Постанова № 62116769, 20.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 р. Справа № 804/15620/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Національного банку України, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до суду із адміністративним позовом до Національного банку України, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії Національного банку України по непідтвердженню можливості здійснення операцій Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» по оплаті 3129117,30грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року; 10390695,82грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, 10390695,82грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року;

- скасувати рішення Національного банку України №25-03001/77115 від 19.10.2015 року в частині непідтвердження можливості здійснення операцій Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» по оплаті 3129117,30грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року; 10390695,82грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, 10390695,82грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року;

- зобовязати Національний банк України (01601, Київ, вул. Інститутська, 9) направити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) повідомлення про підтвердження операцій Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310) по оплаті 3129117,30грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року; 10390695,82грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року;

- зобовязати Національний банк України (01601, Київ, вул. Інститутська, 9) направити Публічному акціонерному товариству Акцент-Банк (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11, МФО 307770, код ЄДРПОУ 14360080) повідомлення про підтвердження операцій Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310) по перерахуванню 10390695,82грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що в рамках зовнішньоекономічного договору № 132197_ГО від 19.04.2006 року позивач направив до ПАТ КБ Приватбанк для виконання платіжні доручення від 03.10.2015 року №8873, №8872, №8874 на перерахування компанії Stalmag Sp. z.o.o ОСОБА_2 грошових коштів за поставлений товар, проте, згідно витягу з оскаржуваного електронного повідомлення №25-03001/77115 від 19.10.2015 року Національний банк України повідомив про непідтвердження заяви клієнтів на купівлю та перерахування іноземної валюти за імпортними операціями по реєстру. Оскаржувані дії та рішення є протиправними, оскільки є необґрунтованими, не відповідають жодним нормативним актам, фактично є втручанням в господарську діяльність підприємства, такими діями унеможливлено розрахунок ПАТ НЗФ із своїм основним постачальником за продукцію, яка вже фактично поставлена та використовується позивачем у виробничому процесі. Позивач та обслуговуючий банк виконали всі вимоги діючого законодавства щодо повідомлення НБУ про заплановані операції з оплати на адресу компанії Stalmag Sp. z.o.o ОСОБА_2, в тому числі було сформовано та направлено в НБУ реєстр вказаних операцій та копії документів, які є підставою для здійснення цих операцій.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що Національний банк відповідно до статті 2 Закону України Про Національний банк України (далі Закон №679-XIV) є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. При непідтвердженні можливості здійснення операцій позивач діяв згідно з Конституцією і законами України та у межах наданих повноважень, а законодавством України не встановлено, що Національний банк має вказувати причини непідтвердження можливості здійснення операції клієнтів уповноважених банків, зокрема з перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів. З огляду на викладене, Національний банк при непідтвердженні операцій позивача діяв згідно з Конституцією і законами України та у межах наданих повноважень, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Від третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшли письмові заперечення в яких зазначено, що на виконання вимоги ПАТ КБ ПриватБанк направив в НБУ реєстр операцій ПАТ НФЗ з перерахування 3129117,30грн. компанії StalmagSp. Z.o.o. (ОСОБА_2) за поставлені вогнетриви за контрактом № 181214 від 18.12.2014р.; 10390695,82 грн. компанії StalmagSp. Z.o.o. (ОСОБА_2) за поставлену марганцеву руду за контрактом № 130515SN від 13.05.2015р.; 10390695,82 грн. компанії StalmagSp. Z.o.o. (ОСОБА_2) за поставлену марганцеву руду за контрактом № 060515SN від 06.05.2015р. Крім того, ПАТ КБ ПриватБанк разом з реєстром направив на НБУ копії документів (у сканованому вигляді). ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» належним чином здійснено валютний контроль операцій, неухильно дотримано вимоги постанови Правління Національного банку України від 03.09.2015 № 581. ПАТ "НЗФ" з 19.04.2006р. є клієнтом банку. Форма та зміст повідомлення НБУ №25-03001/77115 унеможливлює пояснення обслуговуючого банку щодо змісту відмови Національного банку України у підтвердженні операцій ПАТ "НЗФ" з перерахування за поставлений в Україну товар.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Представник відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 2, позовні вимоги підтримали, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Ухвалою суду від 20.04.2016р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та компанією Stalmag Sp. z.o.o, ОСОБА_2 (продавець) були укладені контракти:

- №181214 від 18.12.2014 року, згідно умов якого продавець зобовязується продати, а покупець прийняти та оплатити вогнеупори переклазові П91 на умовах, в кількості та строки, які зазначені в специфікаціях до цього договору. Відповідно пункту 3 загальна вартість контакту визначається сумою специфікацій, проте не більше 14000000 доларів США. До договору купівлі-продажу №181214 від 18.12.2014 року було укладено Специфікацію №1 та Специфікацію №2 на поставку вогнеупорів переклазових П91, умови поставки DAP станція Нікополь, Придніпровської з/д, Україна, загальна вартість по Специфікації №1 складає 53860 дол. США по Специфікації №2 складає 591581,85 дол. США;

- №130515SN від 13.05.2015 року, згідно умов якого з метою здійснення господарської діяльності продавець продає, а покупець купує продукцію на умовах, в кількості та строки, які зазначені в специфікаціях до цього договору. Відповідно пункту 2.2 загальна вартість контакту визначається сумою специфікацій, проте не більше 14000000 доларів США. До договору купівлі-продажу №130515SN від 13.05.2015 року було укладено Специфікацію №1 на поставку австралійської марганцевої руди крупної фракції 63-75 мм., кількість 30000 метричних тон, умови поставки СРТ ж/д станція порту відгрузки (порт України), ціна 334 дол. США за 1 метричну тону, загальна вартість складає 11022000 дол. США;

- №060515SN від 06.05.2015 року, згідно умов якого з метою здійснення господарської діяльності продавець продає, а покупець купує продукцію на умовах, в кількості та строки, які зазначені в специфікаціях до цього договору. Відповідно пункту 2.2 загальна вартість контакту визначається сумою специфікацій, проте не більше 14000000 доларів США. До договору купівлі-продажу №060515SN від 06.05.2015 року було укладено Специфікацію №1 на поставку австралійської марганцевої руди крупної фракції 63-75 мм., кількість 30000 метричних тон, умови поставки СРТ ж/д станція порту відгрузки (порт України), ціна 334 дол. США за 1 метричну тону, загальна вартість складає 11022000 дол. США. Згідно додатку №1 змінено пункти №№4, 6, 8 специфікації №1, згідно змін встановлено кількість 28690,06 метричних тон, ціну 317,50 дол. США за 1 метричну тону, вартість поставленої продукції 10020003,46 дол. США;

Для митного оформлення товару ПАТ НЗФ подало наступні вантажні митні декларації:

- №110090000/2015/006121 від 27.08.2015р. (відправник IMMCO (Industrial Minerals & Metals) Limited), в режимі ІМ 40 АА, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: цегла вогнетривка з вмістом більш як 50% МАС. MgO, вогнеупори переклазові П91 у вигляді цеглин. ГОСТ 4689-94, за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 71425 грн. (графа 22), вага нетто 125000 кг (графа 38);

- №110090000/2015/006574 від 11.09.2015р. (відправник IMMCO (Industrial Minerals & Metals) Limited), в режимі ІМ 40 АА, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: цегла вогнетривка з вмістом більш як 50% МАС. MgO, вогнеупори переклазові П91 у вигляді цеглин. ГОСТ 4689-94, за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 71995,82 грн. (графа 22), вага нетто 125998,98 кг (графа 38);

- №110090000/2015/006597 від 12.09.2015р. (відправник Pilbara Trading Limited/Consolida Ted Minerals), в режимі ІМ 40 ДР, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: австралійська марганцева руда кускова MN51.52% Р.0.024% фракція: 6.3 75 мм. волога 5.19%, за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 476250 грн. (графа 22), вага нетто 1500000 кг (графа 38);

- №110090000/2015/006596 від 12.09.2015р. (відправник Pilbara Trading Limited/Consolida Ted Minerals), в режимі ІМ 40 ДР, в графі 31 якої наведено опис товару, а саме: австралійська марганцева руда кускова MN51.52% Р.0.024% фракція: 6.3 75 мм волога 5.19%, за декларацією позивачем було подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 1428750 грн. (графа 22), вага нетто 4500000 кг (графа 38).

13 жовтня 2015 року ПАТ НЗФ було подано до ПАТ КБ Приватбанк платіжні доручення з метою здійснення перерахування грошових коштів за поставлену продукцію на адресу продавця компанії Stalmag Sp. z.o.o, ОСОБА_2, а саме платіжні доручення від 13.10.2015 року:

- №8873 на суму 3129117,30грн.;

- №8872 на суму 10390695,82грн.;

- №8874 на суму 10390695,82грн.

19 жовтня 2015 року позивач отримав вказані платіжні доручення без виконання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно електронного повідомлення №25-03001/77115 від 19.10.2015 року Національним банком України не підтверджені заяви ПАТ НЗФ на купівлю та перерахування іноземної валюти за імпортними операціями по реєстру Інформація про намір купівлі та/або перерахування безготівкової валюти в розрізі субєктів за 13.10.2015 року ПАТ «НЗФ» на суму 3129117,30грн.; на суму 10390695,82грн.; на суму 10390695,82грн.

Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного контролю і валютного регулювання» від 19 лютого 1993 року № 15-93 у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Згідно з п. 1 глави 1 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2015 року №281, клієнти-резиденти мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями (крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї глави) на підставі таких документів: заяви про купівлю іноземної валюти; договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України; акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи; документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Купівля, обмін іноземної валюти з метою проведення розрахунків з нерезидентом за поставлені в Україну товари (які відповідно до законодавства підлягають митному оформленню) здійснюються суб'єктом ринку за наявності в реєстрах митних декларацій інформації про ввезення та випуск у вільний обіг на митній території України товарів за відповідним зовнішньоекономічним договором клієнта-резидента.

Згідно п.16 пункту 6 Постанови правління НБУ "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" №581 від 03.09.15 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що уповноваженому банку заборонено здійснювати за дорученням клієнта-резидента купівлю іноземної валюти / перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента через кореспондентський рахунок банку-нерезидента у гривнях, відкритий в уповноваженому банку, якщо така купівля іноземної валюти / таке перерахування коштів у гривнях здійснюється з метою проведення розрахунків за імпорт продукції, митне оформлення якої було проведено до 01 січня 2014 року включно, за зовнішньоекономічним договором, за яким відбулася заміна боржника та/або кредитора у зобов'язанні.

Резиденти виконують такі зобов'язання за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту, позики) коштів в іноземній валюті.

Вимоги цього підпункту не поширюються на імпортні операції резидентів з купівлі життєво необхідних товарів, визначених статтею 5 Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року".

Підпунктом 18 пункту 6 Постанови №581 передбачено, що з метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій уповноважені банки формують реєстр операцій за дорученнями клієнтів із купівлі іноземної валюти/перерахування за межі України іноземної валюти/перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, відкриті в уповноважених банках / перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидентів через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав (далі - реєстр), та подають його до Національного банку України в день отримання від клієнта заяви про купівлю іноземної валюти/платіжного доручення.

Якщо сума заяви про купівлю іноземної валюти/платіжного доручення на перерахування за межі України іноземної валюти/платіжного доручення на перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента через кореспондентський рахунок банку-нерезидента/платіжного доручення на перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидента через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав, у гривнях дорівнює або більше еквівалента 50000 доларів США на дату заяви / платіжного доручення, то уповноважений банк разом із реєстром подає копії документів (у сканованому вигляді), які є підставою для здійснення цих операцій. Інформація за заявами про купівлю іноземної валюти/платіжними дорученнями на перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента через кореспондентський рахунок банку-нерезидента в гривнях / платіжними дорученнями на перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидента через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав, у яких сума менша, ніж зазначена, надається в реєстрі в узагальненому вигляді. Інформація за платіжними дорученнями в іноземній валюті на переказ коштів за межі України, у яких сума менша, ніж зазначена, до реєстру не надається.

Пакет документів, що подаються до Національного банку України для підтвердження можливості здійснення відповідних операцій, має додатково містити:

- за операціями з імпорту товарів - відповідний акт цінової експертизи (погодження) у випадках, передбачених постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 2003 року №597 Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2004 року за №159/8758 (зі змінами);

- за операцією з купівлі та/або перерахування за кордон коштів в іноземній валюті, отриманих від продажу іноземним інвестором на фондовій біржі боргових цінних паперів (крім державних облігацій України), - довідку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про відсутність підстав для включення емітента таких цінних паперів до переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності, та ознак маніпулювання цінами під час здійснення відповідних операцій з такими цінними паперами;

- за операцією з купівлі та/або перерахування за кордон коштів в іноземній валюті, отриманих від продажу іноземним інвестором на фондовій біржі державних облігацій України, - документальне підтвердження, що свідчить про те, що купівля цих цінних паперів здійснювалася виключно за рахунок коштів, отриманих іноземним інвестором від продажу іноземної валюти за гривні, та/або коштів, отриманих іноземним інвестором за операціями з продажу державних облігацій України, виплати за ними доходу та їх погашення (копії відповідних договорів, довідок/виписок уповноважених банків, депозитарних установ тощо). Вимога цього абзацу не поширюється на випадки продажу іноземним інвестором державних облігацій України, що були придбані ним до 3 березня 2015 року включно.

Уповноваженим банкам забороняється проводити операцію клієнта в разі отримання від Національного банку України повідомлення про не підтвердження можливості її здійснення. Підтверджені операції можуть бути виконані не раніше четвертого операційного дня з дня подання уповноваженим банком інформації про ці операції в реєстрі.

З метою запобігання непродуктивному відпливу капіталу за кордон Національний банк України має право запитувати й отримувати від уповноваженого банку копії додаткових документів, необхідних для з'ясування обставин щодо конкретної операції, інформація про яку була подана у відповідному реєстрі. У цьому разі уповноважений банк не може здійснювати таку операцію до моменту отримання окремого підтвердження Національного банку України.

Не потребує включення до реєстру для подання до Національного банку України інформація про переказ коштів, що здійснюється виключно за рахунок іноземної валюти, купленої з дотриманням вимог цього підпункту.

Операція клієнта, інформація про яку була включена банком до реєстру, що був поданий до Національного банку України, та для здійснення якої планувалася купівля іноземної валюти, може бути виконана клієнтом за рахунок власних (некуплених) коштів в іноземній валюті (у межах погодженої суми купівлі) без повторного включення інформації про переказ цих коштів до реєстру (за умови, що за операцією клієнта не було отримано від Національного банку України повідомлення про не підтвердження можливості її здійснення).

Вимоги цього підпункту не поширюються на купівлю та/або перерахування іноземної валюти з метою здійснення авансових платежів (попередньої оплати) в іноземній валюті за імпорт товару. Порядок підтвердження можливості проведення таких операцій визначається постановою Правління Національного банку України від 23 лютого 2015 року №124 Про особливості здійснення деяких валютних операцій;

Таким чином, підпунктом 18 пункту 6 Постанови №581 передбачено формування обслуговуючим банком реєстрів операцій клієнтів та направлення такого реєстру в НБУ разом із копіями документів (у сканованому вигляді), які є підставою для здійснення цих операцій, - з метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій.

Також, виходячи з змісту пп. 18 п. 6 постанови Правління Національного банку України №581, метою направлення до Національного банку України уповноваженими банками реєстрів та підтверджуючих документів з перерахування кошів є недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій.

Отже, рішення про не підтвердження можливості здійснення відповідної операції приймається Національним банком України лише внаслідок виявлення операцій, що містять ознаки недобросовісності.

Проте, відповідачем не наведено обставин, які є підставами для наявності сумніву щодо добросовісності операцій, що здійснювались позивачем.

Доводи відповідача щодо наявності у Національного банку такої свободи розсуду при застосуванні адміністративного методу банківського регулювання в формі заборони або обмеження вчинення банківськими установами певних дій, що повністю виключає необхідність визначення ним причин не підтвердження можливості здійснення операції клієнтів уповноважених банків, суд вважає необґрунтованими, оскільки будь-яка дія або рішення субєкта вданих повноважень мають бути обґрунтованими, тобто вчиненими/прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В іншому випадку відповідач, як субєкт владних повноважень, що реалізує функції держави України, усувається від виконання притаманних йому функцій, та нівелює мету його створення - задля забезпечення та утвердження України суверенною і незалежною, демократичною, правовою державою, що проголошено статтею 1 Конституції України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - прийняти рішення про погодження операцій. Підставою для непогодження операції можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - погодити або непогодити операцію, існує лише один правомірний варіант поведінки.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач порушив гарантований Конституцією правовий порядок.

Судом встановлено, що ПАТ НЗФ та обслуговуючий банк виконали всі вимоги законодавства щодо повідомлення НБУ про заплановані операції з оплати на адресу компанії Stalmag Sp. z.o.o (ОСОБА_2) в сумі 3 129 117,30грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014; в сумі 10 390 695,82 грн. за контрактом № 130515SN від 13.05.2015, в сумі 10 390 695,82 грн. за контрактом № 060515SN від 06.05.2015 було сформовано та направлено в НБУ реєстр вказаних операцій та копії документів (у сканованому вигляді), які є підставою для здійснення цих операцій, а саме:

- платіжне доручення № 8873 на суму 3 129 117,30грн. - оплата за вогнетриви периклазові на користь Stalmag Sp. z.o.o. по контракту № 181214 від 18.12.2014; контракт № 181214 від 18.12.2014; Специфікація № 2 до нього; рахунок (інвойс) №ІМSМ-2/15/S від 17.08.2015; рахунок (інвойс) №ІМSМ-2/15/S-2 від 25.08.2015; довідка з податкової про відсутність заборгованості перед бюджетом від 22.09.2015;

- платіжне доручення № 8872 на суму 10 390 695,82грн. - оплата за марганцеву руду на користь Stalmag Sp. z.o.o. по контракту №130515SN від 13.05.2015; контракт №130515SN від 13.05.2015; Додаток № 1 від 08.06.2015; рахунок (інвойс) №130515SN-КY-1 від 11.08.2015; рахунок (інвойс) №130515SN-КY-2 від 12.08.2015; довідка з податкової про відсутність заборгованості перед бюджетом від 22.09.2015;

- платіжне доручення № 8874 на суму 10 390 695,82грн. - оплата за марганцеву руду на користь Stalmag Sp. z.o.o. по контракту №060515SN від 06.05.2015; контракт №060515SN від 06.05.2015; додаток № 1 до нього від 08.06.2015; рахунок (інвойс) №060515SN-КY-4 від 12.08.2015; рахунок (інвойс) №060515SN-КY-5 від 12.08.2015; рахунок (інвойс) №060515SN-КY-6 від 13.08.2015; довідка з податкової про відсутність заборгованості перед бюджетом від 22.09.2015р.

Судом встановлено, що жодних запитів щодо надання додаткових документів відповідачем не заявлялось, як і не заперечувалось проти позову відсутністю будь-яких документів, або їх якістю.

Разом з тим, суд зазначає, про недобросовісність відповідача, яка виявилась у застосуванні в оскаржуваному рішенні абзацу 7 підпункту 2.1. глави 1 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281, відповідно до якого Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) не має права брати участь у функціонуванні Системи підтвердження угод без отримання підтвердження Національного банку України про прийняття Заявки.

Так, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24 липня 2015 року №473, яка набрала чинності з 1 серпня 2015 року, глава 2 Правил №281 повністю викладена в новій редакції, та взагалі відсутній як підпункт 2.1 так його абзац 7, на які посилається відповідач як на підставу непідтвердження операцій.

Посилання відповідача на постанову Правління Національного банку України від 23.02.2015 року №124 Про особливості здійснення деяких валютних операцій, як на підставу непогодження наведених операцій ПАТ НЗФ, є не обґрунтованими, оскільки постанова №124 встановлює обмеження на платежі в іноземній валюті та не містить заборон або обмежень на платежі в національній валюті України.

Щодо посилання НБУ на свій лист від 19.10.2015 року №25-03001/7715, яким встановлено вимогу направлення обслуговуючим банком реєстрів операцій клієнтів та сканованих копій документів, на підставі яких проводяться такі операції, суд зазначає, що ПАТ НЗФ та обслуговуючим банком було виконано всі вимоги цього листа та направлено в НБУ реєстр та скановані копії документів, на підставі яких було заплановано проведення операцій за платіжними дорученнями № 8873 від 13.10.15р. на суму 3 129 117,30 грн., № 8872 від 13.10.15р. на суму 10 390 695,82 грн., № 8874 від 13.10.15р. на суму 10 390 695,82 грн., а тому посилання НБУ на свій лист від 19.10.2015 р. №25-03001/77115, є безпідставним.

З огляду на викладене, з урахування доводів та пояснень відповідача, суд не знайшов підтверджень, що розглянуті операції можуть бути віднесені до недобросовісної практики проведення валютних операцій, оскільки такі операції повністю відповідають законодавству України та постійно вчиняються ПАТ НЗФ з 2013 року в процесі ведення підприємством звичайної господарської діяльності з придбання сировини та продукції, яка використовується у власній господарській діяльності з виробництва феросплавів.

На думку суду, відповідач, не забезпечивши прийняття обґрунтованого та законного рішення, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невідємним правом на повагу своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)).

Суд звертає увагу, що неправомірна відмова в підтвердженні операцій фактично обмежила право позивача на розпорядження своєю власністю у сфері його зовнішньоекономічної діяльності, могла вплинути на господарські відносини, виникнення фінансових санкцій, або привести до інших репутаційних ризиків.

Судом не була встановлена розумна соразмірність між використаними відповідачем засобами та тією метою, на яку була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно.

Належить зазначити також порушення субєктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно повязаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невідємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як відзначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються.

Як відзначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу повязана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності (Сase 8/81 Ursula Becker v. Finanzamt Munster-Innenstadt [1982] ECR 053, § 24; Case 148/78 Criminal Proceedings against Tullio Ratti [1979] ECR 1629, § 22; Case 168/95 Criminal Proceedings against Luciano Arcaro [1996] ECR 1-4705, § 42 тощо).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учасники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених законом заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, виходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм права, обставин справи та доказів, наданих суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправними дій по непідтвердженню можливості здійснення операцій та скасування рішення в частині непідтвердження можливості здійснення таких самих операцій, суд виходить із необхідності оцінки правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права.

Спірні правовідносини у національному законодавстві були врегульовані чинним на час виникнення спірних правовідносин абзацом сьомим підпункту 18 пункту 6 Постанови №581, яким уповноваженим банкам заборонялось проводити операцію клієнта в разі отримання від Національного банку України повідомлення про непідтвердження можливості її здійснення.

У розглянутому випадку оскаржувані дії є складовою частиною прийняття оскаржуваного рішення щодо непідтвердження заяв клієнта на купівлю та перерахування іноземної валюти за імпортними операціями, отже, належним способом захисту порушеного права позивача є оскарження саме рішення Національного банку України, що реалізовано в цьому спорі.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині оскарження дій відповідача у звязку із неналежним обранням способу захисту порушеного права.

Поряд з цим, суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині зобовязання Національного банку України направити:

- ПАТ КБ Приватбанк повідомлення про підтвердження операцій ПАТ Нікопольський завод феросплавів по оплаті 3129117,30грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року; 10390695,82грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року;

- ПАТ Акцент-Банк повідомлення про підтвердження операцій ПАТ Нікопольський завод феросплавів (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310) по перерахуванню 10390695,82грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року.

Згідно листа від 17.11.2015 року валютний контроль по імпортному контракту №060515SN від 06.05.2015 року по ВМД №110090000/2015/006596 від 12.09.2015 року на суму 1428750 грн., що не оплачені, та знаходяться в реєстрі митних декларацій, передано до ПАТ Акцент-Банк.

Відповідно до статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу, як платіжне доручення.

Згідно пункту 22.7 статі 22 вказаного Закону у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Таким чином, ПАТ КБ Приватбанк, повернувши без виконання платіжні доручення не матиме підстав їх виконати, рівно як і ПАТ Акцент-Банк, який в розглянутих правовідносинах не виступав отримувачем платіжних документів, та не направляв до відповідача на відповідне підтвердження документи позивача.

Крім того, суд не вправі втручатись у внутрішню діяльність суб'єкта владних повноважень, що віднесена до його виключної компетенції, та переймати на себе його дискреційні повноваження, вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти за результатами розгляду певної заяви.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для виконання банками повернутих платіжних документів, позовні вимоги про зобовязання Національного банку України надати підтвердження операцій позивача по перерахуванню визначених сум грошових коштів по визначених контрактах, за відсутності поданих за встановленою процедурою платіжних доручень, які перевірятимуться у складі загального пакету документів, суперечать встановленому порядку проведення безготівкових операцій, у звязку з чим, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Національного банку України, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України №25-03001/77115 від 19.10.2015 року в частині непідтвердження можливості здійснення операцій Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» по оплаті 3129117,30грн. за контрактом №181214 від 18.12.2014 року; 10390695,82грн. за контрактом №130515SN від 13.05.2015 року, 10390695,82грн. за контрактом №060515SN від 06.05.2015 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_4