Рішення № 62117551, 19.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Мирошниченко О.В.

№22-ц/796/13270/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №752/6872/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Поливач Л.Д., Лапчевської О.Ф.

за участю секретаря Гоін В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», третя особа - ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 55 937 грн. 01 коп.

В мотивування вимог посилався на те, що 16.12.2014 року з вини ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», сталася ДТП, в результаті якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень у розмірі 105 437,01 грн. (різниця між вартістю ТЗ до та після ДТП)

ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» сплатили йому страхове відшкодування в розмірі 49 500.00 грн. за Полісом № АІ/ 7236954 (з урахуванням ліміту відповідальності в 50 000,00 грн. та франшизи 500,00 грн.), тобто повністю виконала своє зобов'язання.

Невідшкодованою залишилася сума 55 937,01 грн. (105 437,01 грн. - 49 500,00 грн.), а тому, враховуючи, що відповідно до п.3.1.2. Договору № 15510 страхова сума (ліміт відповідальності) відповідача становить 100 000,00 грн., а тому саме ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» зобов'язана відшкодувати йому решту шкоди.

Проте, відповідач відмовив йому у виплаті, мотивуючи це тим, що страховий платіж по даному договору отримано ПрАТ «УТСК» після ДТП, що свідчить про набуття ним чинності після події, що мала місце 16 грудня 2014 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (відповідач) відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування за Договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № 15510 від 05.12.2014 p., посилаючись на те, що даний договір ними буде визнаний недійсним в судовому порядку, у зв'язку з тим, що їх страховий агент пізно передав страховий платіж за таким договором.

Зазначив, що договір діяв на момент ДТП та підлягає виконанню відповідачем, що встановлено не лише рішенням Апеляційного суду м. Києва, але й рішенням Дарницького районного суду м. Києва, якому неналежним чином було надано оцінку Голосіївським районним судом м. Києва, а тому дана обставини не повинна доказуватися і в цій справі у відповідності до тієї ж ст.61 ЦПК України.

Крім того, посилання Страхової компанії на те, що фактично страховий платіж за Договором був переданий їм страховим агентом вже після настання ДТП не стосуються справи та є суто відносинами між Страховиком та його агентом, а тому ні в якому разі не вказують на те, що договір страхування не був чинним на момент ДТП, що й встановлено рішеннями судів та випливає із п.4.1. Договору страхування.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір страхування не набрав чинності, оскільки перший страховий платіж на рахунок страхової компанії не надійшов у період з 05.12.2014 року по 17.12.2014 року.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення. Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що 16.12.2014 р. приблизно о 21 годині 20 хвилин по проспекту П. Григоренка - вулиця Гришка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу марки «Nissan Almera», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1,що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 30.12.2014 року ОСОБА_3 визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с.6)

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 16.12.2014 року, автомобіль «Nissan Almera», д.н.з. НОМЕР_4, який належить позивачу, був технічно знищений. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження про відшкодування матеріальної шкоди № 2512-1 від 29 грудня 2014 року, проведеного Бюро експертиз та оцінки «Бюмекс» на замовлення позивача, вартість відновлювальних робіт мала скласти 254 885 13 грн., а вартість автомобіля на момент ДТП складала 117 937, 01 грн. (а.с.7-37)

Відповідно до норм Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 перед третіми особами на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» відповідно до Полісу № АІ/ 7236954 та додатково в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (відповідач) за Договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № 15510.

ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» сплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 49 500,00 грн. за Полісом № АІ/ 7236954 (з урахуванням ліміту відповідальності в 50 000,00 грн. та франшизи 500,00 грн.), тобто повністю виконали своє зобов'язання.

ОСОБА_5 25.12.2014 року звернувся до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з повідомленням щодо ДТП та подав заяву про отримання страхового відшкодування з необхідними документами. Проте, 13.02.2015 року ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» надала ОСОБА_1 відповідь про те, що такого договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ОСОБА_3 не укладалось, а тому підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

13 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з нього невідшкодованої матеріальної шкоди в розмірі 56 672,01 грн., 2 380 доларів США витрат на оренду автомобіля та 25 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди на підставі ст.. 1187,1194,1167 ЦК України.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.07.2015 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.09.2015 року в частині вимог про стягнення з ОСОБА_3 невідшкодованої матеріальної шкоди в розмірі 56 672,01 грн., суди виходили з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника автомобіля НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з лімітом відповідальності у розмірі 100 тис. грн.., що значно перевищує розмір шкоди. (а.с.45-53)

З матеріалів справи убачається, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.01.2016 року у задоволенні позову ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 про визнання недійсним договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № 15510 від 05.12.2014 p., укладеного між ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_3 - відмовлено. (а.с.54-57)

Рішенням суду було встановлено, що страховий платіж по договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 15510 від 05.12.2014 p. в період часу з 05.12.2014 р. по 17.12.2014 р. на рахунок ПрАТ «УТСК» не надходив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1.2 договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № 15510 від 05.12.2014 року на момент дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 16.12.2014 року, договір не набув чинності та не діяв.

Проте, такий висновок суду є незаконним та необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» (далі - Закон) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 983 ЦК України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 18 Закону для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Таким чином, законодавець у ст. 18 Закону розмежовує поняття «укладення» договору і «набрання ним чинності». Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Тобто момент укладення договору може не збігатися з моментом набранням ним чинності. Юридичне значення має той факт, що коли договір страхування укладено, але перший платіж не внесено (тобто договір не набрав чинності), страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо випадок відбувся.

При цьому, вирішуючи спір, суд не розмежував поняття «недійсність договору», «неукладений договір», «набрання чинності договором», що потягло за собою неправильне застосування судом норм матеріального права та ухвалення незаконного рішення.

Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.01.2016 року було встановлено, що відповідно до акту виконаних робіт за період з 01.12.2014 p. по 19.12.2014 p. повіреним за договором доручення № 747/Ю від 06.08.2013 p. (ФОП ОСОБА_6.) виконанні дії з укладених договорів страхування та отримані за ними страхові платежі, одним з яких є і договір № 15510.

За змістом ст. 983 ЦК України договір страхування набуває чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Отже видача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є підтвердженням того, що сторони уклали договір страхування та досягли згоди стосовно істотних умов договору, а також доказом того, що страхова премія була сплачена.

Статтею 11 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно до п. 1.2. Договір страхування набирає чинності з 00 год. 00 хвил. Дня наступного за днем надходження страхового платежу на рахунок Страховика, але не раніше дати, що визначена в п. 4.1, цього Договору страхування, як дата початку дії Договору. Дія Договору страхування закінчується о 24 годині 00 хвилин дати, яка вказана в п. 4.1. Договору, як дата закінчення строку дії Договору страхування. Цей договір не набуває чинності, якщо страховий платіж що зазначений п. 3.4. цього Договору, не був сплачений або був сплачений не в повному обсязі на поточний рахунок Страховика у термін, зазначений у п. 3.5. цього Договору.

ПрАТ «УТСК» не доведено факту несплати ОСОБА_3 первинного платежу за страховим договором.

Неналежний контроль ПрАТ «УТСК» діяльності свого повіреного (ФОП ОСОБА_6.) як страхового агента не впливає на права страхувальника за договором та не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди, завданій ОСОБА_1 в результаті пошкодження його автомобіля.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ч. 2 ст. 1187 ЦК України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з цим, у відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Нормами статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 16 Закону України «Про страхування» встановлює, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Колегія суддів з урахуванням встановлених по справі обставин вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 55 937,01 грн.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на зазначене, апеляційна інстанція вважає за необхідне стягнути з відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь держави судовий збір за подання позову у розмірі 559 грн. 37 коп. та апеляційної скарги у розмірі 615 гривень 31 копійки.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 відповідно до ст. 304 ЦПК України суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими гл. І «Апеляційне провадження» розд. V ЦПК України.

Отже, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та про задоволення позову.

Керуючись ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», третя особа - ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 55 937 грн. 01 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь держави судовий збір за подання позову у розмірі 559 грн. 37 коп. та апеляційної скарги у розмірі 615 гривень 31 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді