Ухвала суду № 62119432, 11.10.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/19499/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/789/1102/16 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Козак І. О., Загорський О. О.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 червня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк звернулось до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 19 089, 16 грн, із них: 2 532,42 грн. заборгованість за кредитом, 12 291, 54 заборгованість по відсотках за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 885,20 грн штраф (процентна складова), а також стягнути 1218,00 грн. сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 14.05.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач взяті на себе зобов'язані за договором не виконує, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2015 року утворилась вищевказана заборгованість.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ ПриватБанк просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вказує, що рішення суду є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального права, оскільки судом невірно застосовано позовну давність. ОСОБА_1 надано кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну карту №5211537407579544, строк дії якої до 30.11.2015 року. В подальшому за заявою відповідача останньому випущено та видано додаткову кредитну карту №5211537309789209 зі строком дії до 28.02.2016 року для обслуговування кредитного ліміту по кредитному договору від 14.05.2010 року. Отже, строк повернення коштів закінчується 28.02.2016 року, а тому позов було пред'явлено в межах строку позовної давності. Крім того, із розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів останній платіж внесений відповідачем 22.12.2012 року на суму 280,00 грн., а тому відбулось переривання позовної давності.

Заслухавши пояснення представника ПАТ КБ ПриватБанк, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_1, який вважає рішення суду законним та обгрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що згідно із заявою від 14.05.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку кредитка Універсальна зі сплатою 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 надав свою згоду на те, що підписана заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами Банку становить між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до умов укладеного договору, відповідач зобовязався щомісячно вносити платежі у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 1.1.1.45 Умов і Правил надання банківських послуг визначено, що кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) це розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, обумовлений в договорі.

Як зазначає позивач у позовній заяві, кінцевий термін повернення кредитних коштів відповідає строку дії картки.

Згідно п.3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця.

Відомості щодо строку дії виданої відповідачу карти у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, відповідно до п.1.1.7.12 Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, з можливістю продовження його дії.

Виходячи із зазначеного положення договору, картка була видана відповідачу на 12 місяців.

Такий висновок узгоджується із поясненнями відповідача ОСОБА_1, який пояснив, що ним при укладенні договору у 2010 році було отримано карту зі строком дії 1 рік, яка до даного часу не збереглася, нової він не отримував.

На пропозицію колегії суддів представити докази щодо строку дії виданої відповідачу картки, продовження строку її дії, видачу нової карти (зокрема, заява відповідача про видачу нової карти, докази про отримання ним нової карти), представником позивача не представлено.

Таким чином, виходячи з наявних у справі доказів, строк дії виданої відповідачу карти та строк повернення кредитних коштів закінчився через 12 місяців після укладення договору, тобто 14.05.2011 року.

Як вбачається із представленого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач у 2012 році кілька разів вносив кошти на погашення заборгованості по кредиту та відсотків, останній платіж здійснено 22.12.2012 року.

Жодних інших дій щодо користування кредитними коштами чи їх повернення ОСОБА_1 не вчиняв.

Відповідно до ст. ст.261, 267 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач неналежно виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів щомісячними платежами, строк повернення кредиту закінчився зі строком дії виданої відповідачу карти у травні 2011 року, кредитні кошти не були повернуті, тому саме з моменту закінчення строку дії картки 14.05.2011 року розпочався перебіг строку позовної давності. 22.12.2012 року перебіг позовної давності було перервано внесенням відповідачем коштів. Заново перебіг строку давності розпочався 23.12.2012 року. З позовом банк звернувся в суд 23.12.2015 року, тобто з пропуском передбаченого законом 3-річного строку позовної давності, тому висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності є вірним.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності не пропущено, так як відповідачу була видана кредитна карта зі строком дії до 30.11.2015 року, а в подальшому за його заявою було видано нову кредитну карту зі строком дії до 28.02.2016 року, колегія суддів оцінює критично, так як дані доводи є голослівними. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про строк дії виданої відповідачу кредитної карти до 30.11.2015 року, не представлено заяви ОСОБА_1 про видачу йому нової кредитної карти, хоча в апеляційній скарзі позивач зсилається на те, що саме за заявою ОСОБА_1 йому була надана нова кредитна карта зі строком дії до 28.02.2016 року. У матеріалах справи відсутні докази про перевипуск, отримання ним нової карти.

Додані до апеляційної скарги докази - виписка по картці, Информация о карте 5211537309789209, Информация о карте 5211537407579544 не були подані до суду першої інстанції без поважних причин, тому відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України ці докази не можуть бути взяті до уваги колегією суддів. Окрім цього, Информация о карте 5211537309789209, Информация о карте 5211537407579544 не засвідчена підписом уповноваженої особи банку, не містить жодних даних, по яких можна дійти висновку, що карти із зазначеними номерами видавалися саме ОСОБА_1, а тому ця інформація не може бути оцінена як доказ отримання відповідачем кредитних карт із строком дії до 30.11.2015 року та 28.02.2016 року.

Доводи про те, що відповідач не заперечував інформації щодо отримання ним кредитних карт із строком дії до 30.11.2015 року та 28.02.2016 року, не підтверджуються звукозаписом судового засідання у суді першої інстанції.

Також голослівними є доводи про те, що позивач звернувся із позовом в суд 20.12.2015 року, так як у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували таку обставину. З відмітки на вхідному штампі вбачається, що позовна заява зареєстрована у суді 23.12.2015 року, а квитанція поштового відправлення, на яку посилається апелянт, у матеріалах справи відсутня.

Доводи апеляційної скарги про те, що враховуючи обовязок позичальника вносити щомісячні платежі до 28 числа місяця, 22.12.2012 року відповідач вніс черговий платіж, наступний платіж повинен був внести до 28 січня 2013 року, однак не вніс, тому саме з цієї дати слід рахувати строк позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступні мотиви.

Верховним Судом України висловлена правова позиція в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14цс14) про те, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії карти.

Оскільки строк дії виданої відповідачу карти та відповідно, кінцевий строк повернення кредитних коштів закінчився 14.05.2011 року, докази щодо видачі нової карти відсутні, тому перебіг позовної давності розпочався 15.05.2011 року. Внесенням коштів 22.12.2012 року відповідач здійснив не черговий платіж, а вчинив дію, що свідчить про визнання ним боргу, чим перервав перебіг строку давності. Відповідно до ч.3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Отже, заново перебіг 3-х річного строку позовної давності розпочався 23.12.2012 року та закінчився 22.12.2015 року.

Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2