Ухвала суду № 62119598, 07.10.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17649/13-ц

Провадження № 2-п/761/278/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Толкач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 11.12.2013 р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд

встановив:

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволені.

25.08.2016 року заявник ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що він не з'явився в судове засідання 11.12.2013 року через неотримання судової повістки, а тому не мав можливості надати докази та заперечення по справі, а відтак судом не досліджені всі обставини справи.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви та просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи обставини за заявою, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 11.12.2013 року не з'явився, при цьому матеріали справи доказів належного повідомлення останнього про час та місце слухання справи не містять.

Що стосується доказів, на які посилається відповідач, які, на його думку, мають істотне значення для правильного вирішення справи, слід зазначити наступне.

Заявник вказує, що спосіб звернення, обраний банком, шляхом визнання права власності на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» є незаконним, оскільки вказана норма закону встановлює порядок переходу права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Разом із тим ч. З ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).

Отже, наведеними вище нормами законодавства (насамперед статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку") не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, разом з іншими, може застосовуватися, якщо це передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Згідно п. 4.1 договору іпотеки, що укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 01.03.2008 року, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником Основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення на предмет іпотеки.

Таким чином, як слідує із вищезазначеного, пред'явлена до суду вимога про застосування такого способу захисту порушеного права, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно в рахунок погашення частини заборгованості за кредитним договором, повністю грунтується на вимогах чинного законодавства України та умовах іпотечного договору.

Виходячи з викладеного, відповідач не надав до суду доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а відтак відсутня сукупність необхідних умов для задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

При винесенні заочного рішення судом досліджувались та приймались до уваги всі матеріали справи, а тому суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Керуючись ст. 231 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 11.12.2013 р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, при цьому строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Суддя: