Ухвала суду № 62117433, 11.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа 755/7080/16-ц Головуючий у 1 інстанції Бартащук Л.П.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/11122/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.С.,

за участю заявника ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року про задоволення скарги ОСОБА_3 на дії старших державних виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка бере участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року задоволено скаргу ОСОБА_3: визнано неправомірними бездіяльності старших державних виконавців Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шеремета О.В. та Кручанюк Н.Л. при виконанні судового наказу Дніпровського районного суду м. Києва від 25.07.2013 по справі №755/17202/13-ц.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.07.2013 Дніпровським районним судом м. Києва постановлено судові накази про стягнення з ПАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь ОСОБА_3 - 91 848,56 грн заборгованості по заробітній платі за період з січня по квітень 2013 року; та про стягнення з ПАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь держави 459,24 грн судового збору.

Постановою ВДВС Бориспільського МУЮ у Київській області №ВП39719618 від 12.09.2013 відкрито виконавче провадження на виконання вказаного судового наказу. В подальшому постановою від 30.09.2013 даний судовий наказ було прийнято на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Київській області.

Судом також установлено, що 07.08.2015 Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Київській області винесено постанову №ВП 39719618 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Задовольняючи скаргу стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що державними виконавцями допущено бездіяльність, яка призвела до порушення законних прав заявника, адже у період з 30.09.2013 по 07.08.2015 державними виконавцями фактично не здійснено жодних дій щодо виконання судового наказу про стягнення коштів на користь заявника.

В апеляційній скарзі головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду заявник заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити. Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (ас109), заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подали, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, предметом спору у даній справі є оскарження дій державних виконавців Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо бездіяльності під час примусового виконання судового наказу про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Суд першої інстанції, фактично встановивши обставини справи стосовно вчинених державними виконавцями дій з приводу виконання судового наказу Дніпровського районного суду м. Києва від 25.07.2013, помилково дійшов висновку про те, що у період з 30.09.2013 по 07.05.2015 державними виконавцями не було здійснено жодний дій з приводу виконання вказаного судового наказу. В обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції посилався на інформацію, що міститься в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, матеріали виконавчого провадження не досліджував. Разом з тим, доводи апеляційної скарги містять у собі посилання на матеріали зведеного виконавчого провадження №35383540 про стягнення боргів з ПАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь фізичних та юридичних осіб, які не були предметом дослідження суду першої інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції не з'ясував у повні мірі обставини, на які посилається заявник як на підстави скарги, розглянув скаргу без участі державного виконавця, а матеріали справи не містять доказів, на які посилався суд у своєму судовому рішенні, - колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції передчасно без повного та всебічного з'ясування обставин на які посилається заявник, та з порушенням встановленого законом порядку (ст. 386 ЦПК України) дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

За таких обставин та відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 312 ЦПК України ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 312, 315, 324 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу скаргою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року скасувати. Питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна