Рішення № 62117426, 12.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/12826/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Сіромашенко Н.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» про стягнення заборгованості по виплаті стипендії,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.07.2016, просив стягнути з Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» на його користь заборгованість по виплаті стипендії у розмірі 44 181 грн., індексацію на стипендію в розмірі 6 074,08 грн. та понесені ним судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він є студентом Університету імені В.Гетьмана з 01.09.2012 за державним замовленням. Батько позивача - ОСОБА_7 мав стаж роботи під землею більше 19 років станом на час вступу позивача до вишу. У зв'язку з цим позивач має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідно до Закону «Про підвищення престижності шахтарської праці». Проте, з 01.09.2012 по 01.01.2014 позивач отримував щомісячну державну стипендію на загальних підставах, а з 01.02.2014 по 30.06.2016 стипендію не отримував взагалі. За таких обставин, враховуючи вимоги Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по виплаті стипендії в сумі 44 181 грн. та індексацію в сумі 6 074,08 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті стипендії з урахуванням індексації в сумі 31 371 грн. 50 коп., судовий збір в сумі 551 грн., а всього 31 922 грн. 70 коп. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, зазначав, що суд дійшов помилкового висновку при застосуванні строку позовної давності, оскільки у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. Крім того, суд помилково не врахував той факт, що позивач не був членом профспілки, а тому відрахування від суми заборгованості внесків на профспілкову організацію є незаконними.

Представник відповідача в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначав, що відповідачем було правильно нараховано та виплачено позивачу стипендію. Крім того, відсутність бюджетного фінансування позбавляє відповідача можливості виплачувати підвищені стипендії.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував за її безпідставностю та необґрунтованостю.

Представник відповідачав судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував за її безпідставностю та необґрунтованостю.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підставпідлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частковосуд першої інстанції виходив з того, що позивачеві, як сину шахтаря зі стажем роботи під землею понад 15 років, з початку навчання (вересень 2012 року) повинна була призначена стипендія в розмірі встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте виплачувалася стипендія на загальних підставах, тобто була нижчою за рівень прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, в частині перерахунку стипендії належної до виплати з вересня 2012 року по лютий 2013 року суд застосував сплив позовної давності, що становить понад три роки з часу звернення до суду.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 з 01.09.2012 було зараховано студентом 1 курсу Університету імені В.Гетьмана на юридичний факультет за спеціальністю «Правознавство» денної форми навчання. Термін закінчення навчання - 30.06.2016.

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. У свідоцтві про народження серії НОМЕР_3, виданому Волицькою сільською радою Сокальського району Львівської області01.06.1995, батьком позивача зазначений ОСОБА_7, а матір'ю - ОСОБА_8.

Згідно з довідкою ДП «Львіввугілля» за вих. №11.1-221 від 07.06.2012, ОСОБА_7 працював на ДВАТ Шахта «Бендюзька ДП «Львіввугілля» підземним електрослюсарем 4-го розряду. Стаж його роботи на підземних роботах з повним робочим днем під землею станом на 06.06.2012 складає 19 років, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_7

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_5, виданої Університетом імені В.Гетьмана від 14.03.2016 №198, студенту ОСОБА_5 було виплачено стипендію за період вересень 2012 року - січень 2014 року в розмірі 12 410,00 грн.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_5 належить до кола осіб на яких поширюється право на пільгову стипендію передбачену Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Статтею 3 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується шляхом надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 54 Закону України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ від 17.01.2002 студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-УІ шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами І або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Чинним Порядком призначення і виплати стипендії «Питання стипендіального забезпечення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 12.07.2004 р. (далі - Порядок) окремо не передбачена виплата соціальних чи академічних стипендій особам, батьки яких є шахтарями та мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, у тому числі і у підвищеному розмірі. До цього нормативного акту неодноразово вносились зміни та доповнення, але у відповідність до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» він не приведений.

Тому, положення, визначені в Порядку, щодо розміру стипендій не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки пізніше прийнятим Законом, який має вищу юридичну силу по відношенню до зазначеної постанови, встановлено вищий розмір стипендій для категорії студентів з числа дітей шахтарів.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_5, як сину шахтаря зі стажем роботи під землею понад 15 років, з початку навчання повинна була бути призначена стипендія в розмірі встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, проте виплачувалася стипендія на загальних підставах, тобто була нижчою за рівень прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В прикінцевих положеннях Законів України «Про державний бюджет України на 2015 рік» та «Про державний бюджет України на 2016 рік» установлено, що норми і положення статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Однак, зміни до Порядку не внесені. Іншого порядку та розмірів застосування норм і положень 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» Кабінет Міністрів України не встановив. Крім того, дія ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на 2015 - 2016 роки не зупинялася.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правильного нарахування ним стипендії ОСОБА_5 згідно Порядку, з урахуванням Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», якими встановлені законодавчі обмеження щодо застосування ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», не ґрунтуються на нормах Конституції України та загальних положеннях Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, в п. 5.4 якого зазначено, що Конституція України у ст. 92 визначила сфери, зокрема, бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон України «Про державний бюджет» є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін чи доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Доводи про те, що відсутність бюджетного фінансування позбавляє відповідача можливості виплачувати підвищені стипендії, є безпідставними, оскільки суперечать практиці Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні в справі «Кечко проти України», згідно з якою реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, а згідно ст.17 Закону України виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, у вказаному рішенні зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату соціальних гарантій, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, особі не можуть відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Що стосується висновку суду про застосування строку позовної давності і зменшення розміру недорахованої стипендії, то він не відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Так, згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги той факт, що відповідно до ч. 4 ст. 261 ЦК України, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. На момент вступу в університет ОСОБА_5 було 17 років, а повноліття він досягнув лише ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, яке є в матеріалах справи. Позовна заява була подана до суду 24.03.2016, тобто до спливу трьох роківз моменту початку перебігу позовної давності. Тому, суд невірно застосував до спірних відносин в період з вересня 2012 року по лютий 2013 року позовну давність.

Крім цього, щодо відрахувань від суми заборгованості внесків на профспілкову організацію, слід зазначити наступне.

У ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» вказано, що членом профспілки - є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Відповідно до ч. 3 ст.42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників. Окремих норм, які б регулювали діяльність студентських профспілок немає, тому зазначена норма за аналогією застосовується і до них.

Ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачає, що громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.

Отже, суд першої інстанціїпомилково не врахував той факт, що участь у профспілці, (а отже і сплата членських профспілкових внесків) є добровільною. Відповідачем не було доведено того факту, що позивач є членом профспілки, не було доведено факту відрахування таких внесків у профспілкову організацію студентів КНЕУ, не було доведено нормативно закріпленого обов'язку чи хоча б права сплачувати університетом такі внески без згоди (письмової заяви) позивача. Тому, відрахування від суми заборгованості внесків на профспілкову організацію є незаконним.

Таким чином, перевіривши надані позивачем розрахунки, які узгоджуються з фактичними обставинами справи та вимогами закону, колегія суддів вважає їх обґрунтованими і приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 44 181 грн. заборгованості по виплаті стипендії за період з 01.09.2012 по 30.06.2016 та індексації в сумі 6 074,08 грн.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача та, як наслідок, приходить до висновку про скасування рішення суду про часткове задоволення позову і ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Також, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, то у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати (551,20 грн. - судовий збір за подання позовної заяви та 606,32 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» про стягнення заборгованості по виплаті стипендії - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_5 до Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» про стягнення заборгованості по виплаті стипендії - задовольнити.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (м. Київ, просп. Перемоги, буд. 54/1, ідентифікаційний код 02070884) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Сокальським РВ ГУМВС України у Львівській області 12.10.2011) заборгованість по виплаті стипендії за період з 01.09.2012 по 30.06.2016 в розмірі 44 181 (сорок чотири тисячі сто вісімдесят одна) грн. 00 коп. та індексацію в сумі 6 074 (шість тисяч сімдесят чотири) грн. 08 коп., а всього 50 255 (п'ятдесят тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 08 коп.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (м. Київ, просп. Перемоги, буд. 54/1, ідентифікаційний код 02070884) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Сокальським РВ ГУМВС України у Львівській області 12.10.2011) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 551 грн. 20 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 606 грн. 32 коп., а всього 1 157 грн. 52 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва