01.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д., зареєстрований в реєстрі за номером 255, а саме на автомобіль марки Volkswagen, модель Multivan, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, видане 31 серпня 2012 року ВРЕР №1 ГУМВС України в м. Харків, який належить Приватному акціонерному товариству "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182).

Відповідач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2016 про забезпечення позову по справі №922/3018/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ПрАТ "Термолайф" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та її розгляд призначено на 19.10.2016р. у наступному складі колегії суддів: головуючий Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

Вказаною ухвалою у Господарського суду Харківської області витребувано всі матеріали даної справи.

17.10.2016р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшли всі матеріали вказаної справи.

18.10.2016р. відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тарасової І.В., змінено склад колегії суддів на: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

19.10.2016р. від позивача надійшло клопотання (вх. №10562) про продовження строку розгляду даної справи, відкладення розгляду справи та витребування у ПАТ «Сбербанк» довідку за підписом Голови правління та головного бухгалтера про стан звернення стягнення на предмет застави за Договором застави, укладеним між ПрАТ «Термолайф» та ПАТ «Сбербанк», посвідченим 22.01.2013р. приватним нотаріусом Чуєвою Д.О., зареєстрованим в реєстрі за номером 255, з метою повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

19.10.2016р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 10563).

В судовому засіданні 19.10.2016р. сторони підтримали свої позиції по справі. Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні ухвали Господарського суду Харківської області від 09.09.2016р. про задоволення заяви щодо забезпечення позову, просив прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Представник позивача зазначала про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, просила суд залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.2016р. про забезпечення позову без змін.

Після заслуховування всіх учасників процесу та розглянувши матеріали даної справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача (вх. 10532), з огляду на достатність матеріалів даної справи для перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Харківської області про вжиття заходів щодо забезпечення позову та, враховуючи приписи статті 101 ГПК України, які обмежують права апеляційного господарського суду щодо прийняття доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2012р. між ПрАТ "Термолайф" (позичальником) та ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК"), укладено договори про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО та №31-В/12/66/ЮО (а.с.33-82 т.1).

04.09.2012р. між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" укладено договори про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО та № 27-В/12/66/ЮО.

04.09.2012р. між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" укладено договори про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО та № 29-В/12/66/ЮО.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальників за вказаними договорами 22.01.2013р. між ПрАТ "Термолайф" (заставодавець) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії" (заставодержателем) укладено іпотечний договір, посвідчений 22.01.2013р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д. та зареєстрований в реєстрі за номером 255 (а.с. 17-32 т.1).

Відповідно до вказаного договору, предметом застави є автомобіль марки Volkswagen, модель Multivan, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3, видане 31 серпня 2012 року ВРЕР №1 ГУМВС України в м. Харків, загальною заставною вартістю 437022,00 грн.

Статтею 6 вказаного договору застави, сторони погодили, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі якщо в момент настання терміну виконання заставодавцем та/або боржником будь-якого із зобов`язань, зазначених в ст. 2 (договори кредитних ліній) цього договору, воно не буде виконано або буде виконане неналежним чином.

Цією статтею перебачено право заставодержателя здійснити звернення стягнення на предмет застави у судовому порядку або на підстав виконавчого напису нотаріуса, а також прийняття предмета застави у власність шляхом звернення стягнення на свою користь у випадках перелічених п. 6.2-6.3. цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2016р. відповідач звернувся до ПрАТ "Термолайф" з повідомленням-вимогою №8696/5/28-2 (а.с.231 т. 1), в якій банк зазначає про наявність заборгованості ПрАТ "Термолайф" перед ПАТ "Сбербанк" за договорами про відкриття кредитної лінії від 04.09.12 № 30-В/12/66/ЮО та №31-В/12/66/ЮО укладеними між ПАТ "Сбербанк" та ПрАТ "Термолайф", вимоги за якими забезпечено договором застави, та із посиланням на пункти 6.1 - 6.3 договору застави, повідомляє, що, у випадку невиконання даної вимоги, ПАТ "Сбербанк" через 30 днів буде вимушене звернути стягнення на передане в заставу майно, з метою стягнення суми заборгованості за кредитними договорами в примусовому порядку в один із передбачених договором способів.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач вказує на те, що є всі підстави вважати, що у випадку невжиття заходів до забезпечення позову про визнання договору застави частково недійсним, ПАТ "Сбербанк" зверне стягнення на предмет застави за договором застави. Дана обставина, на думку позивача, може призвести до неможливості відновити права позивача до стану, який існував до їх порушення, оскільки на момент набрання ним законної сили предмет застави за договором застави буде відчужено третім особам (добросовісним набувачам).

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд встановив наявність достатніх документально обгрунтованих та правових підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

З таким висновком погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з заявою про вжиття заходів щодо забезпечення позову, позивач також посилається на судові рішення, предметом яких є вищезазначені договори про відкриття кредитних ліній.

Зокрема, у справі №910/27848/15 в якій предметом позову є стягнення на користь банку заборгованості за договором №31-В/12/66/ЮО від 04.09.12, рішенням господарського суду м.Києва позов задоволено, на теперішній час вказане рішення переглядається Київським апеляційним господарським судом, яким ухвалою від 28.09.2016 поновлено провадження у справі, її розгляд призначено на 11.10.2016р. Інформація щодо результатів розгляду на час прийняття даної постанови в офіційних джерелах відсутня.

У справі №922/5894/15 за позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором №31-В/12/66/ЮО ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.15 провадження зупинено до вирішення пов`язаної з нею справи №922/5740/15.

У справі №904/43/16 рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.16 визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.12; у Дніпропетровському апеляційному господарському суді триває провадження з перегляду вказаного рішення, розгляд справи призначено на 14.11.2016р.

Отже, питання щодо стягнення заборгованості за договорами про відкриття кредитної лінії від 04.09.12 №30-В/12/66/ЮО та №31-В/12/66/ЮО, №29-В/12/66/ЮО, №28-В/12/66/ЮО, №27-В/12/66/ЮО, №26-В/12/66/ЮО, також про визнання вказаних договорів недійсними на час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.09.16 в даній справі №922/3018/16 є предметом судових розглядів у судах різних інстанцій.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи забезпечення позову. А саме, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, тощо.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заявник, який просить вжити заходи до забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову і особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій повинна стосуватися лише предмета спору.

Апелянт наполягає на скасуванні оскаржуваної ухвали, посилаючись на те, що судом першої інстанції не здійснено аналіз судових справ, в яких оспорюються договори про відкриття кредитних ліній, тим самим неналежним чином здійснено оцінку доказів при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Однак, розглядаючи вказані доводи, колегія суддів зазначає, що існування судових спорів стосовно дійсності/недійсності договорів кредитної лінії не є єдиною підставою прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, оскільки судом правомірно надано оцінку повідомленню-вимозі ПАТ «Сбербанк» щодо виконання позивачем вказаних договорів або вирогідності звернення стягнення на предмет застави.

Тому місцевим господарським судом обґрунтовано, із посиланням на вищевказане повідомлення-вимогу від 04.08.16, зроблено висновок про те, що ПАТ "Сбербанк" вчиняє дії, направлені на реалізацію предмета застави за договором застави.

Колегія суддів вважає, що вказане повідомлення-вимога є належним і допустимим доказом в обґрунтування припущення позивача про те, що на момент виконання судового рішення в даній справі № 922/3018/16 (у разі задоволення позову про визнання договору застави недійсним) майно, що є предметом застави може бути у позасудовому порядку відчужено добросовісному набувачеві - що призведе до неможливості відновити права позивача до стану, який існував до їх порушення.

Доведено позивачем і підстави побоювання (припущення), що майно яке є предметом застави може бути відчужене. Зокрема, таке право відповідача передбачено умовами спірного договору (стаття 6 договору застави).

Зокрема, п. 6.4 цієї статті передбачено, що заставодержатель реалізує предмет застави, на який звернено стягнення на підставі рішення суду, вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також шляхом позасудового врегулювання між сторонами шляхом передачі заставодержателю права власності на предмет застави в рахунок виконання основного зобов`язання або шляхом продажу заставодержателем від свого імені предмету застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України. До заставодержателя переходить право власності на предмет застави за Договором застави на 31 календарний день з дати реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави (п. 6.5 статті 6 договору застави).

Також, заставодержатель має право продати від імені заставодавця предмет застави третій особі на підставі договору купівлі-продажу предмета застави за ціною, визначеною на власний розсуд (п. 6.5 статті 6 договору застави).

Що ж до посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (щодо розгляду заяви позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову) за відсутності сторін, колегія суддів зазначає, що приписи статей 66, 67 ГПК України не вимагають розгляд такої заяви здійснювати з викликом сторін.

Відповідно до абз. 2 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Тобто, місцевим господарським судом, у відповідності до суті позовної вимоги, обрано адекватний захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом на спірне майно шляхом позасудового врегулювання, та, виходячи з цього - заборонити відповідачу вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом шляхом позасудового врегулювання на предмет застави, заборонити приватному нотаріусу та\або будь-яким реєстраторам або іншим особам вносити записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, спрямовані на виникнення, зміну, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження, заборонити відповідачу подавати документи приватному нотаріусу та\або будь-яким реєстраторам або іншим особам для внесення записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна стосовно виникнення, зміни, припинення обтяжень та звернення стягнення на предмет обтяження.

Крім того, відповідно до статті 1057-1 ЦК України, при задоволенні позовів про визнання недійсним кредитного договору, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя (ч.2 ст. 1057-1 ЦК України) або ж договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором (ч.5 ст. 1057-1 ЦК України), суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно, передане в заставу.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими аргументи ПрАТ "Термолайф" щодо відсутності іншої можливості звернення стягнення на майно, що є предметом застави, окрім звернення стягнення на вказане майно в судовому порядку.

Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі правомірно застосував приписи ст. ст. 66, 67 ГПК України та заборонив ПАТ "Сбербанк" вчиняти дії щодо звернення стягнення будь-яким способом на відповідне нерухоме майно саме шляхом позасудового врегулювання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, а відтак, оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.16 про задоволення заяви ПАТ "Термолайф" про забезпечення позову у справі №922/3018/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.10.16

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.